САКРАЛІЗАЦІЯ

Related posts:

1. КАТЕГОРІЯ Культурологічний словник КАТЕГОРІЯ (від грец. – обвинувачення, ознака) – 1) філософ. Загальне поняття, яке відображає універсальні властивості і відношення об’єктивної дійсності, загальні закономірності розвитку всіх матеріальних, природних і духовних явищ. 2) Родове поняття, що означає розряд предметів. 3) Група однорідних предметів, явищ, осіб....
2. КОРАН Культурологічний словник КОРАН (араб. “читання”) – священна книга мусульман; збірник релігійно-догматичних, міфологічних і правових матеріалів, складених у VII ст....
3. АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ Культурологічний словник АБСТРАКТНЕ МИСЛЕННЯ – один з різновидів людського мислення. Сутність А. м. полягає у виробленні понять, суджень, умовиводів і здатності оперувати ними. Абстрактне (понятійне) мислення виростає на грунті узагальнення даних емпіричного пізнання. Якщо відчуття дають відображення одиничного і конкретного, то мислення й слово відображають загальне й абстрактне. Саме завдяки А. м. людина розкриває істотні […]...
4. ПЕРЦЕПЦІЯ Культурологічний словник ПЕРЦЕПЦІЯ (від лат. perceptio – сприйняття) – відображення речей і явищ у свідомості людини за допомогою органів чуттів. У філософській концепції Лейбніца П. тлумачилася як несвідома, а отже, нижча від апперцепції форма духовності. Термін П. охоплює як чуттєве сприйняття, так і певні реакції – відповіді організму на грунті чуттєвих образів – так звані […]...
5. АППЕРЦЕПЦІЯ Культурологічний словник АППЕРЦЕПЦІЯ (нім. Apperzeption) – поняття філософії та психології, що розкриває вплив змісту розумової діяльності людини на сприйняття нею предметів та явищ. Це діяльність суб’єкта, який за допомогою свого розсудку заново конструює предмет пізнання у свідомості. А. виступає як протилежність чуттєвого відображення – перцепції....
6. СВІДОМІСТЬ Культурологічний словник СВІДОМІСТЬ – властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій у попередньому мисленому накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю. С. склалась як властивість високоорганізованої матерії – мозку....
7. ПАЛЛАДІЙ Культурологічний словник ПАЛЛАДІЙ (грец. Palladion) – священна скульптура (як правило, дерев’яна) озброєного божества, яка вважалася покровителькою й захисницею міста у древніх римлян. П. передовсім зображував Афіну Палладу, від імення якої скульптура дістала назву, або Аполлона чи Афродіту. Шанування П. сягає а глибоку, ще критсько-мікенську, давнину. З недоторканістю та збереженням П. римляни пов’язували безпеку і добробут […]...
8. АКАДЕМ Культурологічний словник АКАДЕМ (грец. Akademos) – афінський герой. В давньоісторичний час за міським муром Афін була могила А., оточена священним гаєм що за ім’ям героя дістав назву “Академія”. У IV ст. до н. е. в цьому гаї збирав своїх учнів Платон, тому заснована ним школа стала зватися Академія. Тепер слово “академія” вживається для позначення наукових, […]...
9. ТЕЗАУРУС Культурологічний словник ТЕЗАУРУС (від грец. скарб) – сукупність понять з певної галузі науки, нагромаджених людиною чи колективом. У вузькому розумінні – словник для пошуку слів якоїсь мови за їхнім змістом....
10. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ Культурологічний словник ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ – загальне позначення різних досліджень психічних явищ експериментальними методами....
11. ТИПОЛОГІЯ Культурологічний словник ТИПОЛОГІЯ (від тип і…логія) – метод класифікації речей живої природи або виробів людини з метою пояснення їх історичного місця, шляхів розвитку, зв’язків за певними культурними або природними явищами, за спільними ознаками....
12. ІДЕЯ Культурологічний словник ІДЕЯ (грец.) – за Платоном особливий вид буття, духовна реальність, яка існує об’єктивно, незалежно від фізичного буття, неосяжна для чуттєвого сприйняття. Ідеї – своєрідні прототипи, моделі фізичних речей....
13. ДЗЕНСЬКЕ МИСЛЕННЯ Культурологічний словник ДЗЕНСЬКЕ МИСЛЕННЯ – інтуїтивне проникнення в природу речей, що руйнує традиційний раціоналізм мислення з його бінарними опозиціями; основою практики дзену є коан, побудований на принципі абсурдності запитання і відповіді....
14. ДОБРО І ЗЛО Культурологічний словник ДОБРО І ЗЛО – категорії, в яких даються позитивна і негативна оцінки суспільних та природних явищ відповідно до ціннісних орієнтацій певних соціальних груп і класів. Д. і З. в найзагальнішій формі означають: Д. – належне і морально-позитивне у вчинках і мотивах діяльності людей, у явищах соціальної дійсності; З. – морально-негативне, негоже....
15. ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник ГЕНЕРАЛІЗАЦІЯ (від лат. generalis – загальний) – головний, узагальнений, такий, що передбачає узагальнення, підпорядкування окремих явищ загальному принципу....
16. ОБСЯГ СПРИЙНЯТТЯ Культурологічний словник ОБСЯГ СПРИЙНЯТТЯ – максимальна кількість об’єктів, що можуть бути сприйняті упродовж короткої експозиції, яка не допускає руху очей або перерахунку предметів....
17. ВІДНОШЕННЯ Культурологічний словник ВІДНОШЕННЯ – термін, введений Аристотелем для відображення певного способу буття і пізнання. У В. знаходить вияв взаємозв’язок речей матеріального світу. В. об’єктивні, як і самі речі. Вивчаються багатьма науками – філософією, логікою, математикою, психологією тощо....
18. ОБ’ЄКТИВНІСТЬ Культурологічний словник ОБ’ЄКТИВНІСТЬ – незалежність від суб’єкта; характеристика людської діяльності та пов’язаних з нею явищ, яка наголошує на їх зумовленості зовнішньою, незалежною від волі та почуттів людини реальністю....
19. АБСТРАКТНЕ І КОНКРЕТНЕ Культурологічний словник АБСТРАКТНЕ І КОНКРЕТНЕ (від лат. abstractus – відокремлений, conkretus – згущений, ущільнений) – категорії діалектичної логіки, в яких відображено діалектику відокремленості й цілісності в системному функціонуванні і розвитку явищ дійсності та її відтворення в процесі пізнання. К. – це реально існуючий об’єкт (окрема річ чи система речей) як цілісне утворення у внутрішній суттєвій […]...
20. НАТЮРМОРТ Культурологічний словник НАТЮРМОРТ (франц. nature morte, букв. – мертва природа) – жанр образотворчого мистецтва (переважно живопису). Твори із зображенням предметів побуту, квітів, фруктів тощо....
21. КОСМОМОРФНІСТЬ Культурологічний словник КОСМОМОРФНІСТЬ (від грец. kosmos – порядок, світ, Всесвіт і mo – rphe – форма) – втілення у рукотворному предметі понять про будову Всесвіту (“космосу”). У стародавньому прикладному мистецтві космоморфна річ поділялася по висоті на три головні частини: середню (світ перебування людей), нижню (“потойбічний” світ) та верхню (місце перебування вищих, надлюдських сил та явищ: […]...
22. ІМПОРТ Культурологічний словник ІМПОРТ – 1) Термін, усталений для стародавніх суспільств з розвиненою торгівлею; вказує на товарний характер, стандартизацію виробництва продукції та вивіз її для продажу або обміну, часом на значні відстані (аж до міжконтинентальних). Іноді вживається для позначення поодиноких речей немісцевого походження. 2) Ввезення товарів або капіталів будь-якою країною з-за кордону....
23. ЕКСТАЗ Культурологічний словник ЕКСТАЗ (від грец. нестяма, несамовитість) – стан захоплення й замилування, що поєднується зі скованістю рухів (заціпеніння), може наставати у віруючих і під сильним емоційним впливом творів мистецтва, людської праці, явищ природи....
24. РЕТРОСПЕКЦІЯ Культурологічний словник РЕТРОСПЕКЦІЯ (від лат. retro – назад і spekto – дивлюсь) – погляд у минуле, спосіб аналізу сучасного під кутом зору минулого, звернення до минулого у пошуках витоків сучасних явищ, тенденцій....
25. КОНВЕРГЕНЦІЯ Культурологічний словник КОНВЕРГЕНЦІЯ (від лат. – сходжуся, наближаюся) – утворення однакових явищ у різних суспільствах або в одному суспільстві в різні епохи, без прямого наслідування, на основі однакових ідеологічних, економічних, культурних умов....
26. ЕМПАТІЯ Культурологічний словник ЕМПАТІЯ (англ. empathy – співчуття, співпереживання) – здатність людини до співпереживання і співчуття, розуміння внутрішніх станів іншої особи. Процес Е. є в основному інтелектуальним за своїм змістом....
27. КУЛЬТУРА ВИРОБНИЦТВА Культурологічний словник КУЛЬТУРА ВИРОБНИЦТВА – комплексний показник, що відображає ступінь відповідності технології та організації виробництва ергономічним (див. Ергономіка), фізіологічним, естетичним, економічним, соціальним вимогам і відбиває рівень задоволеності працівника процесом праці, її змістом і характером....
28. ЕКСТРЕМІЗМ Культурологічний словник ЕКСТРЕМІЗМ (від лат. extrimus – крайній) – схильність індивіда чи групи до крайніх поглядів і дій. Е. виростає на грунті переоцінки свого “я”, групи через абсолютизацію її потреб, інтересів. Е. у поглядах не сумісний з об’єктивним станом речей, вказує на втрату реалістичності мислення. Е. у діях означає ігнорування об’єктивних законів, невміння і небажання […]...
29. РОМАНТИЗМ Культурологічний словник РОМАНТИЗМ (франц.) – ідейний і художній напрям кінця XVIII – поч. XIX ст., що охопив усі види мистецтва і науку, надавши їм національно-патріотичного забарвлення. Характеризувався проникненням фольклорних явищ у професійне мистецтво, зверненням до національних традицій та історії....
30. БЕРЕСТЯНІ ГРАМОТИ Культурологічний словник БЕРЕСТЯНІ ГРАМОТИ – давньоукраїнські тексти, розміщені на бересті (корі берези) шляхом видавлювання чи видряпування спеціальною паличкою – писалом. За змістом – це короткі листи світського характеру, доручення, боргові зобов’язання, чолобитні, любовні послання, учнівські вправи тощо....