Соціологічний експеримент
Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА.
МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Розділ 9.
МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
9. 7. Соціологічний експеримент
Експеримент – це загальнонауковий метод одержання в контролюючих і управляючих умовах нового знання. В соціологію він прийшов із галузі наук про природу.
До операцій, які становлять експеримент, можна віднести:
– постановку і уточнення завдання і основної гіпотези;
– вибір
– вироблення загального плану експериментальної і контрольної групи;
– формулювання робочих гіпотез і їх уточнення шляхом побудови операційних визначень;
– створення експериментальної ситуації через запровадження в дію гіпотетичної причини і проведення періодичних вимірювань функціонуючого об’єкта;
– аналіз результатів.
Розрізняють натурний (лабораторний, польовий) і уявний (модельний) експерименти. Кожний з них має позитивні і негативні сторони.
Проведення натурних експериментів в соціології,
Уявні соціологічні експерименти розповсюджені досить широко. Практично вони присутні в кожному соціологічному дослідженні, де є методи статистичного аналізу. Уявні експерименти є основними при моделюванні соціальних процесів на ЕОМ. В цьому випадку експеримент характеризується двома групами елементів: формалізованим і неформалізованими параметрами. Формалізовані параметри представлені системою мови машини, а неформалізовані параметри – це концепції, ціннісні орієнтації людини. Вони взаємодіють з формальною стороною в діалоговому режимі.
В наш час, коли відбувається системна трансформація, здійснюється чимало експериментів. За характером об’єктів, що можуть бути об’єктами експериментів, виділяють: економічні, правові, педагогічні, політичні, демографічні, естетичні та інші.
За специфікою поставленого завдання експерименти поділяються на:
– науково-дослідні, в ході яких перевіряється гіпотеза, яка містить нові відомості наукового знання;
– практичні, які мають на меті запровадження корисної новизни в масових масштабах.
За характером логічної структури доказу гіпотези розрізняють експерименти:
– паралельні, в яких існують як експериментальна, так і контрольна група, і в яких доказ здійснюється на порівнянні стану двох об’єктів (експериментного і контрольного) в один і той же час. Прикладом такого експерименту можуть бути досліди професора Е. Мейо (1924 – 1936 рр.);
– послідовні, в яких контрольна група, як самостійно існуючий, поруч розташований з експериментальною групою об’єкт, відсутня. В цьому випадку одна й та ж експериментальна група виступає як контрольна, до введення імпульсу, і як експериментальна – після того, як імпульс здійснив передбачену дію.
Для виявлення ефективності експерименту доцільні його багаторазові проведення, в ході яких відпрацьовується чистота експерименту і перевіряються основні варіанти розв’язання однієї соціальної проблеми. У свій час Джон Стюарт Мілль не вважав можливим здійснення експерименту в суспільних науках. Сьогодні ми бачимо, що соціальний експеримент – це світова практика. Його основною метою є одержання нового, по можливості більш точного знання про соціальну реальність. Зміна соціальної дійсності здійснюється тут опосередково, головним чином через розвиток теорії або через підтвердження істинності окремих її положень в даних специфічних умовах.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...