РЕДУКЦІОНІЗМ СОЦІОЛОГІЧНИЙ



Соціологія короткий енциклопедичний словник

РЕДУКЦІОНІЗМ СОЦІОЛОГІЧНИЙ – парадигмальна, методол. чи теорет. орієнтація дослідника, спрямована на зведення закономірностей, характеристик, властивостей, притаманних явищам більш високого рівня до явищ нижчого рівня. Гносеол. засадами редукціонізму в соціології є ігнорування чи нерозуміння якісних особливостей функціонування різних систем, що розвиваються за своїми специфічними (системними) законами” Це зумовлює спрощене бачення реальних механізмів функціонування об’єктів

та їх властивостей, що випливають з їх сусп., соціально-істор, природи.

Для Р. в науці характерним є зведення більш складних систем, об’єктів і механізмів їх організації, функціонування та структури до більш простих форм (напр.” зведення біол. до фіз. чи хім. процесів, психічного до фізіол. і т. д.).

У соціології Р. існує у двох різновидах: у зведенні соціального до біол., психічних, геогр, та ін. детермінант (органіцизм, соціал-дарвінізм, інстинктивізм, расово-антропол. школа, геогр. детермінізм та ін.); в ігноруванні природи. чинників і передумов соціального, розумінні його як самодостатнього, розглядаючи сутність

суспільства й людини в межах їх власного існування як унікального соціокультурного процесу. В цьому разі за межами даного процесу залишаються явища антропогенезу, етногенезу та ін., де складні зміни соціального об’єкта в процесі його еволюції не можуть бути пояснені без розгляду його попередніх “прасоціальних” етапів. У цих випадках своєрідного “тотального соціологізму” соціол. теорія намагається розкрити сутність соціального в межах своєї предметної сфери і звести соціальне до індивідуального чи навпаки – ігноруючи його, інтерпретує індивідуальне як повністю детерміноване заг. Подібна редукція є основою концепцій “соціол. реалізму”, де суспільство чи його субструктурні елементи (держава, народ, “нац. дух”, сім’я та ін.) повністю детермінують сутність індивіда, особи, або ж навпаки – в ряді соціол. теорій, що представляють “соціол. номіналізм”, загалом (суспільство, держава, соціальні ін-ти та ін.) розглядаються як похідне, вторинне, обумовлене безпосередньою життєдіяльністю індивідів та їх соціальними діями.

У цих варіантах P. c. знаходять прояв відповідні методол. орієнтації соціологів на зведення індивідуального до соціального (заг.) чи навпаки.

Редукціоністські тенденції часто мають місце в теоріях, пов’язаних з новаційними проблемними розробками в соціології, коли автор перебільшує їх значення, недостатньо аналізує традиційні питання чи просто обминає їх. Це стає найчастіше приводом критики даної теорії або породжує нові проблеми та шляхи їх вирішення. Але часто в таких випадках у процесі аналізу даної теорії можна виявити й елементи редукціонізму. Так, у М. Вебера всі елементи соціального цілого виводяться з “соціальної взаємодії” між окремими суб’єктами. У Г. Спенсера та Е. Дюркгейма, навпаки – соціальна тотальність (відповідно: “надорганічна еволюція” чи “соціальні факти”) жорстко детермінують індивідуальне, особистісне, котре цілком залежить від заг. У мікросоціології сусп. є продуктом міжособистісних взаємин на основі симпатій чи антипатій. Найбільш повно діалектика індивідуального та заг. в суспільстві відображена К. Марксом та Т. Парсонсом.

Основними причинами P. c. є неповнота знань про сутнісні особливості соціальних об’єктів та закони їх розвитку і функціонування, а також ігнорування принципів системного аналізу, механістичне розуміння причинно-наслідкових зв’язків, абсолютизація окремих факторів соціального життя замість аналізу їх інтегративної дії, неадекватне об’єкту використання методів і принципів інших наук, ігнорування діалектики окремого (одиничного), особливого, ваг.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Образотворче мистецтво польсько-литовської доби.
Ви зараз читаєте: РЕДУКЦІОНІЗМ СОЦІОЛОГІЧНИЙ