Головна ⇒ 📌Довідник з біології ⇒ Сезонні явища у житті птахів – КЛАС ПТАХИ

Сезонні явища у житті птахів – КЛАС ПТАХИ

Біологія – універсальний довідник

ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ ТВАРИНИ

ТИП ХОРДОВІ

КЛАС ПТАХИ

Сезонні явища у житті птахів

Життя птахів змінюється протягом року, що зумовлено сезонними змінами умов існування і характером спадкових пристосувань виду до навколишнього середовища. У результаті річний цикл життя птахів складається з ряду біологічних фаз або періодів. У житті птахів, які увесь рік перебувають на одній і тій самій місцевості, виділяють два основних періоди: гніздування та зимівля. У перелітних птахів річний

цикл складається з таких періодів: весняний переліт – гніздування – осінній переліт – зимівля.

Гніздування птахів. Навесні птахи вибирають гніздові ділянки і влаштовують гнізда. Найчастіше птахи гніздяться окремими парами й охороняють обрану територію від вторгнення особин свого і близького видів. У орлів, лебедів, гусей, лелек пари зберігаються протягом кількох років або всього життя. Більшість утворює пари лише на період розмноження, після чого вони розпадаються (горобцеподібні). Деякі птахи (лелекоподібні, граки, шпаки, ластівки, чайки) гніздяться колоніями. Величезні колонії на обмеженій території

дістали назву пташиних базарів. Колоніальне гніздування дає змогу ефективно використовувати придатні для гніздування ділянки, а також колективно захищатись від ворогів.

Розміщують свої гнізда птахи в різних місцях: на землі (дрохва, журавлі, чайки, гуси), у норах та інших земляних укриттях (ластівка берегова, рибалочка), у дуплах дерев (дятли, деякі сови, синиці, шпаки), на деревах і кущах (дрозди, славки, зяблики). Є птахи, які не будують гнізд (кайри). Більшість птахів у гніздах насиджують яйця. Зозулі підкидають свої яйця у гнізда інших птахів. У гнізді підтримується оптимальний температурний режим; яйця захищені від несприятливих впливів навколишнього середовища і від ворогів. Кількість яєць, їх розміри та забарвлення у різних видів неоднакові. Період насиджування у різних видів також неоднаковий (від 15 до 44 діб). У більшості видів насиджує яйця лише самка, в окремих видів (голуби, дятли, страус африканський) беруть участь обидва батька.

Післягніздовий період. У птахів після розмноження відбувається зміна оперення – линяння. Більшість птахів линяє після завершення вигодовування пташенят; у самців деяких видів (глухарі, тетеруки, павичі) линяння розпочинається відразу після відкладання самками яєць. Линяння буває повне, під час якого змінюється все оперення, і часткове, коли махові і рульові пера не замінюються. У хижих та комахоїдних птахів линяння відбувається поступово, тому вони не втрачають здатності до польоту. Деякі гусеподібні, глухарі, тетеруки інтенсивно линяють і втрачають здатність до польоту.

У цей період птахи інтенсивно живляться. Вони втрачають прив’язаність до гніздових територій, об’єднуються в зграї і кочують у пошуках корму. У багатьох видів спостерігається зміна характеру живлення. Деякі види (горіхівка, сойка) створюють запаси їжі на зиму. Наприкінці літа і восени післягніздові кочівлі посилюються і поступово в одних видів птахів переходять в осінні і зимові кочівлі, а в інших – в осінній переліт.

Залежно від розвитку сезонних переміщень птахів поділяють на осілих, кочових і перелітних.

Осілі і кочові птахи. Осілі птахи, незалежно від змін сезонів року, живуть в одній і тій же місцевості. Значних переміщень вони не здійснюють. Це, здебільшого, птахи, що живуть біля людини (горобець хатній, голуб сизий, галка), або ж лісові (глухар, тетерук, куріпка, сорока). У цих птахів спостерігається зміна кормів за сезонами. Взимку вони здатні добувати поживу з-під снігу. В осілих птахів виробилися пристосування до перенесення несприятливих умов взимку. Окремі види (синиця, сорока) переміщуються до житла людини, де тепліше і більше можливостей знайти корм. Пір’яний покрив у них стає густішим. Для ночівлі використовують різноманітні схованки, гнізда; ночують у снігу або великими зграями, що також зменшує тепловіддачу.

Кочові птахи з похолоданням починають мігрувати (віддаляються від літніх місць гніздування на десятки і навіть сотні кілометрів), шукаючи для себе корм. До таких птахів належать сойки, дятли, снігурі тощо. Постійних місць зимівель і шляхів переміщення в них не буває. До кінця зими кочові птахи, зазвичай, наближаються до колишніх місць гніздування.

Перелітні птахи відлітають від місць гніздування на зимівлю за тисячі кілометрів і повертаються до них. Вони мають певні терміни відльоту та прильоту, сталі маршрути перельотів та постійні місця зимівлі. Перелітними птахами є лелека білий, журавель сірий, ластівка сільська, зозуля тощо. Серед перелітних птахів розрізняють ближніх мігрантів (наприклад, граки, які гніздяться в Україні і зимують у Середземномор’ї) і дальніх мігрантів (наприклад, ластівки сільські, які гніздяться в Україні і зимують на півдні Африки).

Перелітних птахів, залежно від того, де їх спостерігають на шляху їхнього перельоту, поділяють на пролітних (наприклад, качок морський, який гніздиться далеко на півночі від України, а зимує на півдні від України) і зимуючих (наприклад, омелюхи, які гніздяться північніше України, а зимують в Україні).

Способи вивчення міграцій птахів. Для вивчення міграцій птахів учені користуються сучасними методами досліджень із застосуванням складної техніки (радарів, космічних кораблів). Проте найпоширенішими методами вивчення цього явища залишаються методи візуального спостереження та методи мічення птахів (кільцювання, кольорове мічення). Знання про перельоти птахів необхідні для їхньої охорони та раціонального промислу.

Виникнення перельотів птахів. Учені вважають, що перельоти птахів виникли кілька сотень тисячоліть назад, коли на Землі зі зміною клімату в помірних широтах стали встановлюватися пори року. Основна причина виникнення перельотів – відсутність або недостатня кількість корму у місцях гніздування в холодний період року.