Скорпіони і павуки як отруйні тварини – Клас Павукоподібні (Arachnoidea)
МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.5. Медична арахноентомологія
3.5.2. Клас Павукоподібні (Arachnoidea)
Майже всі павукоподібні – наземні тварини. Тіло більшості з них складається з головогрудей і черевця. У скорпіонів черевце членисте (12 сегментів). У кліщів головогруди й черевце злиті й утворюють компактне непочленоване тіло.
Кінцівок є шість пар. Дві пари – хеліцери і педипальпи – складають ротовий апарат, решта – ходильні ніжки.
Тіло вкрите хітинізованою
Органи травлення хоча відрізняються в різних видів, але загалом мають схожу будову. Тверду їжу павукоподібні не споживають, лише всмоктують напіврідку, тому глотка має розвинену мускулатуру. У передню кишку відкривається пара слинних залоз.
Бічні вирости середньої кишки утворюють печінку. Органами дихання є легеневі мішки і трахеї. У порожнину легеневих мішків, що розміщені під покривами тіла з нижнього боку черевця, вростають паралельні складки, в яких циркулює
Трахеї – система розгалужених трубочок ектодермального походження. Вони пронизують усе тіло й відкриваються на черевній стороні тіла стигмами (отворами).
Органами виділення є видозмінені метанефридії (коксальні залози) і мальпігієві судини (трубочки).
Кровоносна система простіша у кліщів, де вона складається із серця мішкоподібної форми з парою остій. Найскладніша вона у скорпіонів і павуків, які мають легеневе дихання.
Нервова система складається з головного мозку й черевного нервового ланцюжка. У деяких цей ланцюг зливається в один головогруднии ганглій.
Органи чуттів – чутливі волоски, які розміщені на педипальпах (орган дотику), декілька пар простих очей.
Павукоподібні – роздільностатеві, з добре вираженим статевим диморфізмом.
Найважливішими рядами класу Павукоподібні є скорпіони, павуки і кліщі.
3.5.2.1. Скорпіони і павуки як отруйні тварини
Скорпіони (Scоrріоnеs)
Географічне поширення: країни з тропічним і субтропічним кліматом. На території України зустрічається на південному березі Криму.
Морфологія (рис. 3.139). Кримський скорпіон (Еuscorpius tauricus) світло-жовтого кольору, розміром 35-40 мм. Головогруди не розділені, черевце почленоване на сегменти, складається із широкого переднього і вузького заднього черевця. Хеліцери у вигляді гачків, педипальпи – клешень. Пара отруйних залоз знаходиться в останньому членику черевця (анальна лопать, або тельсон), що закінчується отруйною голкою. Протоки залоз відкриваються поблизу верхівки голки двома маленькими отворами.
Рис. 3.139. Кримський скорпіон (Euscorpius tauricus).
Життєвий цикл. Хижаки, живляться дрібними членистоногими. Ведуть нічний спосіб життя. Розвиток прямий, молоді скорпіони залишаються поблизу матері впродовж 10-12 днів.
Патогенна дія: отрута скорпіонів має переважно нейротропну і кардіотоксичну дію.
Клініка ураження. Місцева реакція: біль у місці ужалення, що поширюється по ходу нервових стовбурів і змінюється онімінням. Через 30-40 хв. з’являється різке почервоніння шкіри і набряк (зазвичай розміром 5-10 см), можуть утворитися міхурі із серозною рідиною.
Загальні прояви з’являються через 5 хв. – 24 години. Характерне відчуття страху, озноб, головний біль, біль у ділянці серця, серцебиття. Температура нестабільна, задуха, слинотеча, нудота, посилення моторики кишківника. Можливі судоми (особливо у дітей), рефлекси ослаблені. Хворий може загинути внаслідок паралічу дихання.
Перша допомога. Холод на місце ужалення, іммобілізація ураженої частини тіла, багато пити. Змащування місця ураження рослинною олією, обколювання 0,5-2 % розчином новокаїну. Специфічна антитоксична сироватка не пізніше 2 годин з моменту ужалення, за її відсутності – протикаракуртова сироватка або сироватка “Антикобра”.
Каракурт (Latrodectus tredecmguttatus)
Географічне поширення: Південь України, Середня Азія, Молдова. Живуть у цілинному степу, передгір’ях, на пустищах, зустрічаються і на території міст.
Морфологія. Самка розміром 11-13 мм, має велике округле черевце чорного кольору, з червоними плямами у два ряди на спинному боці (рис. 3.140). Самці значно менші, черевце коричневого кольору, довгасте. Ноги покриті дрібними чорними волосками. Отруйний апарат складається із пари отруйних залоз. Самці не отруйні.
Рис. 3.140. Каракурт (Latrodectus tredecimgutates).
Життєвий цикл. Самки будують гнізда у вигляді безладних грудок павутини, рідше використовують нори гризунів. Після запліднення самець гине, самка відкладає у гніздо 5-12 коконів, що містять кілька сотень яєць. Молодь, що вийшла із яєць, зимує усередині кокона, а навесні мігрує. Дорослі самки розселяються по місцевості наприкінці літа. Збільшення кількості укусів відбувається в період міграції. Характерні періодичні спалахи розмноження, коли кількість особин і відповідно частота укусів різко зростають.
Патогенна дія: отрута має нейротоксичну дію. До складу отрути входять нейротоксини білкової природи, ферменти (гіалуронідаза, фосфодіестераза, холінестераза та ін.) Дія отрути призводить до збудливого, а згодом гальмівного і паралізуючого впливу на нервову систему. Уражаються переважно центри спинного мозку.
Клініка ураження. Місцева реакція: незначна, швидко зникаюча припухлість червонуватого кольору, зниження шкірної чутливості. Укус часта не відчувається потерпілим.
Загальні прояви розвиваються швидко. Характерний пекучий біль через 5-30 хв. після укусу, що з місця укусу поширюється по всьому тілу, досягає максимуму через 1-2 год. З’являється напруження м’язів кінцівок, живота, судоми, порушення ритму дихання, підвищується АТ. Спочатку хворі збуджені, а згодом почуття страху змінюється апатією. У тяжких випадках – запаморочення свідомості, психоз. Отруєння перебігає тяжко і часто закінчується смертю.
Перша допомога. Не пізніше, ніж за 2-3 хв. після укусу припекти укушене місце сірником (глибина укусу близько 0,5 мм). Іммобілізація ураженої частини тіла, холод на місце укусу. Застосовують специфічну (антикаракуртову) антитоксичну сироватку.
Тарантул (Ьусояа singoriensis)
Географічне поширення: Південний Схід Європи, південно-західна Азія. Розповсюджений у пустельній, степовій і лісостеповій зонах.
Морфологія. Великий або середніх розмірів павук, довжиною до 35 мм, брунатного кольору (рис. 3.141), густо вкритий волосками.
Рис. 3.141. Південноросійський тарантул (Lucosa singoriensis).
Життєвий цикл. Селяться в норах. Ловильних сіток не будують, підстерігають здобич із засідки. Самка восени відкладає від 100 до 400 яєць, із яких навесні виходять молоді павуки. Молодь певний період часу знаходиться на тілі самки. У цей час самка найбільш агресивна.
Патогенна дія: до складу отрути входять токсальбуміни і ферменти (гіалуронідаза, протеази, кініназа та ін.) Викликає підвищення судинної проникності і порушення кальцієвого балансу, що призводить до крововиливів, некрозу в місці укусу і у внутрішніх органах.
Клініка ураження. Місцева реакція: сильний біль на момент укусу, згодом почервоніння шкіри і набряк. Біль зберігається впродовж доби. У місці укусу можна побачити дві плями, що знаходяться одна від одної на відстані 3-15 мм (сліди хеліцер).
Загальні прояви або відсутні, або виражені слабко. При гіперчутливості до отрути можуть бути запаморочення, слабкість, втрата свідомості.
Перша допомога. Холод на місце укусу, багато пити води. У тяжких випадках – протикаракуртова сироватка.
Профілактика укусів членистоногих. Для привалу і нічлігу в польових умовах вибирають рівні площадки без каменів, тріщин грунту, пучків сухої трави. Вхід у намет щільно закривають. Постіль, одяг, взуття оглядають перед використанням. У приміщеннях на вікнах встановлюють сітки, знищують павукоподібних за допомогою інсектицидів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...