Словник музичних жанрів
Словник музичних жанрів
Арія (з італ. “пісня”) – завершений за будовою сольний номер в опері (ораторії, кантаті), який виконується співаками в супроводі оркестру і є музичною характеристикою оперного персонажа.
Авторська (бардівська) пісня – вокальний твір, музика та вірші якого створені аматором, тобто людиною, яка за професією не є композитором і поетом. Балада (ізфр. “танцювати”) – вокальний або інструментальний твір романтичного змісту, насичений яскравими, часто фантастичними образами.
Балет (із фр. “бал”)
Варіації (з латин, “зміна”) – музичний твір, у якому основна тема повторюється кілька разів у зміненому вигляді.
Вокальний цикл – цикл романсів або пісень, об’єднаних однією ідеєю.
Гімн (із грец. “похвальна пісня”) – камерно-вокальний твір хвалебного, урочистого характеру.
Елегія (із грец. “журлива пісня, скарга”) – вокальний або інструментальний твір задумливого, сумного характеру.
Естрадна пісня – твір популярної вокальної музики, призначений для виконання на естраді.
Етюд
Жанр (із фр. “рід, вид”) – рід творів мистецтва, їхній розподіл за певними особливостями, що виявляються у змісті та формі.
Камерна музика – твори, призначені для виконання невеликим складом музикантів.
Каватйна (з італ. “добувати, витягати”) – вокальний твір; розгорнутий сольний номер в опері.
Кантата (з італ. “співати”) – великий вокальний твір для хору, соліста й оркестру. Концерт (з латин, “змагання”) – музичний інструментальний твір, що складається зазвичай із трьох частин, призначений для виконання одним або кількома інструментами та оркестром.
Літургія (із грец. “всенародна справа”) – твір духовної хорової музики, що виконується а капела.
Меса (із фр. “посилаю”) – багаточастинний хоровий твір, написаний на духовний текст.
Мініатюра (з італ. “кіновар, сурик”) – невеликий музичний твір, найчастіше інструментальна п’єса.
Мюзикл (з англ. “музичний”) – музично-театральний твір, у якому поєднуються виражальні можливості драматичного, музичного, хореографічного, естрадного мистецтв.
Ноктюрн (із фр. “нічний”) – невеликий ліричний твір мрійливого настрою. Оперета (з італ. “маленька опера”) – вистава, переважно розважального характеру, що поєднує розмовні діалоги, вокальну й інструментальну музику, хореографію й естрадне мистецтво.
Ораторія (з італ. “молитва”) – масштабний за змістом багаточастинний музичний твір для хору, солістів й оркестру. За драматизмом нагадує оперу, але без костюмів і декорацій.
Попурі (із фр. “страва з різних видів м’яса і зелені”) – інструментальна п’єса, яка складається з мелодій народних пісень і танців, популярних мотивів опер, оперет, балетів, кінофільмів.
Прелюдія (з лат. “граю попередньо”) – твір камерно-інструментальної музики, п’єса вільного, імпровізаційного характеру.
Рапсодія (із грец. “епічна поема, що співається”) – інструментальний твір, вид музичної фантазії на народні теми.
Реквієм (з лат. “спокій”) – твір духовної музики, заупокійна меса.
Романс (із фр, “романський”) – вокальний ліричний твір, який виконується у супроводі музичного інструмента.
Рондо – музичний твір, форма якого будується на зіставленні теми та кількох контрастних епізодів.
Серенада (з італ. “ясний, відкритий”) – різновид романсу, який виконується у супроводі лютні, мандоліни чи гітари під вікнами дівчини ввечері або вночі. Симфонія (із грец. “співзвучність”) – великий музичний твір для симфонічного оркестру, побудований на контрастних частинах (переважно чотирьох).
Скерцо (з італ. “жарт”) – музична п’єса в рухливому, стрімкому темпі, з “гострим” ритмом і жартівливим змістом.
Соната (з італ. “звучати”) – музичний твір для одного або двох інструментів, який складається із трьох частин, що контрастують між собою, але мають спільний задум.
Сюїта (із фр. “ряд, послідовність”) – музичний твір, що складається з різних частин, об’єднаних спільним задумом чи ідеєю.
Увертюра (із фр. “відкривати, починати”) – вступ до опери, балету тощо або самостійний музичний твір для оркестру.
Фантазія (із грец. “уява”) – музичний інструментальний твір вільної форми фантастичного змісту.
Хоровий концерт – багаточастинний акапельний твір, в основі розвитку якого лежить зіставлення співацьких голосів (партій).