Середньовічне королівство
НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ
§ 4. Держава в середньовічній Європі
1. Середньовічне королівство
Процес зародження й становлення середньовічних держав був тривалим і непростим. Його коріння сягає періоду розкладу родового ладу в германських племенах. У ті часи атрибутів влади – корони й скіпетра – ще не було, а тому, вибрані з-поміж інших воїнів особи, виділялися унікальним списом. їхня влада була тимчасовою, рідко – пожиттєвою. У міру того, як основна частина германських племен осідала на відвойованих
Найкраще процес становлення держави в період раннього Середньовіччя можна простежити на прикладі історії франків. Державі франків був притаманний германський колорит, але водночас вона зазнала впливу римських звичаїв. Королівська влада у франків закріпилася за родом Меровінгів, які стали засновниками спадкової династії. Влада короля поступово посилювалася. Допомагала цьому й церква, яка була носієм ідеї про божественне походження королівської
Фібула – металева застібка для одягу, щедро оздоблена.
Фібула часів династії Меровінгів. VII-VIIIcт.
ДОМЕН (від латин. – володіння) – сукупність спадкових земельних володінь феодала в країнах Західної Європи, на яких безпосередньо здійснювалася його влада.
Урочистий обід герцога з дружиною часів Каролінгів
Система управління у Франкській державі була недосконалою. Посадові особи не мали чітко визначених функцій і виконували будь-які доручення правителя. Франкське королівство за Меровінгів не мало столиці, а відтак і офіційної резиденції. Такого поняття, як постійний податок, тоді ще не було. Король існував за рахунок прибутків із власного володіння – домену.
Для підтримання зв’язків із підданими, збирання з них необхідних платежів, король зі свитою постійно роз’їжджав своїми неосяжними володіннями. Під час бенкетів із місцевою знаттю він і вирішував найважливіші державні справи.
У короля були й грошові надходження, бо романське населення традиційно продовжувало сплачувати податки. Крім того, на користь короля надходила більша частина прибутків від штрафів різних видів. Усі ці кошти роками лежали в королівській скарбниці і не залучалися в обіг, разом із королем мандрували і скрині з грошима та коштовностями.
Історична цікавинка
Франкські королі часто вдавалися до спільних вчинків. Єдине, що могло їх стримати від таких дій, був страх перед Божою карою. У 579 р. король Хільперік наказав увести в королівстві нові обтяжливі податки. Це викликало в народу хвилю невдоволення. Так, у Ліможі бунтівники спалили нові податкові списки. Король розправився з ними дуже жорстоко. Якраз у цей час захворіли діти короля і один із його синів помер. Королеву Фредегонду дуже вразило таке непоправне горе, вона побачила в цьому перст Божий – покарання за королівську ненаситність. “От ми вже втрачаємо синів! От їх уже вбивають сльози бідних, скарги вдів, стогони сиріт. І не відомо, для кого ми накопичуємо багатства… – сказала вона королю. – Ми спалимо всі несправедливі податкові списки…” Королева наказала принести списки податків, якими обкладалися її міста, й кинула їх у вогонь. “Чого ж ти зволікаєш? Бачиш, що я роблю? Роби і ти те ж саме, – сказала вона Хільперікові. – Якщо вже судилося діток утратити, то хоч самі пекельних мук уникнемо”.
Середньовічні королівства зазнавали значних збитків через неврегульованість кордонів. Адже король дивився на свою державу як на приватне володіння, що підлягає звичним законам успадкування: ділиться на стільки частин, скількох прямих спадкоємців чоловічої статі залишив правитель після смерті. Ця практика заходила так далеко, що іноді королівство Меровінгів складалося з наділів, розкиданих по всій Галлії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...