Що таке партійні системи? Які існують класифікації партійних систем?
64 Що таке партійні системи? Які існують класифікації партійних систем?
Партійну систему можна визначити як систему відносин суперництва та співробітництва між політичними партіями, що діють у конкретному суспільстві. Це підсистема політичної системи, яка у широкому розумінні є повною єдністю існуючих у суспільстві політичних інститутів, політичних норм, політичної свідомості і політичних відносин, а у вузькому – системою політичних інститутів, які беруть участь у здійсненні політичної влади.
Виходячи зі специфіки загальносистемних
– стабільні – нестабільні;
– здатні зберігати цілісність і такі, що розпадаються;
– ті, що функціонують у нормальній та у надзвичайній обстановці;
– біполярні (поляризовані) – багатополярні та атомізовані;
– альтернативні (які визнають принцип припустимості ротації, зміни правлячої партії) та не альтернативні;
– молоді та такі, що мають досить тривалу історію і сталі традиції;
– які перебувають на стадії свого зародження або успішного розвитку чи увійшли у період занепаду й саморуйнації;
–
За іншою класифікацією, в основу якої покладено суто політичні критерії, політичні системи поділяють на:
– системи, в яких партії мають власний політичний характер, та системи з переважанням партій, що за своєю природою є псевдополітичними і становлять певні клани;
– системи, що відіграють провідну роль у формуванні реальної політики держави, та такі, що відіграють другорядну роль;
– системи з “вичленуванням певного сегмента політичного спектра” (тобто із забороною партій певних ідеологічних
Напрямів) та ліберальні (в суто політичному розумінні);
– одно -, дво – та багатопартійні;
– революційні, реформаторсько-стабілізаційні чи консервативні;
– плюралістичні чи монолістичні;
– націоналістичні чи монокультурні;
– релігійні чи світські;
– марксистські (“арабського”, “африканського” соціалізму) чи несоціалістичні.
Проте слід пам’ятати, що за конкретних умов будь-які загальносистемні характеристики партійної системи набувають певного політичного забарвлення, тому поділ критеріїв класифікації на суто політичні є досить умовним і його не можна сприймати як догму.
Найпоширенішим критерієм поділу партійних систем є кількісний. Французький учений М. Дюверже та американський З. Нойманн взагалі вважають, що між чисельністю партій і характером партійної системи існує стійкий видоутворювальний зв’язок. Кількість партій вони безпосередньо пов’язують зі станом стабільності суспільства. Найстійкішою, на їхню думку, є двопартійна система.
Як свідчить історична практика, однопартійна система не може існувати упродовж тривалого часу, не акумулюючи в собі суперечностей суспільства, які згодом обов’язково призводять до системної кризи. На певному етапі однопартійність може перерости в апартійність, коли партія “розчиняється” в державі, стаючи її стрижнем, певною зброєю вже не політичного впливу, а репресивного державного диктату.
Натомість двопартійність створює можливості для відкритої конкуренції її складових компонентів. Соціальною базою цієї системи є середній клас, який взагалі є гарантом стабільності у суспільстві. Однак в історії відомі й приклади успішного функціонування трипартійної (у Великій Британії) та чотирипартійної (у Франції) систем.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...