Головна ⇒ 📌Культурологічний словник ⇒ РАЦІОНАЛІЗМ
РАЦІОНАЛІЗМ
Культурологічний словник
РАЦІОНАЛІЗМ (від лат. ratw – розум) – 1) Філософський напрям, що протиставляє містиці, ірраціоналізмові переконання у здатності людського розуму пізнавати закони буття. 2) Напрям у теорії пізнання, що на противагу емпіризмові, вважає розум єдиним джерелом і критерієм пізнання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- ЕМПІРИЗМ Культурологічний словник ЕМПІРИЗМ (від грец. empeiria – досвід) – один із напрямів теорії пізнання, який на противагу раціоналізмові стверджує, що єдиним джерелом і критерієм пізнання є чуттєвий досвід, применшує значення логічного аналізу і теоретичних узагальнень (напр., емпірична Соціологія, що застосовується у соціологічних дослідженнях, обмежується спостереженням у суспільному житті лише окремих сторін, здебільшого нематеріальних)....
- Раціоналізм і емпіризм Філософія посбіник Тема 7. ФІЛОСОФІЯ НАУКИ § 2. Головні концепції філософії науки Наука була у центрі уваги головних філософських напрямів XVII – XVIII ст., які послугували фундаментом всієї подальшої філософії науки у ХІХ – ХХ ст. Основна галузь розвитку філософії того часу – гносеологія, що є складовою метафізики – науки про надчуттєві принципи та начала […]...
- ЕМПІРИЧНА ПЕДАГОГІКА Культурологічний словник ЕМПІРИЧНА ПЕДАГОГІКА – практика навчально-виховної роботи, що склалася стихійно й не дістала теоретичного обгрунтування та узагальнення. Філософія емпіризму, визнаючи чуттєвий досвід єдиним джерелом і критерієм пізнання, виправдовує таке становище....
- ІРРАЦІОНАЛІЗМ Культурологічний словник ІРРАЦІОНАЛІЗМ (лат. irrationalis – несвідомий, нерозумний) – поняття, протилежне раціоналізмові, обстоює обмеженість можливості розуму в процесі пізнання, протиставить йому інтуїцію, віру, інстинкт, відчуття як основні види пізнання....
- ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНЕ Культурологічний словник ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНЕ (від лат. transcendens – що виходить за межі) – ті аспекти буття, які виходять за межі чуттєвого досвіду емпіричного пізнання світу. Предмет релігійного та метафізичного пізнання....
- ЛОГОС Культурологічний словник ЛОГОС – першооснова буття в його впорядкованості та законовідповідності; раціональна діяльність розуму, спрямована на усвідомлення системності й гармонійності світу....
- ІРРАЦІОНАЛЬНЕ Культурологічний словник ІРРАЦІОНАЛЬНЕ (лат. irrationalis – несвідомий, нерозумний) – те, що перебуває поза межами розуму, пізнання. Нелогічне, містичне....
- КОНЦЕПЦІЯ Культурологічний словник КОНЦЕПЦІЯ (від лат. conceptio – сприйняття) – 1) Система поглядів на певні явища, спосіб тлумачення явищ, дій, розуміння теорії. 2) Форма і засіб наукового пізнання, що є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї, теорії; науково обгрунтоване і логічно доведене вираження основного змісту теорії, але на відміну від теорії воно ще не може бути […]...
- АБСУРДИЗМ Культурологічний словник АБСУРДИЗМ – художній світогляд, який базується на екзистенціалістській ідеї безсенсовості людського буття....
- ІНТЕЛЕКТ Культурологічний словник ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus – розуміння, розсудок, пізнання) – розум, здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів....
- КОГНІТИВНА ПСИХОЛОГІЯ Культурологічний словник КОГНІТИВНА ПСИХОЛОГІЯ (від лат. cognito – пізнання) – напрям у психології ХХ ст., завданням якого є доведення вирішальної ролі знання у поведінці людини....
- НОУМЕН Культурологічний словник НОУМЕН (від грец. noumenon – осягнути розумом) – “річ у собі”, умоглядна сутність, предмет інтелектуального споглядання на противагу об’єктам чуттєвого споглядання. За І. Кантом, можлива, але недосяжна для людського досвіду об’єктивна реальність....
- ПРИНЦИП Культурологічний словник ПРИНЦИП (від лат. principium – начало, основа) – 1) Першопочаток; те, що лежить в основі певної теорії науки. 2) Внутрішнє переконання людини; основне правило поведінки....
- ГНОСЕОЛОГІЯ Культурологічний словник ГНОСЕОЛОГІЯ (від грец. gnosis – пізнання і… логія) – вчення про сутність і закономірності пізнання, теорія пізнання; розділ філософії, що вивчає проблеми природи пізнання і його можливостей, відношення знання до реальності, загальні умови пізнання та умови його достеменності та істинності....
- АБСОЛЮТНА ІДЕЯ Культурологічний словник “АБСОЛЮТНА ІДЕЯ” – центральна категорія філософської системи Г. В. Ф. Гегеля, якою позначався духовний деміург, творець світу в його становленні і діяльному саморозвитку. Формаціями “А. і.”, ступенями саморозвитку у Гегеля виступають логіка (“в собі-буття” “А. і.”), природа (“інобуття” “А. і.”), тобто її буття в матеріальній дійсності) і дух (“для себе-буття” “А. і.”), її […]...
- АНТРОПОЛОГІЗМ Культурологічний словник АНТРОПОЛОГІЗМ – зведення всіх явищ суспільного життя до властивостей людської природи. Термін запровадив Л. Фейєрбах, проте антропологічна тенденція притаманна була ще Сократові, який, на противагу попередній натурфілософії, поставив людину в центр пізнання. Обмеженість А. виявляється в позаісторичному підході до людини, в ігноруванні її соціально-практичної сутності....
- ЕСТЕТИКА Культурологічний словник ЕСТЕТИКА (від грец. aisthetikos – чуттєво сприйманий) – наука про прекрасне, його сприйняття та значення для суспільства, про загальні закони художнього пізнання дійсності і розвитку мистецтва....
- ЛОГІКА Культурологічний словник ЛОГІКА (грец. наука про умовивід) – наука про закони, форми та прийоми мислення, які забезпечують досягнення об’єктивної істини в процесі міркування й пізнання....
- АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ Культурологічний словник АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ – один з різновидів людського мислення. Сутність А. м. полягає у виробленні понять, суджень, умовиводів і здатності оперувати ними. Абстрактне (понятійне) мислення виростає на грунті узагальнення даних емпіричного пізнання. Якщо відчуття дають відображення одиничного і конкретного, то мислення й слово відображають загальне й абстрактне. Саме завдяки А. м. людина розкриває істотні […]...
- ВІДНОШЕННЯ Культурологічний словник ВІДНОШЕННЯ – термін, введений Аристотелем для відображення певного способу буття і пізнання. У В. знаходить вияв взаємозв’язок речей матеріального світу. В. об’єктивні, як і самі речі. Вивчаються багатьма науками – філософією, логікою, математикою, психологією тощо....
- ІДЕЯ Культурологічний словник ІДЕЯ (грец.) – за Платоном особливий вид буття, духовна реальність, яка існує об’єктивно, незалежно від фізичного буття, неосяжна для чуттєвого сприйняття. Ідеї – своєрідні прототипи, моделі фізичних речей....
- КОМПЕТЕНТНІСТЬ Культурологічний словник КОМПЕТЕНТНІСТЬ (від лат. competens – відповідний, здатний) – психосоціальна якість, що означає силу і впевненість, джерелом яких є відчуття власної успішності та корисності. К. сприяє усвідомленню особистістю власної здатності ефективно взаємодіяти з оточенням....
- ОНТОГЕНЕЗ Культурологічний словник ОНТОГЕНЕЗ (грец. зародження, розвиток) – індивідуальний розвиток організму; сукупність послідовних морфологічних, фізіологічних та біохімічних перетворень, що відбуваються в організмі з моменту зародження до смерті; розвиток людського індивіда у соціальних вимірах його буття....
- БІХЕВІОРИЗМ Культурологічний словник БІХЕВІОРИЗМ (від англ. behaviour – поведінка) – напрям у психології, започаткований американським зоопсихологом Дж. Вотсоном на початку ХХ ст. Біхевіоризм вважає предметом психології не свідомість, а поведінку людей, яку розглядає як механічні реакції у відповідь на зовнішні подразнення. Біхевіоризм не визнає дійової ролі психіки, свідомості....
- РОЗУМ Культурологічний словник РОЗУМ – вища форма теоретичного осягання дійсності, свідоме оперування поняттями, синтез знань на найвищому рівні теорій та ідей. Р. аналізує й оцінює як дані органів чуття, так і розсудкову діяльність, а також сам себе. З погляду діалектико-матеріалістичної філософії розсудок і Р. є необхідними моментами існування і розвитку теоретичного пізнання; грані між ними рухливі. […]...
- ОРИГІНАЛЬНІСТЬ Культурологічний словник ОРИГІНАЛЬНІСТЬ (від лат. – первісний, природжений) – морально-психологічна риса особистості, означає її несхожість на інших, неповторність, самобутність духовного світу. Психологія вивчає О. як індивідуальну рису, яка характеризує здатність до творчості, до нового, незвичного, такого, що не зустрічалося раніше у змісті людського пізнання і практичної діяльності....
- ЕКОНОМІЧНА СВІДОМІСТЬ ЛЮДИНИ Культурологічний словник ЕКОНОМІЧНА СВІДОМІСТЬ ЛЮДИНИ – здатність людини пізнавати, відображати і узагальнювати економічну дійсність, передбачати і прогнозувати розвиток економічних процесів....
- САМОПІЗНАННЯ Культурологічний словник САМОПІЗНАННЯ – дослідження, пізнання самого себе. Здатність до С. притаманна лише людині; здійснюється зрештою за допомогою розуму. Складність С. полягає в його орієнтованості на саму людину, на її внутрішній світ, багатий суб’єктивним, індивідуально-самобутнім. Елементарні форми С. виявляються уже в ранньому дитячому віці. С. нарощується одночасно з розумовим розвитком дитини. С. необхідне для правильної […]...
- ПОЛІФОНІЯ Культурологічний словник ПОЛІФОНІЯ – рівноправне багатоголосся в музиці; метафора полілінійності буття....
- ІМПЕРАТИВ Культурологічний словник ІМПЕРАТИВ (лат. владний) – вимога, наказ, закон. У І. Канта – загальнозначущий, безумовний моральний принцип на противагу особистим принципам поведінки людини, які мають значення лише за певних умов....
- СИНТЕЗ Культурологічний словник СИНТЕЗ (від грец. з’єднання, складання) – мислене або практичне сполучення розчленованих у ході аналізу частин предмета, встановлення їх взаємодії і зв’язків для пізнання чи виготовлення цього предмета як цілого. С. як прийом пізнання може здійснюватись на різних рівнях у діяльності людини, починаючи від простого механічного сполучення частин цілого до створення наукової теорії на […]...
- БУТТЯ Культурологічний словник БУТТЯ – філософська категорія, яка позначає: а) усе існуюче; б) вічну універсальну першооснову всього існуючого....
- ЕТНОЦЕНТРИЗМ Культурологічний словник ЕТНОЦЕНТРИЗМ (від грец. племінний, народний та лат. центр) – переконання у зверхності, вищості власної етнічної та культурної групи, відповідно зневага до інших груп. 124...
- ХОЛІЗМ Культурологічний словник ХОЛІЗМ – філософія цілісності світу, людини та пізнання їх....
- ЙОГА Культурологічний словник ЙОГА (санскрит., дослівно з’єднання, роздуми, споглядання) – в індійській традиції один з шести ортодоксальних (брахманських) напрямів, який розробив систему послідовного очищення і просвітлення розуму, а також комплекс практичних вправ для досягнення стану “звільнення” душі від “пут” матерії, тіла. Засновником класичної Й. вважається Патанджалі (близько П ст. до н. е.). В залежності від особливостей […]...
- РАЦІОНАЛЬНЕ Культурологічний словник РАЦІОНАЛЬНЕ (від лат. ratio – розум) – розумне, доцільне, обгрунтоване розумом, випливає з нього, досяжне для його розуміння....
- ПЛЮРАЛІЗМ Культурологічний словник ПЛЮРАЛІЗМ (від лат. pluralis – множинний) – світоглядна позиція, яка утверджує множинність інтересів, різновидів буття, ідей, поглядів, які не зводяться до чогось одного і є незалежними одне від одного. Сутність плюралізму полягає у визнанні ним протиріч як джерела соціального прогресу, стимулювання багатоманітності суспільного життя із супровідними йому явищами опозиції, конфліктів, конкурентності. Розв’язання цих […]...
- ПОСТІМПРЕСІОНІЗМ Культурологічний словник ПОСТІМПРЕСІОНІЗМ – художній світогляд, орієнтований на творення міфопоетичної моделі світу з відображенням філософських і символічних начал буття....
- ОНТОЛОГІЯ Культурологічний словник ОНТОЛОГІЯ (від грец. ontos – суще і logos – слово, вчення) – розділ філософії, що вивчає фундаментальні принципи буття....
- ДРУЖБА Культурологічний словник ДРУЖБА – взаємна прихильність між людьми, що виявляється в здатності до самопожертви, взаємодопомоги, насолоди духовним спілкуванням....