СЛОВО
Культурологічний словник
СЛОВО – ряд морфем – найменших неподільних значущих частин слова, які визначають або його значення, або граматичні відношення певного слова, – об’єднаних згідно з граматичними правилами певної мови і співвідносних з певним елементом позамовної реальності (поняттям, ознакою, відношенням). С. – символ Бога, Логоса, енергії Космосу; інструмента, який передає людям знання про Всесвіт, закони матерії; програми збереження людиною гармонії з Космосом; символ Великої Таїни; Всього; першопочатку, першоджерела;
С. – це воістину – Все (Гармонія, Енергія, Інформація, Краса, Добро, Любов). С. – це і Мудрість, і Думка, І Творчий Дух, і символ духовного Оберега нації. Сучасні словники фіксують такі усталені означення до лексеми “слово”: Слово злагоди, миру; золоте, віще, пророче, живе; добре, чесне; вітальне, прощальне, напутнє, сильне, красне, нове, тверде, образне та ін. Водночас слово може бути лихе, погане, марне, пусте, вбивче, криве, гріховне, облудне. У сучасній літературі, фольклорі “калинове слово” – це символ материнської української мови. С. є символом знання, пробудженням самосвідомості. Не випадково Т. Г. Шевченко збирався на сторожі “рабів німих” поставити саме Слово (Словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка. – К., 2002. – С. 203).