Річ

Related posts:

1. Сукупний суспільний продукт Сукупний суспільний продукт – сукупність створених матеріальних благ за відповідний період часу. Визначається як сума валової продукції галузей матеріального виробництва: промисловості, сільського, лісового господарства, будівництва, вантажного транспорту, зв’язку (у тій частині, що обслуговує матеріальне виробництво), торгівлі і громадського харчування, матеріально-технічного забезпечення, заготівлі сільськогосподарських продуктів, а також інших галузей матеріального виробництва. За матеріально-речовим складом С. с. […]...
2. Баланс виробництва, споживання і накопичення сукупного суспільного продукту (баланс суспільного продукту – Б. с. п.) Баланс виробництва, споживання і накопичення сукупного суспільного продукту (баланс суспільного продукту – Б. с. п.) – розділ балансу народного господарства, який комплексно характеризує рух сукупного суспільного продукту і окремих його частин на всіх стадіях розширеного відтворення у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Його балансова таблиця складається з двох основних розділів, представлених у присудку балансу. Підмет […]...
3. Запаси Запаси – наявність відповідних матеріальних ресурсів, до яких належать засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності, необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, і ще не використовуються. Розрізняють такі види 3.: 1) виробничі (засоби виробництва на складах підприємства, організації, будови для забезпечення безперебійного виробничого процесу, які постійно перебувають в обігу […]...
4. Група А Група А – сукупність галузей промисловості, які виробляють засоби виробництва. До них належать машинобудування і металообробна промисловість, чорна і кольорова металургія, електро – і теплоенергетика, хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів та ін. Деякі галузі промисловості (добувна, обробна тощо), крім засобів виробництва, виготовляють і предмети споживання, що належать до групи “Б”. Відповідно частина продукції підприємств легкої […]...
5. Торговий прибуток Торговий прибуток – перетворена форма частини додаткової вартості, яку отримують підприємства торгівлі у процесі їх господарської діяльності при здійсненні функцій товарного обігу. Джерелом Т. п. є додатковий продукт, який складається з двох частин. Одна з них створюється у торгівлі (при виконанні операцій, які продовжують процес виробництва), друга частина виробляється у галузях матеріального виробництва і реалізується […]...
6. Культура матеріальна Культура матеріальна – частина загальної культури, яка є сукупністю матеріальних цінностей, створених творчою працею людей, й охоплює сферу матеріальної діяльності людини, економічні відносини, які розвиваються при цьому, а також її результати, раціональне ставлення людини до природи, ступінь практичного використання людиною сил і багатств природи. Поділ культури на матеріальну та духовну умовний, оскільки будь-який предмет, об’єкт, […]...
7. Тоталітаризм економічний Тоталітаризм економічний – повне (тотальне) або майже повне одержавлення економічної системи загалом і кожної з її підсистем і елементів зокрема. Т. е. найбільшою мірою втілювався в економіці фашистської Німеччини під час першої та другої світових війн, а також меншою мірою в СРСР. Так, частка державної власності на засоби виробництва в СРСР становила 92%, а колгоспно-кооперативна […]...
8. Товарний обіг Товарний обіг – форма обміну товарів та послуг за допомогою грошей. Розподіляється на два відносно самостійні процеси: продаж товару за гроші (Т-Г) і купівля за ці гроші готового товару (Г-Т). Внаслідок цього Т. о. відрізняється від безпосереднього обміну і формою, і змістом. Т. о. постійно сприяє подальшому поглибленню суспільного розподілу праці. В процесі історичного розвитку […]...
9. Закон суспільного поділу праці Закон суспільного поділу праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил і об’єктивно неминучим поглибленням процесу поділу праці в різних формах, зокрема спеціалізації виробництва й праці, та зростанням на цій основі продуктивності праці. Спеціалізація виробництва супроводжується підвищенням ступеня його однорідності, удосконаленням засобів і предметів праці, підвищення рівня механізації […]...
10. Грошовий обіг Грошовий обіг – безперервний рух грошей у сфері обігу і виконання ними функції засобу обігу та платежу. Г. о. здійснюється в межах грошової системи тієї чи іншої країни і обслуговує обіг всього суспільного сукупного продукту та відтворення робочої сили. Кількість грошей, необхідна для обігу, визначається законом грошового обігу. У підтриманні рівноваги в економіці, збалансованості попиту […]...
11. Предмети споживання Предмети споживання – частина сукупного суспільного продукту, яка складається із сукупності створюваних у суспільстві матеріальних благ та послуг і призначається для життєвих потреб населення та інших видів невиробничого споживання. У кожному суспільстві виділяється сукупність галузей І та II підрозділів, які випускають П. с. і утворюють так звану групу „Б”. Це галузі легкої, харчової промисловості, агропромислового […]...
12. Матеріально-технічне постачання Матеріально-технічне постачання – галузь сфери матеріального виробництва, яка забезпечує доведення продукції виробничого призначення (сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів тощо) від виробника до споживача з метою її виробничого і невиробничого споживання. М.-т. п. передбачає: визначення реальної потреби підприємств, об’єднань, організацій та установ у матеріальних ресурсах; з’ясування джерел, які забезпечуватимуть цю потребу; чітку організацію доставки ресурсів до […]...
13. Оптова торгівля Оптова торгівля – форма організації товарного обігу, що забезпечує економічні зв’язки між підприємствами і здійснює доставку товарів роздрібній торгівлі. З цією метою відбувається концентрація і зберігання товарних запасів, комплектування торгового асортименту, вивчення попиту тощо. Основними видами О. т. є торгівля засобами виробництва товарами народного споживання та сільськогосподарською продукцією. За адміністративно-командної системи торгівля засобами виробництва була […]...
14. ЗМІСТ І СТРУКТУРА ВИРОБНИЧИХ СИЛ І ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОЕКТУ 11. Економічне обгрунтування проекту Основні поняття: засоби праці, виробничі сили, виробничі відносини, економічна система, витрати виробництва, собівартість, ціна та прибуток. Перед виготовленням запланованого виробу необхідно з’ясувати, чи є проект економічно вигідним, чи є потреба в заміні окремих конструктивних елементів, технології виготовлення виробу в цілому, використаних матеріалів тощо. Щоб з’ясувати ці питання, здійснюють […]...
15. ПРОДУКТ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЕФЕКТИВНІСТЬ: ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА ОЦІНКА УРОК № 7. ПРОДУКТ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЕФЕКТИВНІСТЬ: ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА ОЦІНКА Мета уроку: сформувати в учнів знання про продукт і стадії його руху, про ефективне використання ресурсів; з’ясувати економічний зміст ефективності, її оцінку; закріпити знання про засоби виробництва та предмети споживання; аналізувати рух продукту, створеного на різних стадіях виробництва; виховувати ощадливість. Основні поняття: продукт, засоби […]...
16. Час обігу капіталу Час обігу капіталу – тривалість перебування капіталу у сфері обігу, час перетворення грошової форми капіталу на складові продуктивного капіталу (засоби виробництва і робочу силу), а товарної форми – на грошову. Ч. о. к. складається з: 1) часу надходження на склад готової продукції до її реалізації; 2) часу закупівлі на отримані кошти нових засобів виробництва і […]...
17. Виробничі фонди Виробничі фонди – сукупність засобів і предметів праці, необхідних для ведення виробництва, виражена у грошовій формі. Залежно від способів перенесення вартості на продукт В. ф. поділяються на основні і оборотні. Основні В. ф. /засоби праці/ використовуються тривалий час і переносять свою вартість на продукт частинами, в міру фізичного зношування, у вигляді амортизаційних відрахувань. Оборотні В. […]...
18. Методи визначення продуктивності праці Методи визначення продуктивності праці – розрахунок ефективності, результативності праці у натуральному, трудовому і вартісному показниках. Натуральні показники зручні для визначення продуктивності праці за однорідного виробництва, незмінного асортименту виробів упродовж тривалого часу. Трудові показники – вимірювання продуктивності праці обчисленням витрат праці на одиницю продукції (показник трудомісткості). Цей показник визначається за формулою Пп = Р/П (Пп, – […]...
19. Математичні моделі попиту і споживання Математичні моделі попиту і споживання – економіко-математична модель, в якій виражаються основні ознаки та властивості попиту і споживання та їх взаємозалежність, що формується під впливом різноманітних соціально-економічних чинників – Грунтується на принципах балансового моделювання виробництва та споживання. Перші спроби побудови М. м. п. і с. належать відомому українському вченому Е. Слуцькому, який обгрунтував функцію корисності, […]...
20. Власність на засоби виробництва Власність на засоби виробництва – привласнення різними суб’єктами власності (індивідом, юридичною особою, державою та ін.) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення та виробничі відносини, які при цьому виникають. У безпосередньому виробництві В. на з. в. за капіталізму здійснюється в процесі праці й виражається в таких категоріях, як вартість, постійний капітал, основний капітал, технологічне підкорення […]...
21. Концепція диспропорційності Концепція диспропорційності – ідеї, твердження, концепції окремих учених, які вбачають причину економічних криз і циклічності виробництва в диспропорційності розвитку народного господарства. Вперше К. д. щодо часткових криз (криз окремих галузей, сфер, сукупності галузей) висунули Джон Мілль і Ж.-Б. Сей. Ж.-Б. Сей стверджував, що пропозиція породжує власний попит і в господарстві вони урівноважуються за всією сукупністю […]...
22. Норма нагромадження Норма нагромадження – відношення нагромаджуваної маси додаткового продукту до національного доходу, виражене у процентах. Н. н. показує, яка частина національного доходу використовується на нагромадження. Ця частка утворює фонд нагромадження. Н. н. виражається формулою: де а – норма нагромадження, А – фонд нагромадження: Д – національний доход. Оскільки найважливішу частину фонду нагромадження складає фонд виробничого нагромадження […]...
23. Виробничі фонди сільського господарства Виробничі фонди сільського господарства – засоби виробництва, виражені у грошовій формі, які використовуються в сільському господарстві. Залежно від сфери використання основні виробничі фонди поділяються на фонди сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. До перших належать засоби виробництва, які безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції. За своїм матеріально-речовим складом В. ф. с. г. – це сільськогосподарські машини (трактори, […]...
24. Продукт та ефективність виробництва РОЗДІЛ І Вступ до економічної теорії Тема 1.2. Зміст основних економічних процесів та явищ 6. Продукт та ефективність виробництва Продукт, який є результатом виробництва, можна класифікувати за видами (сферами) економічної діяльності та за призначенням. За видами економічної діяльності розрізняють продукцію: – добувної промисловості; – обробної промисловості; – будівництва; – оптової й роздрібної торгівлі; – транспорту […]...
25. Класифікація основних фондів Класифікація основних фондів – групування основних фондів за певними класифікаційними ознаками (сферами використання, призначенням та ін.). За виробничим призначенням та матеріально-речовим змістом основні фонди поділяють на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання. До основних виробничих фондів належать засоби виробництва, які беруть участь у створенні не тільки споживної вартості продукту, а й його вартості і […]...
26. Суспільні або соціальні блага Суспільні або соціальні блага – різновидність благ, які характеризуються спільним використанням їх різними суб’єктами діяльності. В умовах соціальної ринкової економіки вони виступають як певні види товарів і послуг, властивості яких протилежні властивостям товарів індивідуального споживання. Суспільні блага неподільні, вони складаються з таких великих одиниць, що не можуть бути продані індивідуальним покупцям, на них не поширюється […]...
27. Структура суспільного виробництва Структура суспільного виробництва – комплекс внутрішніх зв’язків і співвідношення між галузями і сферами виробництва, пов’язаними системою суспільного поділу праці. Термін “С. с. в.” вживають у вузькому й широкому значеннях. У вузькому значенні С. с. в. – внутрішні зв’язки й співвідношення між галузями сфери матеріального виробництва, у широкому – між галузями всіх сфер національної економіки. С. […]...
28. Оптові ціни Оптові ціни – вид цін на промислову продукцію, за яких підприємство або збутова організація реалізують її іншим підприємствам та збутовим організаціям. Розрізняють О. ц. підприємства і О. ц. промисловості. О. ц. підприємства складається з повної собівартості і прибутку, який забезпечує підприємствам можливість здійснювати платежі в бюджет, проценти за кредити, розширювати виробництво і стимулювати працівників. О. […]...
29. Ресурси технічні Ресурси технічні – сукупність механізмів і машин, а також систем і засобів управління, видобування, зберігання, переробки сировини і матеріалів, енергії та інформації, що створюється з метою виробництва певної продукції та обслуговування невиробничих потреб суспільства. Ці елементи утворюють матеріально-технічну базу виробничої системи. Засоби виробництва за своїм матеріально-речовим змістом є виробничими фондами підприємства, які поділяються на основні […]...
30. Економічні ресурси Економічні ресурси – сукупність ресурсів, які використовуються в господарській діяльності для виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і нематеріальних благ, задоволення потреб населення, що зростають. Е. р. поділяють на природні (сировинні, геофізичні), трудові, капітальні (основні фонди), оборотні засоби (матеріали), фінансові, інформаційні. Е. р. – пасивні речові та активні особисті фактори виробництва, які використовують для виробництва […]...
31. Вартісна будова капіталу Вартісна будова капіталу – співвідношення між вартістю засобів виробництва (постійним капіталом) і вартістю робочої сили (змінним капіталом), яке приводить у рух засоби виробництва. В. б. к. певною мірою залежить від змін у технічній будові капіталу, тобто від співвідношення засобів виробництва і кількості працівників. В. б. к. може змінюватися також зі зміною цін на засоби виробництва […]...
32. Сталість грошей Сталість грошей – сталість купівельної спроможності (сили) грошей, яка означає, що за грошову одиницю можна купити певну однакову кількість товарів і послуг упродовж тривалого періоду. Зміна купівельної спроможності грошей знаходить свій вияв у зміні рівня цін (індексу цін). С. г. супроводжується ефективним виконанням ними основних функцій, передусім функції міри вартості. С. г. залежить від певної […]...
33. Детезаврація Детезаврація (лат. de – відміна і гр. thë sauros – скарб) – використання нагромаджених коштів на інвестиційні потреби та опосередковано на збільшення грошової маси в обігу. За золотого стандарту зі зростанням виробництва та обігу товарів частина скарбів перетворювалася на гроші, а із скороченням – навпаки, що слугувало засобом стихійного регулювання грошового обігу. Після краху цього […]...
34. Кінцевий суспільний продукт Кінцевий суспільний продукт – частина сукупного продукту, яка складається з національного доходу і амортизаційних відрахувань і виражає сукупність економічних відносин з приводу його виробництва, обміну, розподілу і споживання. К. с. п. використовується для задоволення кінцевих господарських потреб суспільства у предметах споживання, засобах праці, в утворенні запасів і резервів, а також в експорті предметів праці. За […]...
35. Структура зайнятості Структура зайнятості – сукупність різних типів і форм зайнятості і взаємодія між ними в межах певних національних економічних систем. Такій С. з. властиві кількісно-якісні характеристики і відповідні пропорції, основними з яких є: 1) співвідношення між загальною кількістю зайнятих у народному господарстві країни і чисельністю трудових ресурсів; 2) між кількістю зайнятих у сферах матеріального і нематеріального […]...
36. Нормування оборотних засобів Нормування оборотних засобів – встановлення раціональних обсягів оборотних засобів (оборотних фондів і фондів обігу), необхідних для забезпечення безперервного ефективного виробництва і розширеного відтворення. На кожному з етапів обороту оборотних засобів (від складського запасу до випуску готової продукції та її транспортування і зберігання на складах) для них встановлюється відповідна норма у днях, вартісній та грошовій формах, […]...
37. Структура виробництва РОЗДІЛ І Вступ до економічної теорії Тема 1.2. Зміст основних економічних процесів та явищ 4. Структура виробництва Виробництво може бути структуроване по-різному. Важливим підходом є його розгляд з точки зору поділу на матеріальне та нематеріальне (див. схему 1.2.5). Схема 1.2.5 Пояснення до схеми Матеріальне виробництво охоплює ті підприємства й галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, […]...
38. Ефективність соціальна Ефективність соціальна – відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства. Інтегруючим показником Е. с. є виробництво товарів народного споживання у загальному обсязі виробництва за певний період часу, як правило, за один рік. У розвинутих країнах світу частка народного споживання (група „Б”) у валовому внутрішньому продукті становить приблизно 70%, а виробництво засобів виробництва […]...
39. НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД Культурологічний словник НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД – новостворена у сфері матеріального виробництва вартість або частина сукупного (валового суспільного продукту), що залишається після вирахування вартості засобів виробництва, використаних на його створення....
40. Класифікація ткацьких переплетень Матеріалознавство швейного виробництва СКЛАД, БУДОВА ТА ВЛАСТИВОСТІ ТКАНИН БУДОВА ТКАНИН Класифікація ткацьких переплетень Всі ткацькі переплетення поділяються на 4 класи: I. Прості. II. Дрібновізерункові. III. Складні. IV. Великовізерункові (жакардові). Прості переплетення поділяються на такі види: полотняне, саржеве, сатинове, атласне. Дрібновізерункові переплетення поділяються на два підкласи: похідні від простих та комбіновані. Похідні від простих переплетень поділяються […]...