Слуцький Євген Євгенович (7.04.1880-1948) – видатний український економіст, математик і статистик. Народився в с. Нове Молозького повіту Ярославської губернії у сім’ї вчителя – вихователя семінарії. У 1886 сім’я С. переїхала до Житомира. У 1899 вступив до Київського університету на фізико-математичний факультет. На початку 1902 за участь у студентських заворушеннях його виключено з університету і позбавлено права вчитись у вищих навчальних закладах Російської імперії. З 1902 по 1905 С. вчився на машинобудівному факультеті Мюнхенського політехнічного
інституту. У 1905 знову вступив у Київський університет, але вже на юридичний факультет. У 1911 його дипломна робота, присвячена концепції граничної корисності, удостоєна золотої медалі. З 1913 по 1920 С. працював спочатку викладачем, а відтак – доцентом і професором Київського комерційного інституту, того ж року виїхав до Москви, де працював у Центральному статистичному управлінні та Кон’юнктурному інституті, інших наукових установах. У 1934 здобув учений ступінь доктора фізико-математичних наук у Науково-дослідному інституті математики і механіки при Московському державному університеті. Помер 1948 в Москві.
Наукові здобутки С.: 1) комплексна характеристика теорії витрат виробництва з концепцією попиту і пропозиції; 2) дослідження логічної взаємозалежності методів економічної науки і методів психології; 3) С. є одним із засновників нової науки, що вивчає принципи раціональної діяльності людей та їх використання в економічних дослідженнях; 4) він комплексно обгрунтував взаємозалежність категорій “цінності” та “корисності”; 5) розвиваючи теорію цінності, він намагався звільнити її з-під залежності від психологічних тлумачень. На підставі критичного аналізу С. відтворив концепції граничної корисності на якісно вищому рівні у цілісній теорії граничної корисності; збагатив концепцію цінності благ вищих порядків і комплементарних благ; поглибив теорію поведінки споживачів, виявив її нові елементи і вдосконалив аналіз тимчасових рядів. Так, криві байдужості, на його думку, слід використовувати для вдосконалення теорії споживчої поведінки з використанням ординалістської концепції корисності, з одночасною відмовою від концепції кардиналістської корисності, тобто можливості абсолютного кількісного вимірювання функції корисності. Зокрема, аналізуючи вплив динаміки цін і зміни доходу на рівень попиту, С. виокремив дві складові (які доповнюють одна одну), перша з яких відображає зміну попиту зі зміною відносних цін, але за стабільного, реального доходу, що призвело до обгрунтування ним показника ефекту заміщення. Водночас друга складова розкриває зміну попиту за умови зміни грошового доходу споживача, але за незмінних цін. Якщо в першому випадку споживач залишається на тій же кривій байдужості, то у другому – він переходить на інший рівень байдужості. Все це дало підставу С. дослідити найважливішу умову рівноваги, яка передбачає рівність граничних норм заміщення відносно цін відповідних благ; він запровадив у науковий обіг поняття “рівноважного стану бюджету споживачів та його стійкості”. Його ідеї розвинули англійські економісти Дж. Хікс та Р. Аллен.
(
1 votes, average:
5.00 out of 5)
Loading...