Головна ⇒ 📌Бухгалтерський облік ⇒ Поняття валових витрат та отримання інформації про валові витрати з даних бухгалтерського обліку

Поняття валових витрат та отримання інформації про валові витрати з даних бухгалтерського обліку

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ

Розділ VII.

ОБЛІК ВИТРАТ ТА КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ І ПОСЛУГ

7.11. Поняття валових витрат та отримання інформації про валові витрати з даних бухгалтерського обліку

Порядок віднесення витрат до валових визначається Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Редакція Закону переслідує, насамперед, фіскальні цілі й не визначає порядку віднесення витрат на окремі види продукції (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 5.1 Закону України “Про

оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які набуваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Повний перелік витрат, що включаються до валових, наведено у ст. 5 Закону. Зокрема до валових витрат підприємств належать:

– суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,

продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням окремих обмежень, установлених законом;

– суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, а також неприбутковим установам та організаціям у випадках, визначених Законом, у тому числі неприбутковим організаціям – засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що становить не менше двох та не більше п’яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду (для громадських організацій інвалідів – не більше 10 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду)1;

– сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об’єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 % таких осіб, цим об’єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але не більше 10 % оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду;

– суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом України “Про систему оподаткування”, (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов’язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

– плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті – для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції;

– суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв’язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді;

– суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов’язання;

– суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності;

– зменшення вартості запасів порівняно з початком року;

– суми витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів у межах 10 % балансової вартості основних фондів на початок року;

– суми витрат, пов’язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України “Про підтвердження відповідності”;

– суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об’єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 % фонду оплати праці платника податку у розрахунку за звітний рік;

– витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку;

– витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Включаються до валових витрат також витрати платника податку, пов’язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають в трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов’язаних з таким платником податку. Порядок професійної підготовки і перепідготовки та розміри витрат на такі цілі встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.97 № 1461 обмежено суми включення до валових витрат платника податку на професійну підготовку та перепідготовку фізичних осіб, пов’язану з основною діяльністю, які перебувають у трудових відносинах з ним, в українських закладах освіти (за винятком пов’язаних з платником податку осіб) 2 % фонду оплати праці звітного періоду. Під основною діяльністю розуміється діяльність платника податку, визначена у його статутних документах, яка є регулярною і постійною протягом календарного року, на який припадає звітний період.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв’язку витрат на цілі підготовки та перепідготовки кадрів з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов’язані звернутися до Міністерства освіти і науки України, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом. Оскарження рішень податкових органів, прийнятих на підставі експертних висновків Міністерства освіти і науки України, провадиться платниками податку в загальному порядку.

Включаються до валових витрат, відповідно до договору довгострокового страхування життя або будь-якого виду недержавного пенсійного забезпечення, добровільні внески на страхування найманої платником податку фізичної особи, які він сплачує за власний рахунок у сумі, яка сукупно не перевищує 15 % від заробітної плати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди. При цьому сума таких платежів не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого на працездатну особу на початок року, помноженого на коефіцієнт 1,4 і округленого до найближчих 10 грн. протягом такого податкового періоду.

Також включаються до валових витрат будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров’я або інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов’язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб у розмірі, що не перевищує 5 % валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.

У разі вимушеної заміни основних фондів, якщо з незалежних від платника податку обставин вони (чи їх частина) зруйновані, вкрадені чи підлягають знесенню або платник податку змушений відмовлятись від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучої заміни, зруйнування або знесення (за умови підтвердження наявності такої загрози або неминучості у порядку, визначеному законодавством), платник податку в звітному періоді, на який припадає така заміна:

А) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об’єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об’єкта прирівнюється до нуля;

Б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

Слід зазначити, що окремі витрати, пов’язані з господарською діяльністю, не включаються до валових витрат, або включаються неповністю. Наприклад, не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, який перебуває на балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у законі, або іншими платниками податку, ніж зазначені у законі. Не включаються також до валових витрат витрати, пов’язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 % витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов’язків доведення зв’язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Існують також випадки, коли окремі суми включаються до валових витрат, а до витрат діяльності не відносяться. Наприклад, якщо платник податку на прибуток повертає поворотну фінансову допомогу, яка у попередніх звітних періодах була отримана від неплатників податку на прибуток, або платників податку на прибуток, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж звичайна (25 %), то за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення збільшується сума валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини).

Отже, поняття витрат у фінансовому обліку і поняття валових витрат у податковому суттєво відрізняються. Якщо розглядати валові витрати та витрати виробництва за часом їх відображення у бухгалтерському обліку, то можна констатувати, що валові витрати – це витрати періоду, а витрати виробництва – це витрати на продукт. їх потоки протягом звітних періодів, як правило, не співпадають.

Різний зміст витрат та валовий витрат ускладнюють отримання останніх з даних бухгалтерського обліку. Однак, при належній організації синтетичного та аналітичного обліку, практично всі дані про валові витрати для заповнення декларації даних можна отримати із даних синтетичного обліку.

Так, перерахування авансу за матеріали платнику податку на прибуток за звичайною ставкою включається до валових витрат у сумі без ПДВ, а до витрат не включається. До витрат підприємства витрачені на матеріали суми включаються за фактом їх використання у господарській діяльності. Отже, якщо перерахування авансу відображати проводкою за дебетом субрахунку 371 та кредитом субрахунку грошових коштів, то таке проведення може означати виникнення валових витрат. Але, якщо аванс перераховується неплатнику податку на прибуток, або платнику, який має пільги з цього податку, то валових витрат не виникає. У такому разі валові витрати виникають з дати фактичного отримання від таких осіб товарів, робіт чи послуг. Для вирішення цієї проблеми доцільно деталізувати субрахунок 371, а саме ввести додаткові субрахунки 3711 та 3712.

Проте, можлива і ситуація, коли сума перерахованих авансів не буде віднесена до валових витрат і після отримання товару, роботи, послуги. Така ситуація вирішується введенням додаткового субрахунку 3713.

При отриманні товарів, робіт, послуг без попередньої оплати також можливі ситуації, коли згідно із законом ці товари, роботи, послуги не можуть бути включені до валових витрат. У такому разі доцільно відкрити субрахунки другого порядку до субрахунку 631, а саме 6311 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками з віднесенням до валових витрат” та 6312 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками без віднесення до валових витрат”.

Аналогічна деталізація може бути і за іншими рахунками розрахунків з дебіторами чи кредиторами.

У ряді випадків вирішити проблему безпосереднього виділення з даних бухгалтерського обліку валових витрат може застосування 8-го класу рахунків. Наприклад, для виділення елемента витрат “заробітна плата”, яка не належить до валових витрат, можна застосувати субрахунок 8111 тощо.

Єдиною сумою валових витрат, яку не можна виділити з даних фінансового обліку, є сума нарахованої амортизації, а тому податкові розрахунки наявності, руху необоротних матеріальних та нематеріальних активів та нарахування амортизації необхідно вести у позабалансових регістрах.

З метою отримання об’єктивної інформації про валові витрати Міністерством фінансів затверджені Методичні рекомендації про складання регістрів бухгалтерського обліку податкових різниць, валових доходів та валових витрат (наказ від 29.01.07 № 45), в яких наведено перелік рекомендованих регістрів для системного накопичення валових витрат, які складають на підставі даних бухгалтерського обліку.

___________________________

1 На 2005 рік дію норми призупинено.