ЩАСТЯ

Related posts:

1. ПОВНОТА ЖИТТЯ Й ЩАСТЯ СИСТЕМА УРОКІВ З ОСНОВ ФІЛОСОФІЇ УРОК 9 ТЕМА. ПОВНОТА ЖИТТЯ Й ЩАСТЯ Мета: розкрити ключові поняття; виховувати навички участі у проведенні диспуту; розвивати вміння аналізувати факти та робити висновки, відстоювати власну точку зору. Тип уроку: комбінований. Форма проведення: урок-диспут. Обладнання: різноманітні висловлювання видатних людей про життя та щастя. Хід уроку І. Організаційний момент ІІ. Актуалізація […]...
2. Поняття творчості, свободи, відповідальності. Повнота життя і щастя Розділ І. ФЕНОМЕН ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ Урок 6 . Поняття творчості, свободи, відповідальності. Повнота життя і щастя Мета: ознайомити учнів з основними поняттями теми; розвивати вміння визначати зміст понять та їхніх найважливіших ознак, формувати аналітичні компетенції учнів; спрямовувати їх до роздумів над проблемою щастя, виховувати розуміння співвідношення свободи та відповідальності. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. Форма […]...
3. ЯКІСТЬ ЖИТТЯ Культурологічний словник ЯКІСТЬ ЖИТТЯ – характеристика умов життєдіяльності людей з погляду якісної визначеності і відповідності їх суспільним нормам і критеріям; оцінка становища особи в різних соціальних системах, яка виражає рівень можливостей для всебічного розвитку людини, а саме: рівень споживання матеріальних та духовних благ і послуг, розвинутість сфери освіти, медичного обслуговування, культури, стан навколишнього середовища (екологія), […]...
4. ВІК Культурологічний словник ВІК – поняття, що характеризує період (тривалість) життя живої істоти, а також стадії життя. Рахунок В. ведеться від народження до фізичної смерті. Щодо людини існує кілька періодів її В. – вік немовляти, ранній дитячий, дошкільний, молодший шкільний, підлітковий, юнацький, зрілий, вік старості (ранньої і похилої). Психологія вивчає притаманні для кожного з них вікові […]...
5. ВЛАСТИВІСТЬ Культурологічний словник ВЛАСТИВІСТЬ – філософська категорія, яка виражає один із моментів виявлення сутності речі у відношеннях з іншими речами; те, що характеризує її подібність до інших предметів або відмінність від них. Кожна окрема річ має багато В., єдність яких виражає її кількість. Коли предмет втрачає якусь якість, він втрачає також і відповідні В., які опосередковано […]...
6. АБСТРАКТНЕ І КОНКРЕТНЕ Культурологічний словник АБСТРАКТНЕ І КОНКРЕТНЕ (від лат. abstractus – відокремлений, conkretus – згущений, ущільнений) – категорії діалектичної логіки, в яких відображено діалектику відокремленості й цілісності в системному функціонуванні і розвитку явищ дійсності та її відтворення в процесі пізнання. К. – це реально існуючий об’єкт (окрема річ чи система речей) як цілісне утворення у внутрішній суттєвій […]...
7. ГІДНІСТЬ Культурологічний словник ГІДНІСТЬ – етичне і психологічне поняття, в якому фіксуються уявлення про цінність людини як особистості. Г. також категорія соціальної психології, означає ставлення людини до самої себе (на грунті адекватної самооцінки) і ставлення до неї інших людей. У психологічному плані Г. є формою вияву самосвідомості і самоконтролю, на яких базується вимогливість людини до самої […]...
8. АСКРИПТИВНИЙ СТАТУС Культурологічний словник АСКРИПТИВНИЙ СТАТУС (від лат. описувати та стан, становище, положення) – приписаний статус....
9. ДОГМА Культурологічний словник ДОГМА – 1) У стародавній і середньовічній філософії – основні положення того чи іншого вчення, яке приймається без доказів. У релігії – положення, що видаються за вічні, незмінні, “богом дані” істини. 2) Поняття, ідеї, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов....
10. СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС Культурологічний словник СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС (лат. стан, положення) – становище особистості в суспільстві, що встановлюється в термінах прав, обов’язків, привілеїв та свобод, які вона отримує завдяки своєму становищу....
11. МОТИВАЦІЯ Культурологічний словник МОТИВАЦІЯ (франц. спонука) – спонукання, яке спричиняє активність організму і визначає її спрямованість. М. – система мотивів, яка визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини. Всебічне розкриття причин, якими пояснюється та чи інша поведінка людини, її дії і вчинки, неодмінно передбачає аналіз тих психологічних моментів, якими вони визначаються, тобто аналіз сукупності мотивів, якими […]...
12. ОРДАЛІЇ Культурологічний словник ОРДАЛІЇ – “божий суд” – певне випробовування, за допомогою якого нібито встановлювали судову істину. Спочатку поняття пов’язувалося з уявленням про божество, яке все знає і може захистити невинного та звинуватити винного. Найпоширеніші форми “божого суду” – випробовування водою, мечем, вогнем, розпеченим залізом....
13. НАМІР Культурологічний словник НАМІР – рішення людини виконати певну дію і домогтися певного наслідку. Н. пов’язаний з волею, він сам є вольовою установкою для людини. В цьому випадку Н. виступає як певне спонукання, що формується на грунті осмислення людиною мети і завдань, які стоять перед нею. Н. може реалізуватися в конкретних ділах. Показником соціальної активності особи […]...
14. АБСОЛЮТНИЙ ДУХ Культурологічний словник “АБСОЛЮТНИЙ ДУХ” – поняття філософії Г. В. Ф. Гегеля, що характеризує “Абсолютну Ідею” на стадії її розвитку, на якій вона, пройшовши ступені логіки і природи, суб’єктивного і об’єктивного духу через мистецтво, релігію і філософію, досягає пізнання своєї власної сутності....
15. АПОКАЛІПСИС Культурологічний словник АПОКАЛІПСИС (грец. – одкровення) – стан суспільства, коли існуванню самої людини загрожують руйнівні, смертоносні для неї сили....
16. ТОТАЛІТАРИЗМ Культурологічний словник ТОТАЛІТАРИЗМ (від франц. total – повний, цілковитий) – поняття, що означає політичну (державну) систему, яка здійснює або прагне здійснювати під тим чи тим гаслом абсолютний контроль над усіма сферами суспільного життя і над приватним життям кожної людини....
17. СКЕПТИЦИЗМ Культурологічний словник СКЕПТИЦИЗМ (від грец. scepticos – той, що розглядає, досліджує, сумнівається) – психологічний стан людини, не впевненої у комусь або чомусь, позиція людини, що сумнівається; філософський напрям, який характеризується сумнівами в існуванні будь-якого надійного критерію істини....
18. АГНОЗІЯ Культурологічний словник АГНОЗІЯ (грец. agnosis – незнання) – стан людини, при якому мозок не може розшифрувати інформацію, що надходить від органів чуття, які функціонують нормально....
19. АКМЕ Культурологічний словник АКМЕ (від грец. – розквіт, вершина, вищий ступінь чогось) – соматичний, фізіологічний, психічний і соціальний стан особистості, який характеризується зрілістю її розвитку, досягненням найвищих і найкращих показників у її діяльності. Цей стан пов’язаний з віком людини і припадає приблизно на період від 30 до 50 років, у деяких осіб, особливо творчих професій, – […]...
20. МАРГІНАЛЬНІСТЬ Культурологічний словник МАРГІНАЛЬНІСТЬ (від лат. margo – край, кордон) – пограничний стан особистості стосовно будь-якої спільноти, який справляє вплив на її психіку та спосіб життя....
21. АПЕЙРОН Культурологічний словник АПЕЙРОН (грец. apeiron – безконечне) – термін, запроваджений давньогрецьким філософом Анаксімандром для позначення безконечного в просторі і часі, без’якісного матеріального першопочатку, що перебуває у вічному русі, виділяючи протилежності – тепле й холодне, у боротьбі яких виникають якісно визначені тіла. У філософії піфагореїзму А. – конечне, невизначене, безформне начало, що разом із протилежним йому […]...
22. ПОТЯГ Культурологічний словник ПОТЯГ – стан організму, в якому безпосередньо виявляються чуттєві потреби. Потяг динамізує поведінку людини, є джерелом її активності....
23. АЖІОТАЖ Культурологічний словник АЖІОТАЖ (франц. аgiotage) – психічний стан людини. Важливе значення у виникненні А. відіграють емоції людини. Оскільки вони можуть бути позитивними чи негативними, то й сам А. буває як позитивним, так і негативним. Психологічний механізм А. полягає в навіюванні, захопленні, наслідуванні групових захоплень (наприклад, масовий А. під час хокейних чи футбольних ігор). А. може […]...
24. ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРА Культурологічний словник ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРА – органічна складова культури суспільства, характеризує соціально-історичні особливості організації педагогічних відносин та діяльності спільноти....
25. АКСІОМАТИКА Культурологічний словник АКСІОМАТИКА (грец. аксіома – значиме, прийняте положення) – спосіб побудови теорії, за яким деякі істинні положення обирають як вихідні (аксіоми), а потім за допомогою логіки виводять та доводять решту положень (теорем) цієї теорії....
26. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЛЮДИНИ Культурологічний словник СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЛЮДИНИ – процес перетворення людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості, включення у суспільне життя як активної і дійової сили. С. л.- поняття досить широке: від глибокої обізнаності й освіченості людини до світоглядної зрілості, а від неї до суспільної активності. Таким чином, з С. л. розрізняють два взаємопов’язані основні структурні […]...
27. АФЕКТ Культурологічний словник АФЕКТ (від лат. affectus – настрій, хвилювання, пристрасть) – психол. короткочасний максимальний за інтенсивністю емоційний стан, переживання людини (лють, жах, відчай, екстаз, екзальтація тощо), під час якого знижується ступінь самовладання....
28. ІНТОНАЦІЯ Культурологічний словник ІНТОНАЦІЯ (лат. intono – голосно вимовляти) – 1) Ритмомелодійний лад мовлення, що залежить від підвищення або пониження тону під час вимови. 2) Тон, манера вимови, що виражає почуття, ставлення до предмета висловлювання....
29. НАВІЮВАННЯ (СУГЕСТІЯ) Культурологічний словник НАВІЮВАННЯ (СУГЕСТІЯ) (лат. suggestio, suggero – навіюю, раджу) – у загальному розумінні – будь-який психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, переконування), що має за мету актуалізацію або зміну певних установок, ціннісних орієнтацій чи вчинків. У людини, яка виступає об’єктом Н., усупереч (а іноді і проти) її волі і свідомості виникають певні […]...
30. САМОЗБЕРЕЖЕННЯ Культурологічний словник САМОЗБЕРЕЖЕННЯ – діяльність людини, спрямована на збереження свого організму і себе як особистості. Може бути інстинктивне і свідоме, набуте людством в ході суспільного життя. Інстинкт С. штовхає людину на протест проти того, що загрожує її життю і діяльності, на самозахист. При цьому сильні особистості стають на шлях боротьби, слабкі – тікають від життя. […]...
31. СЕКУЛЯРИЗАЦІ Культурологічний словник СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ (від лат. saecularis – мирський, світський) – процес звільнення від релігійного, сакрального. Стосується різних сфер суспільних відносин і особистого життя, свідомості, діяльності і поведінки людини. У добу середньовіччя процес С. стримувався панівним становищем церкви у суспільному житті. Розгортається в епоху Відродження, в період Реформації. В сучасну епоху соціального і науково-технічного прогресу С. […]...
32. ЕМБЛЕМА Культурологічний словник ЕМБЛЕМА (від грец. emblema – вставка, рельєфне оздоблення) – 1) Знак, що умовно або символічно відбиває певну ідею, поняття, слугує матеріальним зображенням якогось символу. Основними Е. є родові знамена, міські або державні герби та прапори, певні зображення на товарах, фірмових бланках. 2) В ХІ-ХІІІ ст. символічне зображення, що супроводжувалося віршованим або прозовим текстом. […]...
33. ІЛЮЗІЯ Культурологічний словник ІЛЮЗІЯ (від лат. illusion – помилка, оманливе уявлення) – хибне сприймання об’єктивного світу, що виникає під впливом зовнішнього подразника або хворобливого стану нервової системи. Ілюзії виникають з різних причин: несприятливих умов навколишнього середовища (туман, темрява), дефектів у діяльності органів чуттів (глухота, короткозорість), напруженого очікування, емоційного збудження, афекту, який дезорганізує психіку і поведінку людини, […]...
34. АГРЕСИВНІСТЬ Культурологічний словник АГРЕСИВНІСТЬ (від лат. aggreditor – нападаю) емоційний стан і риса характеру людини. Характеризується імпульсивною активністю поведінки, афективними переживаннями – гніву, злості, прагненням заподіяти іншому травму (фізично чи морально). В агресивному стані особа може повністю втрачати самоконтроль. А. інколи розглядають як стенічний активний прояв фрустрації. У зв’язку з цим А. визначають як реакцію на […]...
35. МЕДИТАЦІЯ Культурологічний словник МЕДИТАЦІЯ – розумова дія, спрямована на приведення психіки людини у стан поглибленої зосередженості. Особливого розвитку М. набрала в індійській та буддійській йозі, в античному “філософському екстазі” платоніків та неоплатоніків, в уславленому “розумному діянні” (“Ісусова молитва”), а також в деяких школах сучасного психоаналізу....
36. ІНТЕРЕС Культурологічний словник ІНТЕРЕС (від лат. interest – має значення) – поняття, що характеризує важливе, значуще, потрібне для індивіда, сім’ї, колективу, групи, класу, нації, суспільства в цілому. Розрізняють І. особисті і загальні (сімейні, групові, класові, національні, суспільні). І. є результатом об’єктивних соціальних умов, що визначають відповідну спрямованість волі і дії людей. Суспільний І. є завжди інтересом […]...
37. ПАСТОРАЛЬ Культурологічний словник ПАСТОРАЛЬ – літературний, музичний і театральний жанр, в основі якого – поетизація та ідеалізація простого сільського життя. У переносному значенні, пастораль має дещо іронічний відтінок як стан ніжності і тиші, однак з певною часткою манірності, солодкуватості....
38. ІДЕАЛ Культурологічний словник ІДЕАЛ (від грец. ідея) – уявлення про найвищу досконалість, котра як взірець, норма і найвища мета визначає певний спосіб і характер дії людини чи суспільного класу. І. вірно чи ілюзорно відображає корінні суспільні, насамперед класові, інтереси. Залежно від сфер людської життєдіяльності формуються суспільні, політичні, етичні, естетичні, гносеологічні та інші ідеали, які входять до […]...
39. УСТАНОВКА Культурологічний словник УСТАНОВКА – стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення тієї чи іншої потреби. Психологічний стан суб’єкта, породжений зорієнтованістю на мету і готовністю до дії. Сприятлива або несприятлива оцінювальна реакція на будь-що або будь-кого, яка виражається в почуттях, судженнях, враженнях, цілеспрямованій поведінці....
40. АПАТІЯ Культурологічний словник АПАТІЯ (грец. нечутливість) – стан емоційної байдужості, бездіяльності....