Продуктивна і непродуктивна праця (лат. Productivus – доцільний, плодотворний) – праця, яка відповідно збільшує або не збільшує національне багатство країни, тобто сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, культури, виробничого досвіду та ін. (див. Багатство національне). Основною частиною національного багатства є економічний потенціал країни: виробничі фонди, природні ресурси, сукупний працівник з його загальноосвітнім і професійним рівнями, техніко-технологічною та виробничою
культурою, потребами, творчими та організаторськими здібностями. Тому продуктивною є праця всіх категорій зайнятого працездатного населення країни, які збільшують перелічені елементи національного багатства або сприяють їх зростанню. Непродуктивна праця – праця категорій працездатного населення, які не беруть участі у створенні національного багатства і не сприяють його зростанню. А. Сміт вважав продуктивною працю робітників у капіталістичному суспільстві, які створюють додаткову вартість, але обмежував їхнє коло лише тими категоріями працівників, які виготовляють видимі матеріальні блага, що можуть
бути продані на ринку або обміняні на інші товари. Тому до непродуктивної праці він відносив працю, що створювала послуги. За Марксом, критеріями розмежування П. і н. п. є речовий зміст суспільного способу виробництва і суспільна форма (виробничі відносини або відносини економічної власності, а за капіталістичного способу виробництва – капіталу). У першому випадку він розширив межі підходу А. Сміта до непродуктивної праці, включив до неї осіб, зайнятих виробництвом послуг. Водночас низький рівень розвитку сфери нематеріального виробництва за життя Маркса не дав йому змоги виробити чітку концепцію П. і н. п. в капіталістичному суспільстві й органічно включити її до системи економічних поглядів. У другому випадку до непродуктивної праці Маркс відносив працю тих працівників, які не збільшували капіталу, не створювали додаткової вартості. В такому разі праця однієї особи може бути і продуктивною, і непродуктивною. Так, кравець, працюючи в майстерні капіталіста, створює додаткову вартість, збільшує капітал, його праця є продуктивною. Якщо цей кравець не працює в майстерні капіталіста, а шиє для нього костюм його коштом, така праця кравця є непродуктивною. Ці два підходи не було синтезовано в єдину, цілісну, всебічно обгрунтовану концепцію П. і н. п., що виявилось у суперечливих положеннях, зокрема, з одного боку, про те, що вартість не створюється в сфері обігу, а з іншого, – про причетність цієї сфери до формування вартості та ін. Крім того, у працях Маркса відсутній узагальнювальний критерій. Таким критерієм найдоцільніше вважати створення національного багатства, сприяння цьому процесові. Найважливіше – дати наукове обгрунтування категорії “національне багатство”. На думку сучасних західних учених, будь-яка праця є продуктивною. Тому виробниками ВВП, національного доходу вони вважають усіх зайнятих у сфері матеріального і нематеріального виробництва, в т. ч. військовослужбовців, поліцейських, чиновників державного апарату, служителів культу, діячів сфери розваг. Критерій продуктивної праці – отримання доходів різними категоріями працівників. Однак цей критерій є формальним і необ’єктивним. У радянській економічній літературі панівною була концепція, згідно з якою продуктивна праця – лише праця зайнятих у сфері матеріального виробництва. Через це міністерство статистики СРСР, порівнюючи економічний потенціал Радянського Союзу і США, зменшувало значення цього показника у США приблизно на 25%. При визначенні критеріїв П. і н. п. важливо уникати полярних оцінок, зокрема, з одного боку, тверджень про непродуктивну працю у сфері нематеріального виробництва, а з іншого – про практичну відсутність непродуктивної праці, оскільки, згідно з цим надто широким тлумаченням, всі зайняті продуктивною працею і створюють національний дохід (див. Сфера послуг). Критерій розмежування П. і н. п. у сфері послуг значною мірою залежить від типу власності, яка панує в суспільстві. Відповідно до цього праця, яка сприяє розвиткові та розширенню відтворення панівного типу власності, дає персоніфікаторам дохід, є продуктивною. За капіталістичного способу виробництва панівною є капіталістична власність, яка тепер існує в індивідуальній (приватній), колективній, державній та інтегрованій формах. Тому праця, що сприяє розвиткові й розширеному відтворенню цих форм економічної власності є продуктивною. До продуктивної праці з відтворення інтегрованої форми власності належить, зокрема, праця у сфері наднаціонального регулювання економіки, проведення спільних науково-дослідних робіт, здійснення єдиної екологічної політики та ін.
Loading...