Регулювання міжнародної торгівлі – сукупність форм, методів і важелів державного і наддержавного регулювання експорту та імпорту товарів і послуг з метою створення сприятливих умов для розширеного відтворення всередині країни, передусім для привласнення національними і транснаціональними компаніями (ТНК) максимальних прибутків. Реалізація цього завдання відбувається за суперечливого поєднання протекціонізму і лібералізації (див. Протекціонізм; Лібералізація у зовнішньоторговельній діяльності). Однією із закономірностей у розвитку
міжнародної торгівлі було поступове зниження митних тарифів упродовж останніх чотирьох-п’яти десятиріч (до 40% у 50-ті, до 10% – у 70-ті, до 5% – у 90-ті XX ст.). Водночас розвинені країни використовували майже 800 видів не тарифних бар’єрів, за допомогою яких держава стимулювала імпорт понад 50% усіх товарів. Тому рівень тарифів у США на початку XXI ст. становив 5,7%, в Японії – 6,5%, у країнах ЄС – 6,9%. Характерна ознака протекціоністської політики за сучасних умов – колективний і селективний протекціонізм, до якого вдаються країни-члени інтеграційних угруповань, зокрема ЄС, щодо третіх країн. Крім того, згідно з
Ломейськими угодами країн ЄС у 70-ті почав діяти пільговий режим оподаткування низки слаборозвинених (асоційованих з ЄС майже 60 країн) на противагу іншим слаборозвиненим країнам. Ці заходи доповнюють зміни програм державного стимулювання експорту, найважливішими засобами якого є державне кредитування експорту, змішане кредитування (поєднання державного і недержавного, рефінансування частини експортних кредитів, що надаються комерційними банками, та ін.), державне страхування експортних кредитів, безпосереднє субсидування експорту. Традиційні форми такого стимулювання замінюються гнучкішими, зорієнтованими передусім на вибіркове стимулювання окремих важливих видів продукції, зокрема тих, що визначають розвиток НТР, базових галузей промисловості. Експортне кредитування в розвинених країнах світу охоплює до 20% експорту цих країн і здійснюється переважно у формі фінансування наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок, прискореної амортизації та ін. Водночас розвинені країни вдаються до прямого субсидування експорту здебільшого на сільськогосподарську продукцію (рівень захисту сільськогосподарського виробництва, наприклад, у Західній Європі – бл. 200% з урахуванням системи компенсаційних зборів і ліцензій), поступового розширення страхування кредитів (передусім від політичних, військових ризиків), подовження термінів такого страхування, поліпшення умов виплати страхових сум та ін. Державне Р. м. т. доповнюється наддержавним – з боку міжнародних організацій, передусім ГАТТ, створеною в Женеві 1947, 1995 трансформованою в СОТ. Ця організація діє на підставі міжурядового багатостороннього договору, в якому зафіксовано принципи і правила міжнародної торгівлі, які передбачають рівність учасників у сфері міжнародної торгівлі, надання країнам-учасницям режиму найбільшого сприяння (рівність і не дискримінація між ними, взаємні поступки і зниження митних тарифів, інших не тарифних бар’єрів, здійснення торгівлі на приватноправовій основі, визнання митних тарифів як єдиного засобу регулювання зовнішньої торгівлі (виняток – встановлення кількісних обмежень при регулюванні сільськогосподарського виробництва), відмова від односторонніх дій, переговори і консультації та ін. Згідно з режимом найбільшого сприяння, країни-учасниці зобов’язуються встановлювати на товари, що взаємно поставляються, мита, не вищі від встановлених для третіх країн. Виняток – економічні угруповання (ЄС, ЄАВТ та ін.), а також асоційовані з ними країни. Цей виняток поширюється на слаборозвинені країни, яким надано право експорту товарів за зниженими тарифами, але без відповідного зниження митних тарифів на імпортовані товари. Водночас принципи СОТ не допускають застосування інших форм і методів Р. м. т. (хіба що тимчасово і спричинених надзвичайними обставинами, наприклад, застосування кількісних обмежень), зокрема квот, експортних або імпортних ліцензій, стимулювання виробництва за допомогою податкових пільг, використання програм регіонального розвитку та ін. Важливим засобом Р. м. т. є багатосторонні торговельні переговори – раунди. У 2001 в Катарі розпочався новий раунд таких переговорів.
Loading...