ПУСТЕЛЯ СУХА

Related posts:

1. ПУСТЕЛЯ РУХОМА Екологія – охорона природи ПУСТЕЛЯ РУХОМА – як правило, піщана пустеля з грунтом, що розвіюється вітром, яка нерідко наступає на сусідні території....
2. ПУСТЕЛЯ ЖАРКА Екологія – охорона природи ПУСТЕЛЯ ЖАРКА – пустеля, де випаровування з поверхні в багато разів перевищує кількість атм. опадів (у 40 і навіть у 80 разів)....
3. ПУСТЕЛЯ ГЛИНИСТА Екологія – охорона природи ПУСТЕЛЯ ГЛИНИСТА – пустеля на глинистих грунтах, що поросла полинами та солянками. Порівняно багата на великих тварин: водяться джейран, сайгак, раніше були кулани, яких винищили....
4. ПУСТЕЛЯ ЛЬОДОВА Екологія – охорона природи ПУСТЕЛЯ ЛЬОДОВА – різновид холодних пустель, де відсутність рослинності визначається низькими т-рами повітря та нестачею фізіологічно доступної вологи і речовин мін. живлення....
5. ПУСТЕЛЯ ЗЕЛЕНА Екологія – охорона природи ПУСТЕЛЯ “ЗЕЛЕНА” – один із різновидів екол. пустелі; зарості тропічної рослинності на місці колишніх орних земель, взагалі густонаселеного регіону (напр., на землях майя та ацтеків у Центр. Америці)....
6. ПУСТЕЛЯ ПІЩАНА Екологія – охорона природи ПУСТЕЛЯ ПІЩАНА – піски, закріплені рослинністю або розвіювані, – одна з форм жаркої пустелі (сухої пустелі). Нерідко рослинний покрив досить багатий для випасання худоби (верблюдів, овець)....
7. ПУСТЕЛЯ Екологія – охорона природи ПУСТЕЛЯ – 1) територія з дуже посушливим (з фіз. та/або фізіол. сухістю) континентальним кліматом, дуже розрідженою рослинністю та часто з сильно засоленими грунтами; 2) зональний тип ландшафту із збіднілими фітоценозами, що сформувалися в умовах недостатньої вологи (суха, аридна П.) або тепла (холодна П.); розрізняють континентальні П. – Гобі, Такла-Макан та ін., […]...
8. ДИВЕРГЕНЦІЯ ЛІНІЙ ПОТОКУ ПОВІТРЯ Екологія – охорона природи ДИВЕРГЕНЦІЯ ЛІНІЙ ПОТОКУ ПОВІТРЯ – розходження потоків повітря з точки або від лінії й одночасно у напрямку заг. перенесення повітряних мас. Д. л. п. п. відповідає низхідному руху повітря, сприяє руйнуванню хмарності та встановленню ясної погоди....
9. СМЕРЧ Екологія – охорона природи СМЕРЧ, торнадо – атм. вихор значної енергії, який спускається з грозової хмари і досягає поверхні Землі. Його діаметр (видовженої лійки, що обертається з шаленою швидкістю) не перевищує кількох десятків метрів. Гориз. швидкість переміщення С. становить 15-40 км/год, а швидкість обертання лійки – до 800 км/год. Обертання, спрямоване вгору по спіралі, спричинює […]...
10. ВИД СТЕНОТЕРМНИЙ Екологія – охорона природи ВИД СТЕНОТЕРМНИЙ – вид, який пристосований до відносно постійних температурних умов довкілля і не виносить їх коливань. До В. с. належать усі організми, що мешкають у підземних та глибоководних умовах, гарячих джерелах, високих широтах....
11. ПОСУХА Екологія – охорона природи ПОСУХА – тривала (багатоденна, багатомісячна, багаторічна) суха погода часто при підвищеній т-рі повітря, з відсутністю чи вкрай незначною кількістю опадів, яка призводить до виснаження запасів води (вологи) в грунті та різкого зниження відносної вологості повітря. У результаті П. створюються несприятливі умови для розвитку рослин, відбувається пересихання водойм, водопоїв диких та домашніх […]...
12. ГІГРОМЕТРІЯ Екологія – охорона природи ГІГРОМЕТРІЯ – сукупність методів визначення вологості повітря....
13. ГІГРОСКОП Екологія – охорона природи ГІГРОСКОП – прилад, що приблизно показує зміну вологості повітря....
14. ЗОНА КОМФОРТУ Екологія – охорона природи ЗОНА КОМФОРТУ – 1) оптимальне для людини чи ін. живих організмів співвідношення усіх чинників середовища (для людини – фіз. та соц.-екон.). Напр., для людини, що відпочиває або виконує легку фіз. роботу: т – ра повітря взимку 18-22, влітку 23- 25 С, швидкість руху повітря взимку 0,15, влітку 0,2-0,4 м/с, відносна вологість […]...
15. ДЕСКВАМАЦІЯ Екологія – охорона природи ДЕСКВАМАЦІЯ – 1) злущування шкіри (відокремлення клітин епітелію) від слизової оболонки в разі її катарального запалення; Д. нерідко пов’язана з забрудненням повітря; 2) злущування поверхневого шару гір. порід під впливом різких коливань т-ри (в основному добових). Д. характерна для пустель і високогірних зон....
16. ТОРФ Екологія – охорона природи ТОРФ – продукт неповного розкладання рослинних решток в умовах надлишкової вологості, дефіциту повітря, внаслідок чого ці рештки муміфікуються з частковою гуміфікацією....
17. ЗАПИЛЕНІСТЬ ПОВІТРЯ Екологія – охорона природи ЗАПИЛЕНІСТЬ ПОВІТРЯ – наявність у повітрі дрібних твердих (пилових) часточок прир. та антроп. походження. За високих конц. пилу, напр., у вугільних шахтах, виникає проф. захворювання – силікоз. Повітря з великим вмістом пилу органічного походження вибухонебезпечне....
18. ВІДЛИГА Екологія – охорона природи ВІДЛИГА – короткочасне підвищення т-ри повітря понад 0 С взимку, викликане переважно адвекцією теплого повітря. Як правило, супроводжується хмарною погодою, підвищенням вологості повітря, опадами у вигляді дощу, туману. В., особливо тривала, має велике екол. значення для рослин і тварин: призводить до передчасного танення снігового покриву, появи води в пониззях, виходу деяких […]...
19. САЛІНА Екологія – охорона природи САЛІНА, естеро – солончакова пустеля в горах Пд. Америки....
20. ХАМСИН Екологія – охорона природи ХАМСИН – гарячий сухий пд. вітер у пн.-сх. Африці і над Червоним морем. X. переносить багато піску і пилу, що знижує видимість і часто призводить до пилових бур; супроводжується високими (до 40 С) т-рами і різким зниженням відносної вологості повітря. Усе це позначається на процесах життєдіяльності організмів регіону....
21. ХІОНОФОБИ Екологія – охорона природи ХІОНОФОБИ – рослини й тварини, не пристосовані до життя в умовах глибокого снігового покриву і сильних снігопадів. Великий сніговий покрив утруднює пересування тварин і добування корму (косулі). Не витримують сильних снігопадів і багато ліс. і декоративних рослин. При навалах снігу легко відламуються гілки сосни звичайної та ін. дерев з відносно густою […]...
22. ТЕРМОПЕРІОДИЗМ Екологія – охорона природи ТЕРМОПЕРІОДИЗМ – реакція рослин на періодичну зміну підвищених та понижених температур, що виражається в зміні процесів росту і розвитку та пов’язана з пристосуванням онтогенезу до закономірних змін температурних умов протягом доби та річного циклу....
23. ОРГАНІЗМИ СТЕНОТЕРМНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ СТЕНОТЕРМНІ – організми, що живуть у вузьких температурних межах. О. с. поділять на теплолюбні (орхідеї, коралові поліпи, медузи та ін.) і холодостійкі (рослинність тундри, риби полярних водойм, тварини абісалі тощо)....
24. КЛІМАТ Екологія – охорона природи КЛІМАТ – статистично багаторічний режим погоди, який визначається широтою місцевості, висотою її над рівнем моря, віддаленістю місцевості від океану, рельєфом суходолу, характером підстилаючої поверхні, антроп. впливом та ін. чинниками. Існує кілька класифікацій К.: за геогр. зонами (К. тайги, К. тропічних пустель тощо), за зв’язком атмосфери з поверхнею землі (К. приземного шару […]...
25. СТЕНОБІОНТИ Екологія – охорона природи СТЕНОБІОНТИ – організми, що можуть жити лише в певних умовах середовища, при дуже незначних коливаннях його чинників (т-ри, солоності, вологості, кислотності тощо). Напр., форель, яка може жити лише у водоймах з дуже швидкою течією і холодною, багатою на кисень водою. С. є хорошими індикаторами відповідних умов....
26. ДЕМУТАЦІЯ Екологія – охорона природи ДЕМУТАЦІЯ – 1) антроп. зміна рослинності (напр., внаслідок частих ліс. пожеж), що призводить до закріплення в процесі її динаміки вузлових, а не клімаксових угруповань; 2) зміна рослинності та тваринного світу після їх руйнування (дигресії), спрямована на відновлення прир. угруповань попереднього складу; форма сукцесії....
27. СУХІСТЬ ФІЗИЧНА Екологія – охорона природи СУХІСТЬ ФІЗИЧНА – нестача води для рослин через недостатню кількість атм. опадів, стоку, надмірне випаровування та через сухість повітря, високі т-ри, значну освітленість, вітер....
28. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ Екологія – охорона природи ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ – здатність організмів підтримувати на сталому рівні температуру тіла незалежно від змін температури довкілля. Т. розвинулася в процесі еволюції як пристосовна реакція організму на мінливість температурних умов існування шляхом регуляції метаболічних процесів....
29. ЧИННИК ВОДНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ВОДНИЙ, чинник вологості – вплив на організм (будь-яку прир. систему) або об’єкт водного компонента, що утворює середовище. Розрізняють вологість повітря відносну й абсолютну, вологість грунту вільну і зв’язану, води різного розташування (підземні, поверхневі тощо), динаміки та хім. складу (прісні, солонуваті, солоні, мінералізовані, мін. і т. п.)....
30. ВЗАЄМОДІЯ ЧИННИКІВ Екологія – охорона природи ВЗАЄМОДІЯ ЧИННИКІВ – одна з характерних особливостей екол. чинників. Чинники природного середовища, об’єднані в складні комплекси, пов’язані між собою так, що зміна одного з них спричинює зміну ін. Так, зміна освітлення викликає зміну т-ри повітря, його вологості тощо. Грунтові умови великою мірою визначаються кліматом (грунтове повітря, грунтова вологість, т-ра грунту, мікробіол. […]...