ПОНЯТТЯ ПРО СИСТЕМИ. ПРИРОДНІ ТА ШТУЧНІ СИСТЕМИ
ВСТУП
УРОК 1
ТЕМА. ПОНЯТТЯ ПРО СИСТЕМИ. ПРИРОДНІ ТА ШТУЧНІ СИСТЕМИ
Мета уроку: навчальна – разом з учнями визначити три головні особливості будь-якої системи; типи систем, що існують у природі; розвиваюча – навчати дітей методу порівняння, тобто пошуку подібних і відмінних ознак на прикладі порівняння природних і штучних систем, одноклітинних і багатоклітинних живих організмів; виховна – навчити школярів дбайливого ставлення до навколишньої природи як до вразливої системи.
Основні поняття: система, природна й штучна
Методи уроку: словесний, наочний, порівняльний.
Обладнання: підручник.
Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь.
Міжпредметні зв’язки: фізика (7 клас), біологія (7 клас), природознавство (5 клас).
Структура уроку
І. Повідомлення теми, мети й завдань уроку
II. Актуалізація опорних знань учнів, їхнього попереднього досвіду
III. Викладення основного матеріалу
1. Що таке система.
2. Три характерні ознаки будь-якої системи.
3. Природні та штучні системи.
4. Що таке клітина та її
5. Одноклітинні та багатоклітинні істоти.
IV. Підбиття підсумків уроку
V. Домашнє завдання
Хід уроку
І. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ Й ЗАВДАНЬ УРОКУ
Після знайомства з класом повідомити тему, цілі та завдання уроку.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ, ЇХНЬОГО ПОПЕРЕДНЬОГО ДОСВІДУ
– Слово вчителя
У п’ятому класі ви ознайомилися із Сонячною системою.
– Запитання до учнів
– Які тіла входять до складу Сонячної системи? (До складу Сонячної системи входять єдина зірка – Сонце, планети та їхні супутники, астероїди й малі небесні тіла: метеорити, метеори та комети.)
– Яке тіло є центром Сонячної системи? (Сонце.)
– Чому Сонце є головним тілом цієї системи? (Тому що воно втримує навколо себе планети та їхні супутники. Планети, обертаючись навколо Сонця, одержують від нього тепло й світло.)
– Що станеться в разі зникнення із системи Сонця? (Система розпадеться, оскільки зникне центр, який утримує разом планети та їхні супутники.)
– Завдання у робочому зошиті
III. ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Що таке система
Система (від грец. systema – ціле, складене із частин) – це сума окремих частин, пов’язаних спільним застосуванням або дією. Систематизувати – однокорінне слово – установлювати певну послідовність, розташовувати в певному порядку.
– Бесіда
– Усім відомий велосипед. Із яких частин він складається? (Велосипед складається з рами, коліс, керма, ланцюга, зубчастого колеса, сідла тощо.)
– Для чого потрібен велосипед? (Для поїздок на ньому однієї людини та перевезення невеликих вантажів.)
– Що станеться з велосипедом, якщо одну з його частин видалити або якщо вона зламається? (Велосипед стане непридатний для використання.)
2. Три характерні ознаки будь-якої системи
Спираючись на приклад велосипеда, назвемо три головні характерні ознаки будь-якої системи:
1) будь-яка система складається з окремих частин;
2) ці частини взаємодіють між собою, наслідком їхньої взаємодії є певний результат;
3) у разі поломки або видалення однієї з частин системи вся система виходить із ладу.
Не слід плутати із системою довільний набір якихось предметів, що перебувають поруч, наприклад, речі учня в його шкільному ранці. Підручники й зошити, щоденник, ручка, олівці, безперечно, потрібні для навчання. Але якщо учень забув удома зошит з якого-небудь предмета, то інші речі в його ранці продовжують виконувати своє завдання, незважаючи на відсутність зошита, й у школяра все одно є шанс отримати гарні оцінки.
3. Природні та штучні системи
За своїм походженням системи бувають природні або штучні, тобто створені людиною. Наприклад: рослини, тварини належать до природних систем, а Інтернет, стільниковий зв’язок, комунальні служби – до штучних.
– Завдання у робочому зошиті
– Бесіда
– Чи є системою людина? (Так, людина – це природна система.)
– Чому? (Тому що на людину поширюються всі три ознаки будь-якої системи: людина складається з окремих частин, або органів, вони пов’язані між собою і при втраті (наприклад, у результаті травми або операції) якогось одного органа людина не має здатності виконувати свої функції, а при втраті життєво важливих органів навіть гине.)
– Завдання
Учитель диктує приклади, а учні мають розподілити ці приклади за трьома групами – природні системи, штучні системи й не системи.
Приклади: персональний комп’ютер, автомобіль, курка, пальма, мочалка, собака, крейдяна паличка, пральна машина, цукерка, електрична лампа.
Природні системи: курка, пальма, собака.
Штучні системи: персональний комп’ютер, автомобіль, пральна машина, електрична лампа.
Не системи: мочалка, цукерка, крейдяна паличка.
– Запитання до учнів
– Як інакше називають тіла живої природи? (Істотами або організмами.)
– Завдання у робочому зошиті
4. Що таке клітина та її будова
Тіло будь-якої живої істоти складається з клітин. Зазвичай, клітини такі малі, що їх можна побачити тільки за допомогою мікроскопа. Однак є рослини й тварини з досить великими клітинами. Наприклад, волокна льону, що являють собою одну клітину, мають довжину близько 4 см, кропиви – близько 8 см. М’якоть плодів кавуна, апельсина та інших цитрусових також складається з великих клітин, довжина яких сягає кількох міліметрів. їх можна побачити навіть неозброєним оком.
Будь-яка жива клітина є маленькою системою, оскільки відповідає трьом характерним ознакам системи. По-перше, будь-яка клітина одержує й переробляє поживні речовини, видаляє непотрібні продукти переробки, росте й розмножується, реагує на зовнішні подразники, тобто виконує свої функції.
По-друге, будь-яка клітина складається з трьох основних частин – оболонки, цитоплазми та ядра. Зовнішня оболонка відіграє захисну роль, завдяки їй клітина зберігає цілісність, тобто форму. Оболонка клітини пронизана численними порами – отворами. Цитоплазма містить органічні й неорганічні речовини. Вона безбарвна й постійно рухається в межах клітини, а також з’єднується із цитоплазмою інших клітин крізь пори. Ядро – це свого роду мозковий центр клітини. Воно відповідає за всі процеси, що відбуваються в клітині, й, у першу чергу, за передачу спадкових ознак від батьків потомству. У разі руйнування ядра клітина гине.
По-третє, за відсутності одного зі складників клітини вона або гине (як при втраті ядра), або припиняє виконувати свої функції.
– Запитання до учнів
– Як називаються дрібні частинки, з яких складаються всі компоненти клітини (ядро, цитоплазма, оболонка)? (Молекули, а частинки, з яких складаються молекули,- атоми.)
5. Одноклітинні та багатоклітинні організми
Число клітин у кожному живому організмі надзвичайно велике: наприклад, тільки в одному листку дерева міститься понад 100 мільйонів клітин! Тим часом, живих організмів, які складаються з однієї клітини, у природі зовсім небагато. Такі організми називають одноклітинними.
Наприклад, тіло зеленої водорості хламідомонади – це тільки одна клітина, що являє собою цілий організм. У ній відбуваються всі процеси життєдіяльності, що є ознаками живого організму: живлення, дихання тощо. Амеба звичайна – приклад одноклітинного тваринного організму.
Однак більшість істот на Землі – багатоклітинні. Схожі за будовою клітини, що виконують в організмі рослини або тварини однакові функції, називають тканиною. Те, із чим не може впоратися одна-єдина клітина, успішно виконає група однакових клітин – тканина. Наприклад, у всіх тварин і рослин є покривні тканини, які захищають організм від впливу зовнішнього середовища. М’язові тканини тварин і людини забезпечують рух усього тіла в просторі або окремих його частин. Функцію опори в рослин виконує механічна тканина.
Тканини формують органи – складові частини живого організму. Кожний орган складається з однієї або кількох груп тканин і виконує одну важливу функцію.
– Бесіда
– Яку функцію або завдання виконує такий орган, як легені? (Забезпечує дихання.)
– А шлунок? (Перетравлює їжу.)
Рослина як система складається з окремих частин – органів. Кожний орган складається з групи однакових клітин – тканин. Кожна тканина складається з клітин.
IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Система – це єдине ціле, що складається з окремих частин. Системою може бути і одноклітинна істота, і великий космічний корабель. Розрізняють природні й штучні системи.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Дати відповіді на запитання після тексту і параграфа.