Головна ⇒ 📌Релігієзнавство ⇒ Синтетичні релігії

Синтетичні релігії

ОСНОВИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

РОЗДІЛ 7. НОВІТНІ РЕЛІГІЙНІ ТЕЧІЇ І РУХИ

7.3. Синтетичні релігії

У догматиці та культовій практиці ці релігії спираються на поєднання елементів різних традиційних релігій, створюючи свої власні вчення, систему обрядових дійств, сильну церковну організацію, претендуючи при цьому на статус надрелігій. Ці релігійні новоутворення характеризує розвинутий культ лідера, авторитет власних віросповідних джерел, ідея богообраності їхніх послідовників.

Велике Біле Братство (ВББ) – неорелігійна течія, що започаткувала

свою діяльність у Києві в 1990 році. її засновниками були Юан Свамі (він же тоді і патріарх) і Марія Деві, які нібито прийшли в світ з місією Ісуса Христа, щоб передати людству останній заповіт Божий і прийняти мученицьку смерть за гріхи людей. Вони входили до трійці, яка називалась ЮСМАЛОС (Юан Свамі – Іоан Хреститель – ЮС, Марія Деві – Богородиця – Ма, Логос, або Ісус Христос – Лос). Над цією Трійцею, як і над усім світом, стоїть Верховна Божественна Особистість.

Фундатори цього об’єднання нині добре відомі особи. Юан Свамі – Юрій Кривоногов – колишній кібернетик, кандидат наук. Спочатку

він співпрацював з кришнаїтами, потім порвав з ними і створив інститут душі “Атма” і нову релігію. Марія Деві – Марина Цвігун, за фахом лікар-терапевт, була кореспонденткою газети “Атма”, а у подальшому, залишивши сім’ю і малолітнього сина, стала дружиною Кривоногова. У колишноьму житті Юан Свамі і Марія Деві були, начебто, Адамом і Євою, Кришною і Рамою, Діонісом і Персефоною, Богоматір’ю і Хрестителем, Києм і Либіддю, Ромео і Джульєттою.

Кривоногов познайомився з Мариною Цвігун в одній з поїздок до Дніпропетровська. Він гідно оцінив її вроду і взяв до своєї команди, оголосивши невдовзі “Богом” на землі. Відомо, що Марина працювала в одному з райкомів комсомолу міста Дніпропетровська, потім у місцевій газеті. За свідченням самого Кривоногова, під час сьомого аборту вона перенесла щось схоже на клінічну смерть, мала галюцинації. Кривоногов повідомив, що душа її покинула тіло і вознеслась на небо, а в тіло Марини вселилась інша душа – Божественна, в що Марина і сама щиро повірила.

Нова течія проголосила себе “надрелігією”, епохальною релігією прийдешнього.

У віровченні ВББ часто змінювалося розуміння Абсолюту. Початкова його синкретичність пояснювалася різноманітністю втілень Бога-Отця Кришни. Принцип кришнаїзму про триєдність проявів Бога поєднувався з християнським розумінням Св. Трійці, де Марія Деві (М. Цвігун) ототожнювалася зі Святим Духом. На початку 1993 р. було запроваджено культ “Живого бога Марії Деві Христос (МДХ)” як свідчення того, що М. Цвігун остаточно обійняла чільне місце в ієрархії руху. Іншими словами, проголошення М. Цвігун “Матір’ю Світу” відображає догмат реріхівської “Живої Етики” про домінування жіночого начала в завершальний період існування матеріального світу. Під впливом теософії утвердився також догмат про так звану майбутню “Сьому расу людства” – Велике Біле Братство. За переконанням членів братства, після “Страшного суду” врятуються лише ті, хто визнав “Живого Бога МДХ”.

На початку 90-х років громади Великого Білого Братств діяли в Одесі, Дніпропетровську, Києві. У найбільшій з них – київській – налічувалося кілька сот членів. Більшість з них були ще молодими людьми або підлітками з несформованою психікою, легко піддавалися навіюванню і тому готові були без роздумів виконати будь-які накази Кривоногова.

Для підготовки до “другого пришестя” створювались таємні скити, в яких оселяли віруючих. Члени громади вели відчужений спосіб життя, поривали зв’язки з сім’ями, не працювали, не вчилися, байдикували.

Громадськість забила тривогу. Створений був комітет “Порятунок”. Батьки, чиї діти залишили сім’ї і вступили до Білого Братства, зверталися до прокуратури і навіть до Верховної Ради з проханням допомогти повернути дітей. Проблема набула окрім юридичного ще й медико-соціального забарвлення. Запрограмована проводирями організації психіка молодих людей важко піддавалась депрограмуванню. Повернути дітей в сім’ї виявилось не так просто через зрушення у їх світосприйманні та психіці.

Марина Цвігун поставила собі за мету зібрати 144 тисячі вірних. Це мала бути нова раса юсмаліан, яка б заволоділа усім світом і стала б жити в царстві Божому. Наприкінці земного служіння “Він” буде розіп’ятий і через три дні воскресне. Злий світ загине в язиках полум’я, а Біле Братство нарешті відродиться для нового життя. Названа була і дата – 24 листопада 1993 року. Проте все сталось на два тижні раніше. 10 листопада, близько 13 годин дня керівники Білого Братства здійснили акцію, до якої тривалий час готувались. У Києві, на майдані біля Софіївського Собору вони організували зухвалі виступи, які призвели до порушень громадського порядку, пошкодження національної святині – храму Святої Софії. Під виглядом екскурсантів білобратчани проникли в Софіївський Собор, зійшли на вівтар і оточили одну із своїх “Апостолиць”, одягнену в білий балахон. Служителі Софії звернулись за допомогою до “Беркута”. У відповідь на спробу видворити “антихристів” з храму Божого на голови омонівців посипались прокляття. Зчинилась бійка. Фанати взяли музейний експонат – плиту зі стародавнього фундаменту і забарикадували нею боковий вхід до вівтаря. Коли ж співробітникам спецзагону вдалося туди прорватись, “браття” і “сестри” стали зривати зі стін вогнегасники і засипати порошком вівтар і підлогу собору. Використовували вони вогнегасники і в якості кийків, удари яких обрушували на голови працівників міліції. В результаті постраждали три охоронці правопорядку. В ході безчинств близько 40 членів “Великого Білого Братства” були затримані.

Всього ж того дня на майдані біля храму Святої Софії побувало кілька тисяч молодих людей, які очікували страшного суду. Марину Цвігун, Юрія Кривоногова і Дмитра Ковальчука було притягнуто до судової відповідальності. Вони звинувачувались в організації безпорядків, нанесенні шкоди здоров’ю людям і майну історичній святині. У Києві у 1994-1995 роках відбувся суд. Керівників було засуджено: М. Цвігун – на 4, Д. Ковальчука – на 7, Ю. Кривоногова – на 9 років ув’язнення. Однак судовою справою історія не закінчилась. Звільнені з розподільників МВС, виписані з лікарень члени братства знову поновили свою діяльність. Проте в стані ВББ виникли непорозуміння і чвари.

Марина Цвігун змінила своє ставлення до Кривоногова. Перебуваючи в ув’язненні, кілька разів подавала заяви на розлучення з ним, характеризувала його вкрай негативно: “Кривоногов поводився зі мною дуже грубо. Він не давав мені грошей, хоча справно одержував за мене зарплату редактора газети “Атма”, що видавалась Інститутом душі людини, не дозволяв одержувати посилки від матері. Навіть кожушок звелів пожертвувати на користь общини. Моє ім’я ніколи в афішу не вносив. Взагалі він був переконаний, що 10 листопада мене обов’язково уб’ють і все буде закінчено. Варіант сухого голодування був передбачений на випадок, якщо ми залишимось живими. Десять днів я голодувала, не їла, не пила. А Кривоногов на третій день попросив їсти. Я розцінюю це як зраду. Він без мене – ніщо.”

“Біле Братство” оголосило Кривоногова Іудою. Звільнена достроково за кілька місяців до закінчення тюремного терміну, М. Цвігун зняла з себе заборону на споживання м’яса, розвелась з Кривоноговим і вийшла заміж за Ковальчука (він же Господь Іоан Петро Другий).

Нині вони живуть у Києві в розкішному особняку, обнесеному триметровим парканом з колючим дротом. Час від часу до особняка приїздить “Тойота”, з якої виходить Марина з новим чоловіком.

Не довго залишався холостяком і Кривоногов. Через рік після розлучення з Мариною він одружився з юсламаліанкою та взяв собі її прізвище. Це четвертий шлюб в його житті. Проте сімейне щастя теж не склалось. Відвернулись від нього і прихильники Великого Білого Братства. Залишився вірним йому єдиний його послідовник Костянтин Мінгурян, який до цього часу розсилає в різні інстанції листівки з погрозами та прокляттями і призначенням нових дат кінця світу. Сам же Кривоногов у листі до свого учня зізнався: “Ніякий я не “пророк”, не “вчитель”, не “Іоан Богослов” і не те, що ти на мене начепив. Я вже не молодий і хочу решту життя провести в спокої. Раніше в пресі часто писали, що я гіпнотизер і екстрасенс. Все це, звичайно, дурниці. Хочу сказати чесно і прямо: Я більше не вірю в Марію Деві Христос і нині ніякого відношення до Білого Братства вже не маю. У мене тепер зовсім інше життя, інші погляди. Мені соромно за ту нісенітницю, яку я в свій час писав. Але за це відсидів і шкодую, що посадив у тюрму ні в чому не винних людей”.

Відречення “білих братів” від матеріального життя (“світу зла”) спричиняло тривале несприйняття ними цінностей родинних зв’язків, суспільних інтересів тощо.

Нині громади Білого братства діють у різних регіонах України і поза її межами (Росія, Білорусь).

Офіційна статистика подає ВББ як незареєстровану організацію.

Церква об’єднання (Церква уніфікації) – одна з найпоширеніших новітніх релігійних течій, в якій поєднано риси східних релігій і християнства, різних філософських і соціальних вчень. Засновником і керівником вважається преподобний Сен М’ян Мун, виходець із Північної Кореї, який заснував у 1954 р. “Асоціацію Святого духу для уніфікації світового християнства” (скорочено – церква уніфікації). Тому послідовників ще називають мунітами. Основні положення віровчення викладено в творах Муна, таких як, Дояснення принципу” (1957) і “Тлумачення принципу” (1966). У них заперечуються вихідні засади традиційного християнства, в першу чергу божественна природа Христа, пропонується своє розуміння Святого Письма. Теологія Муна зосереджена у вченні про трьох Адамів і трьох Єв. Згідно зі вченням, перша пара, створена Богом, не виконала своєї місії – створення досконалого людства, бо підпала під гріхопадіння. Другим Адамом був Ісус Христос, який також не виконав своєї божественної місії – не залишив нащадків. Мун та його дружина Хак Джа Хан Мун відводять собі роль “Істинних батьків”, третіх Адама і Єви, які, за дорученням Бога повинні створити досконалі сім’ї, що стануть джерелом спасіння для всіх інших сімей. Вони беруть на себе право підбирати шлюбні пари (т. зв. блесінг). Відповідно, ті члени церкви, котрі бажають одружитися, повинні пройти через відповідний шлюбний обряд. Тому церква надає велике значення масовим колективним вінчанням (у серпні 1995 р. в Сеулі Мун дав благословення на сімейне життя 360 тис. пар).

У церкві об’єднання діє сувора регламентація взаємин, чітке підпорядкування її членів керівництву. Муніти постійно тиняються в різних людних місцях, продаючи квіти, солодощі, морозиво або жебракуючи, щоб заробити матеріальні засоби для “об’єднання людства в єдину божественну сім’ю”. Церква надає велику увагу роботі з кадрами. На “семінарах із лідерства” проводиться кваліфікована підготовка лекторів, проповідників. Для вчених, діячів культури вона організовує симпозіуми, конференції, фестивалі. Під егідою церкви діють такі міжнародні організації, як “Федерація жінок за мир в усьому світі”, Академія професорів “За мир в усьому світі”, Міжнародний релігійний фонд. Муніти підтримують понад 200 різних наукових, соціальних, навчальних та ін. проектів.

Прихильники Муна є сьогодні в 160 країнах світу, в т. ч. і в Росії, Балтії, Україні. (Церква уніфікації виникла в 70-х рр. ХХ ст., як масова організація існує лише з 1991 р.). Незареєстровані громади церкви функціонують у Києві, Донецьку та в інших містах.