РАДІАЦІЯ ЗАЛИШКОВА

Related posts:

1. РАДІАЦІЙНИЙ БАЛАНС (ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ) Екологія – охорона природи РАДІАЦІЙНИЙ БАЛАНС (ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ) – див. Баланс радіаційний (земної поверхні)....
2. БАЛАНС РАДІАЦІЙНИЙ (ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ) Екологія – охорона природи БАЛАНС РАДІАЦІЙНИЙ (ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ), залишкова радіація – різниця між сумарною (прямою і розсіяною) сонячною радіацією, поглиненою земною поверхнею, та ефективним опроміненням цієї поверхні. Один із чинників теплового балансу; може істотно змінюватись залежно від альбедо земної поверхні. Б. р. може бути позитивним (удень, влітку) і негативним (уночі, взимку). Річні суми його позитивні […]...
3. РАДІАЦІЯ ПРЯМА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ ПРЯМА – променистий потік, що безперешкодно досягає поверхні прир. або штучних тіл, від джерела випромінювання (сонце, електролампа тощо). Відповідні частини цього потоку можуть поглинатися тілами, відбиватися від поверхні (радіація відбита) або проникати, не поглинаючись. Інтенсивність Р. п. разом з радіацією розсіяною дає радіацію сумарну, яка і визначає тепловий режим системи....
4. РАДІАЦІЯ СУМАРНА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ СУМАРНА – сума прямої сонячної та розсіяної радіації небосхилу, яка надходить на гориз. поверхню. Р. с. – основна прибуткова частина радіац. балансу земної поверхні. Середньорічна Р. с. змінюється від величини порядку 336 кДж/см2 на рік у полярних районах до значень понад 924 кДж/см2 на рік у тропічних пустелях. Майже на […]...
5. УЛЬТРАФІОЛЕТОВА РАДІАЦІЯ Екологія – охорона природи УЛЬТРАФІОЛЕТОВА РАДІАЦІЯ – див. Радіація ультрафіолетова....
6. РАДІАЦІЯ ВІДБИТА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ ВІДБИТА – певна частина енергії променистого потоку, що досягає поверхні прир. чи штучного тіла і, не поглинаючись, відбивається від нього. Залежно від природи тіла, структури поверхні і спектр. – оптичних властивостей значення Р. в. істотно різняться і визначаються показником альбедо – відбивальною здатністю. Найвищий показник Р. в. у тіл із […]...
7. ФОТОСИНТЕТИЧНО АКТИВНА РАДІАЦІЯ (ФАР) Екологія – охорона природи ФОТОСИНТЕТИЧНО АКТИВНА РАДІАЦІЯ (ФАР) – випромінювання в діапазоні 380-750 нм, найбільш ефективне для фотосинтезу рослин....
8. РАДІАЦІЯ ІНФРАЧЕРВОНА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ ІНФРАЧЕРВОНА – невидиме ел.-магн. випромінювання з довжиною хвиль від 750 до 4000 нм, джерелом якого є Сонце або будь-яке нагріте прир. чи штучне тіло. Р. і. інтенсивно поглинається багатьма речовинами – водою, вуглекислим газом, метаном, озоном, тому з нею пов’язаний тепловий баланс тварин і рослин – нагрівання і терморегуляція. Водночас […]...
9. РАДІАЦІЯ СОНЯЧНА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ СОНЯЧНА – ел.-магн. випромінювання широкочастотного діапазону, що досягає Землі. Р. с. на межі атмосфери представлена довжинами хвиль від 150 до 3000 нм. Випромінювання з довжиною хвилі менш як 280 нм поглинаються на висоті 20- 40 км шаром озону. Землі досягають переважно випромінювання інфрачервоної (близько 50 % сумарної радіації) і видимої […]...
10. РАДІАЦІЯ ВИДИМА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ ВИДИМА – ділянка ел.-магн. випромінювання Сонця і розжарених тіл у діапазоні 400-750 нм, яка сприймається органами зору людини і більшості тварин, а також вибірково поглинається пігментами рослин (радіація фотосинтетично активна – 380-710 нм). Дещо ширший діапазон фізіологічно активної радіації (350-750 нм) є екологічно найважливішим. У ньому зосереджена майже половина сумарного […]...
11. РАДІАЦІЯ РОЗСІЯНА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ РОЗСІЯНА – частина променистого потоку Сонця, яка на шляху до поверхні Землі дифузно розсіюється аерозольними компонентами атмосфери та молекулами атм. газів. Характеризується максимумом енергії у короткохвильовій частині спектра, чим пояснюється блакитний колір неба. Інтенсивність Р. р. небосхилу зростає із збільшенням забруднення атмосфери і зменшенням прямої радіації (напр., узимку при значній […]...
12. РАДІАЦІЯ АДАПТИВНА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ АДАПТИВНА – виникнення в межах певної систематичної групи форм, пристосованих до різних умов існування, що дає змогу такій систематичній групі рівномірно зайняти простір і різні середовища. Напр., літаючі, плаваючі, бігаючі, риючі форми ссавців....
13. РАДІАЦІЯ УЛЬТРАФІОЛЕТОВА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ УЛЬТРАФІОЛЕТОВА – найбільш короткохвильова ділянка оптичного спектра, від 400 до 10 нм. Є прир. (Сонце, зірки) та штучні (газорозрядні ртутні лампи, лазери) джерела випромінювання Р. у. Завдяки високій енергії квантів Р. у. має високий фотобіол. ефект: спричинює денатурацію білків і загибель клітин (150-200 нм), виявляє бактерицидну дію (макс. 250-260 нм), […]...
14. РАДІАЦІЯ Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ, випромінювання – потік ел.-магн. та корпускулярної енергії під час ядерних перетворень (радіоактивність), випромінювання Сонця (Р. сонячна), а також косм. випромінювання. Класифікують Р. залежно від джерел походження і фіз. параметрів. Усі прир. тіла й організми перебувають під впливом різноманітних видів Р. Зокрема, рослини використовують видиму ділянку Р. сонячної для фотосинтезу і […]...
15. РАДІАЦІЯ ЙОНІЗУЮЧА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ ЙОНІЗУЮЧА – випромінювання, взаємодія якого із середовищем спричинює йонізацію атомів і молекул. Джерелами Р. й. є ел.-магн. випромінювання, потоки р-частинок, Позитронів, протонів та ін. заряджених і не заряджених частинок, що утворюються спонтанно під час термоядерних реакцій на Сонці, розпадів радіакт. елементів на Землі, в ядерних реакторах або прискорювачах. Р. й. […]...
16. ПРИРОДНИЙ РАДІАЦІЙНИЙ ФОН Екологія – охорона природи ПРИРОДНИЙ РАДІАЦІЙНИЙ ФОН – див. Фон природний радіаційний....
17. КАРТА Екологія – охорона природи КАРТА – 1) зменшене узагальнене зображення (графічна модель) земної, місячної поверхні, ін. небесних тіл, зоряного неба чи їхніх частин на площині в тій або ін. картографічній проекції і системі умовних знаків; 2) модель земної поверхні в певних горизонтальному і вертикальному масштабах (рельєфна К.)....
18. ХІОНОСФЕРА Екологія – охорона природи ХІОНОСФЕРА – шар земної поверхні й атмосфери, де існує постійний позитивний баланс твердих опадів у вигляді снігу та льоду. Нижня межа X. утворює т. з. снігову лінію, а верхня проходить на висотах, де сніг відсутній через його сублімацію. У зоні X. існує багато видів рослин і деяких тварин – хіонофілів і […]...
19. ГЕОБОТАНІКА СОЗОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ГЕОБОТАНІКА СОЗОЛОГІЧНА – новий наук, напрям, завданням якого є охорона фітоценотичної різноманітності (фітостроми) земної поверхні загалом....
20. БІОЦЕНОЗ ЕНДЕМІЧНИЙ Екологія – охорона природи БІОЦЕНОЗ ЕНДЕМІЧНИЙ – той, що зустрічається на обмеженій ділянці земної поверхні....
21. ІНСОЛЯЦІЯ Екологія – охорона природи ІНСОЛЯЦІЯ – 1) опромінення земної поверхні сонячною радіацією. І. вимірюється в джоулях на одиницю площі поверхні за певний проміжок часу; 2) освітлення живих організмів сонячним промінням з лікувальною або профілактичною метою....
22. ОРОГРАФІЯ Екологія – охорона природи ОРОГРАФІЯ – розділ геоморфології, що вивчає морфограф. характеристику форм земної поверхні....
23. ТЕРИТОРІЯ Екологія – охорона природи ТЕРИТОРІЯ – певна частина земної поверхні з визначеними кордонами або межами (напр., Т. міста, парку)....
24. АЕРОКЛІМАТОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АЕРОКЛІМАТОЛОГІЯ – розділ кліматології, що вивчає клімат, умови шарів атмосфери, віддалених від земної поверхні....
25. БІОЦИКЛ Екологія – охорона природи БІОЦИКЛ – вища одиниця екологічного розчленування земної поверхні. Розрізняють три Б.: море, суходіл та внутрішні (внутрішньоматерикові) водойми....
26. ТУМАН Екологія – охорона природи ТУМАН – накопичення продуктів конденсації водяної пари (водяних крапель, кристалів), завислих у повітрі безпосередньо над земною поверхнею. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної поверхні або через випаровування з поверхні теплих водойм в охолоджене повітря....
27. ГЕОДЕЗІЯ Екологія – охорона природи ГЕОДЕЗІЯ – наука про методи визначення форми і розмірів Землі та про методи вимірювання на земній поверхні для відображення земної поверхні на планах і картах, а також про методи вимірювання на місцевості під час проведення наук, та інж. робіт....
28. ЧИННИК ОРОГРАФІЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ОРОГРАФІЧНИЙ – чинник, зумовлений особливостями рельєфу певної ділянки земної поверхні....
29. ПОКРИВ БІОЦЕНОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ПОКРИВ БІОЦЕНОТИЧНИЙ – сукупність біогеоценозів певної ділянки земної поверхні або усієї Землі (в останньому разі – найбільша типологічна одиниця в біогеоценозі)....
30. ОСНОВНІ КЛІМАТИЧНІ ЧИННИКИ РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ТЕМА 5. КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ТА РЕСУРСИ УРОК 20. ОСНОВНІ КЛІМАТИЧНІ ЧИННИКИ Тема. Основні кліматичні чинники: сонячна радіація, циркуляція атмосфери; підстилаюча поверхня. Взаємодія чинників кліматоутворення. Навчальна мета: удосконалити знання учнів про основні чинники формування клімату певної території; розкрити поняття “радіаційний баланс” та ознайомити з показниками його […]...
31. УГРУПОВАННЯ РОСЛИННЕ Екологія – охорона природи УГРУПОВАННЯ РОСЛИННЕ, фітоценоз – сукупність рослин, що зростають на однорідній ділянці земної поверхні й перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з умовами навколишнього середовища....
32. ГЕОМОРФОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ГЕОМОРФОЛОГІЯ – наука про рельєф земної поверхні (включаючи дно океанів і морів), його походження, вік, історію розвитку, закономірності геогр. поширення й госп. використання....
33. БІОХОР Екологія – охорона природи БІОХОР – одиниця (підрозділ) розчленування земної поверхні, являє собою групу схожих біотопів. Б. іноді об’єднують у біоцикли: континент, море, внутрішні водойми....
34. ЗОНА Екологія – охорона природи ЗОНА – територіально-класифікаційна категорія, класифікаційна одиниця ландшафтно-географічного підрозділу земної поверхні, що характеризується певними якісними ознаками....
35. АЕРОФОТОЗЙОМКА Екологія – охорона природи АЕРОФОТОЗЙОМКА – фотографування земної поверхні з повітря спец, фотоапаратами, встановленими на літаках, гелікоптерах, штучних супутниках Землі чи ракетах. Аерофотоплани застосовують як основу для екол.-бот. карт....
36. ДЕНУДАЦІЯ Екологія – охорона природи ДЕНУДАЦІЯ – руйнування гір. порід льодовиками, водою, вітром і переміщення продуктів вивітрювання цими чинниками або під впливом сили гравітації до нижчих ділянок земної поверхні, де вони нагромаджуються....
37. ГЕОМОРФОЛОГІЯ ІНВАЙРОНМЕНТАЛЬНА Екологія – охорона природи ГЕОМОРФОЛОГІЯ ІНВАЙРОНМЕНТАЛЬНА – наука, що вивчає вплив діяльності людини на рельєф земної поверхні та зворотний вплив зміненого рельєфу на середовище, що оточує людину....
38. РЕФУГІУМ Екологія – охорона природи РЕФУГІУМ – ділянка земної поверхні, де один вид або ціла група видів пережили несприятливий період геол. часу, протягом якого на великих просторах ці форми життя зникли (напр., Закавказзя – льодовиковий Р.)....
39. ФОРМА РЕЛЬЄФУ Екологія – охорона природи ФОРМА РЕЛЬЄФУ – нерівності земної поверхні різного розміру (розрізняють по низхідній мегарельєф, макрорельєф, мезорельєф, мікрорельєф та нанорельєф), опуклі (позитивні) Ф. р. та ввігнуті (негативні) Ф. р., що мають різне походження (тектонічне, вулканічне, ерозійне тощо)....
40. СТІК Екологія – охорона природи СТІК – переміщення дощової або талої води, ін. атм. опадів з певної поверхні (поверхневий С.), з товщі земної кори (підземний С.) або сукупно з певної території в річки, потім у моря, океани чи замкнені континентальні водойми....