Головна ⇒ 📌Довідник з екології ⇒ РІЗНОМАНІТНІСТЬ ВИДОВА
РІЗНОМАНІТНІСТЬ ВИДОВА
Екологія – охорона природи
РІЗНОМАНІТНІСТЬ ВИДОВА – заг. кількість видів однієї трофічної групи, угруповання або екосистеми, що визначає можливість екол. дублювання в проведенні потоку енергії через ланцюги екол. піраміди.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- ДУБЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ДУБЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – відносно функц. взаємозамінність популяцій видів однієї трофічної групи у проведенні потоку енергії в екосистемі. Один з основних механізмів забезпечення екол. надійності. Принцип Д. е. широко застосовують у техн. пристроях для забезпечення їхньої надійності. У разі Д. е. вид, що зник чи знищений, як правило, змінюється на функц. близький […]...
- ЗАКОН ОДНОСПРЯМОВАНОСТІ ПОТОКУ ЕНЕРГІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН ОДНОСПРЯМОВАНОСТІ ПОТОКУ ЕНЕРГІЇ – енергія, яку отримує угруповання (екосистема) і засвоюють продуценти, розсіюється або разом з їхньою біомасою безповоротно передається консументам першого, другого і т. д. рівнів, далі редуцентам з ослабленням потоку на кожному з трофічних рівнів внаслідок перебігу процесів, що супроводжують дихання. Оскільки у зворотному напрямку (від редуцентів до […]...
- ПРАВИЛО ЕКОЛОГІЧНОЇ ПІРАМІДИ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ЕКОЛОГІЧНОЇ ПІРАМІДИ, Елтона піраміди – загальна біомаса кожної наступної ланки в ланцюгу живлення зменшується. На кожному попередньому трофічному рівні кількість біомаси та енергії, що запасаються організмами за одиницю часу, значно більша, ніж на наступних. Графічно П. е. п. зображають у вигляді піраміди, складеної з окремих блоків, кожен з яких відповідає […]...
- ЕКОСИСТЕМИ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ОХОРОНЯЮТЬСЯ Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМИ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ОХОРОНЯЮТЬСЯ, – екосистеми виведених з госп. обігу прир. територій з відповідним режимом охорони, які включають екосистеми заповідників, нац. парків, заказників, сан.-курортних зон тощо. Організація прир. територій, що охороняються, має вирішувати такі питання: збереження унікальних прир.-територіальних комплексів; охорона ген. ресурсів біосфери, насамперед генофонду зникаючих, реліктових та ендемічних видів рослин […]...
- ЛІСОВІ ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ЛІСОВІ ЕКОСИСТЕМИ – найбільш складні й високопродуктивні екосистеми, в яких домінують хвойні та широколистяні дерева, що утворюють складні угруповання....
- ВІТРОЕНЕРГЕТИКА Екологія – охорона природи ВІТРОЕНЕРГЕТИКА – використання енергії з метою отримання електр. або інших видів енергії за допомогою вітроелектростанцій або спец, вітряків потужністю 2-3000 кВт. В. е досить ефективним і екол. чистим джерелом енергії....
- ПАРАКЛІМАКС Екологія – охорона природи ПАРАКЛІМАКС – угруповання, що виникло в результаті зовн. впливу на клімакс, його руйнування та утворення ін. стійкого угруповання на його місці (напр., угруповання, що постійно підтримується випасом пасовища на місці зведеного лісу). Разом з вузловими угрупованнями П. складають найстійкіші екосистеми в природі, що порушується людиною....
- ЗАКОН МІНІМУМУ Екологія – охорона природи ЗАКОН МІНІМУМУ (Ю. ЛІБІХА) – основний закон: витривалість організму визначається найслабкішою ланкою в ланцюгу його екол. потреб, тобто життєві можливості організму лімітуються екол. чинниками, кількість і якість яких близькі до необхідного для організму або екосистеми мінімуму; подальше їх зниження призводить до загибелі організму або деструкції екосистеми. Додаткове правило взаємодії чинників: організм […]...
- Екосистема. Ланцюги живлення – Природні та штучні екосистеми Природознавство Природні та штучні системи в середовищі існування людини Природні та штучні екосистеми Екосистема. Ланцюги живлення Екосистема Екосистема (Біогеоценоз) – сукупність живих організмів, що існують на певній території, поєднаних між собою харчовими зв’язками та розподілом енергії. Ланцюги живлення Ланцюг живлення – це ряд послідовно взаємозв’язаних видів, що послідовно дістають органічні речовини й енергію з первинної […]...
- АГРОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи АГРОЦЕНОЗ – біотичне угруповання, створене людиною з метою отримання с.-г. продукції і регулярно підтримуване нею, має незначну екол. надійність, але високу врожайність певних видів, сортів рослин....
- АУТЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АУТЕКОЛОГІЯ, екологія видів – розділ екології, що на противагу синекології вивчає взаємовідносини окремих видів організмів з довкіллям. Відповідно до структурної організації виду А. вивчає вид на рівні організмів і популяцій. На рівні організмів (особин, індивідів) вона досліджує норми реакції виду на вплив екол. чинників і визначає межі стійкості та зони переваги […]...
- ДЕПРИВАЦІЯ Екологія – охорона природи ДЕПРИВАЦІЯ (е к о л.) – втрата екол. стабільності внаслідок спрощення біол. угруповання....
- ПІРАМІДА ЕНЕРГІЙ Екологія – охорона природи ПІРАМІДА ЕНЕРГІЙ – різновид піраміди біомас, в якій представлена кількість енергії, утримуваної на кожному з трофічних рівнів екосистеми або тієї, що проходить через ці рівні....
- СУКЦЕСІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СУКЦЕСІЯ ЕКОЛОГІЧНА – упорядкований процес розвитку екосистеми, пов’язаний зі зміною в часі її видової структури та функцій; відбувається в результаті зміни фіз. середовища під впливом самого угруповання, водночас фіз. середовище визначає характер сукцесїі, швидкість змін і нерідко межі розвитку....
- ОПТИМІЗАЦІЯ КОМПОНЕНТНО-ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ОПТИМІЗАЦІЯ КОМПОНЕНТНО-ЕКОЛОГІЧНА – підтримання екол. рівноваги на планеті, в окремих її регіонах (геосистемах, екосистемах) за допомогою рац. співвідношення екол. компонентів. Досягається або шляхом їх збалансованої експлуатації, або через територіально екол. оптимізацію, що веде до необхідного балансу екол. компонентів....
- ЦЕНОЗ Екологія – охорона природи ЦЕНОЗ – будь-яке біотичне угруповання. Розрізняють зооценози (угруповання тварин), фітоценози (угруповання рослин), мікробоценози (угруповання мікроорганізмів) та ін. Як правило, термін “Ц.” замінюють терміном “біоценоз”....
- ШОК ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ШОК ЕКОЛОГІЧНИЙ – раптове усвідомлення суспільством екол. труднощів у його соц.-екон. розвитку. Усвідомлення критичного стану, можливостей екол. кризи і навіть екол. колапсу – не зворотних прир.-антроп. явищ, які виключають саму можливість існування людини в таких умовах довкілля....
- АГРОАСОЦІАЦІЯ Екологія – охорона природи АГРОАСОЦІАЦІЯ – угруповання культурних рослин (агроценозів), що характеризується однаковим складом та подібними екол. умовами....
- АСОЦІЙОВАНІСТЬ Екологія – охорона природи АСОЦІЙОВАНІСТЬ – певний біол. та екол. зв’язок різних популяцій, завдяки якому формуються рослинні угруповання....
- ІНДЕКС ВИДОВОЇ РІЗНОМАНІТНОСТІ Екологія – охорона природи ІНДЕКС ВИДОВОЇ РІЗНОМАНІТНОСТІ – співвідношення між числом видів та будь-яким показником значимості виду (чисельність особин, біомаса, продуктивність та ін.). Видову різноманітність трофічної групи визначають переважно рідкісні види, тоді як показники “значимості” – нечисленні види – “домінанти”....
- ЖИВУЧІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ЖИВУЧІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ – здатність екосистеми витримувати різкі коливання абіотичного середо вища, масове розмноження або тривале зникнення окремих видів, великі антроп. навантаження....
- АСПЕКТ Екологія – охорона природи АСПЕКТ (біол.) – зовн. вигляд рослинних угруповань (фітоценозу). Змінюється протягом року відповідно до чергування сезонних фаз розвитку рослин. Залежить від видового складу рослин, чисельності видів, їхньої феностадії та ярусної будови угруповання. Бувають постійними (напр., у темнохвойному лісі, де вигляд угруповання майже не змінюється) і тимчасовими (степові і лучні угруповання, які протягом […]...
- ЗАПАС ОСНОВНИЙ Екологія – охорона природи ЗАПАС ОСНОВНИЙ – частина відновлюваних прир. ресурсів, що забезпечує успішне їх відновлення або баланс компонентів екосистеми, що утворюють середовище (екол. рівновага)....
- ПРОГРАМА “ЛЮДИНА І БІОСФЕРА” Екологія – охорона природи ПРОГРАМА “ЛЮДИНА І БІОСФЕРА” (МАВ) – міжнар. н.-д. програма ЮНЕСКО (продовження Міжнар. біол. програми), спрямована на вирішення ряду екол. питань, сформульованих у вигляді окремих (14) підпрограм-проектів (в основному про вплив людини на екосистеми і зворотний вплив екосистеми на людину). Прийнята у 1970 р., роботи розпочаті в 1971 р. У роботі беруть […]...
- КЛІМАКС Екологія – охорона природи КЛІМАКС – вищий ступінь розвитку угруповання, фінальна стадія розвитку екосистеми, що найбільше відповідає клімату даної місцевості....
- КУЛЬТУРА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи КУЛЬТУРА ЕКОЛОГІЧНА – культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов’язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екол. нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні. К. е. – складова частина світової […]...
- БІОМАСА Екологія – охорона природи БІОМАСА – кількість живої речовини тих чи інших організмів, виражена в одиницях маси або енергії, що припадає у даний час на одиницю площі або об’єму. Визначають Б. консументів, продуцентів та редуцентів із розрахунку на живу речовину чи її сухий залишок. Для встановлення зв’язку між потоком енергії в екосистемі та пересічною Б. […]...
- ШКАЛА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ШКАЛА ЕКОЛОГІЧНА – будь яка шкала оцінки екол. значення певного компонента довкілля або явища в екосистемі для окремого виду чи організму або їх угруповання....
- ПЕСИМІЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ПЕСИМІЗМ ЕКОЛОГІЧНИЙ – неправомірне надання негативним екол. впливам на госп-во та здоров’я людей фатального характеру, твердження про безвихідність екол. кризи, неминучість її переростання в екол. катастрофу....
- ФІЗІОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи ФІЗІОЦЕНОЗ – функц.-терит. екол. одиниця, що об’єднує пов’язані взаємним впливом великі екосистеми (біогеоценотичні поєднання) та людську діяльність (техн. споруди включно). Простір Ф. збігається з ландшафтом....
- КЛІМАКС ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи КЛІМАКС ЕКОЛОГІЧНИЙ – кінцевий, стабільний стан рослинного угруповання, що перебуває в стані рівноваги з навколишнім середовищем; відносно стабільний стан його протягом тривалого часу; вищий ступінь розвитку екосистеми, фінальна сформована стадія її розвитку, що найбільшою мірою відповідає клімату даної місцевості. Кожній геогр. зоні властиві свої клімаксові екосистеми, що є найбільш сталими її […]...
- ПРОДУКЦІЙНИЙ ПРОЦЕС Екологія – охорона природи ПРОДУКЦІЙНИЙ ПРОЦЕС – сукупність процесів створення, нагромадження й трансформації органічної речовини, поглинання й проходження енергії через біо – й екосистеми різних рівнів організації....
- ПРИНЦИП СПІВІСНУВАННЯ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП СПІВІСНУВАННЯ, “парадокс Дж. Хатчинсона” – два види можуть співіснувати в одній екол. ніші, і якщо близькі види змушені використовувати одні й ті самі ресурси, то прир. добір може сприяти їхньому існуванню і вони здатні еволюціонувати в одному й тому самому напрямку. П. с. протилежний принципу виключення Г. Ф. Гаузе. Він […]...
- ЕЛЕМЕНТ ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ЕЛЕМЕНТ ЕКОСИСТЕМИ – складова основних компонентів екосистеми....
- ЕКОСИСТЕМА МОЛОДА Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМА МОЛОДА – стадія становлення екосистеми, що визначається великою кількістю продукції, коли заг. (валовий) фотосинтез перевищує рівень дихання угруповання, а отже, співвідношення фотосинтезу і дихання перевищує одиницю. В міру розвитку екосистеми цей показник наближається до одиниці. Е. м. характеризується також низькими видовою та біохім. різноманітностями, слабко вираженою ярусністю і просторовою гетерогенністю, […]...
- АНАЛІЗ УГРУПОВАННЯ Екологія – охорона природи АНАЛІЗ УГРУПОВАННЯ – сукупність операцій, метод дослідження угруповання. Розрізняють якісний і кільк. аналіз угруповання. Якісний аналіз – це визначення систематичної належності окремих організмів певного угруповання, кільк. – визначення кількості або біомаси організмів в одиниці простору в межах угруповання....
- ЕНЕРГЕТИКА Екологія – охорона природи ЕНЕРГЕТИКА ЕКОСИСТЕМИ – забезпеченість екосистем енергією та її використання. Включає такі процеси: отримання енергії з двох основних джерел – сонячна радіація (фотосинтез) і реакції окиснення неорг. речовин (хемосинтез); транспортування енергії трофічними рівнями й каналами; використання енергії організмами для продукування біомаси й підтримання життєдіяльності....
- ЗАКОН ПІРАМІДИ ЕНЕРГІЙ Екологія – охорона природи ЗАКОН ПІРАМІДИ ЕНЕРГІЙ (Р. ЛІНДЕМАНА), правило 10 %, правило Ліндемана – з одного трофічного рівня екол. піраміди на ін. її рівень у середньому переходить не більше 10 % енергії. 3. п. е. дає змогу обчислювати необхідну земельну площу для забезпечення населення продовольчою продукцією та робити ін. екол.-екон. розрахунки....
- ПРАВИЛО ВНУТРІШНЬОГО НЕ ПРОТИРІЧЧЯ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ВНУТРІШНЬОГО НЕ ПРОТИРІЧЧЯ – у прир. екосистемах діяльність видів, що входять до її складу, спрямована на підтримання цих екосистем як середовища (свого власного). Види в прир. середовищі не можуть руйнувати середовище свого існування (це не стосується сучасної людини), оскільки це могло б призвести до їхнього самознищення. Навпаки, діяльність тварин та […]...
- БІОВУЛКАНОЛОГІЯ Екологія – охорона природи БІОВУЛКАНОЛОГІЯ – наук, напрям, що виник на межі біології та вулканології. Б. вивчає вулканізм як екол. чинник на планеті, його роль в утворенні зовн. оболонки Землі, колообігу речовин і перетворенні енергії в еволюції та динаміці природних угруповань з метою розробки методів прогнозування екол. наслідків виверження та оцінки адаптації живих організмів, у […]...