Співучасть
Частина третя ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
§ 20. Кримінальне право
3.Співучасть
Багато злочинів скоюють не одноособово, а за участю кількох злочинців, які діють спільно. Кожний з учасників злочину в разі скоєння його кількома особами є співучасником. Кожний із співучасників відповідає за злочин, який скоїла вся група, хоча суд обов’язково врахує конкретні дії кожного з них.
Законом передбачено кілька видів співучасті. Уявімо, що група злочинців вирішила пограбувати ювелірний магазин. Один
Із Кримінального кодексу України
Стаття 11. Поняття злочину
1.
2. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Стаття 14. Готування до злочину
1. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на скоєння злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для скоєння злочину.
2. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.
Стаття 15. Замах на злочин
1. Замахом на злочин є скоєння особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
2. Замах на скоєння злочину є закінченим, якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кіпця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
3. Замах на скоєння злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.
Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині
1. Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
2. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.
Стаття 68. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, скоєний у співучасті.
2. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
3. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Отже, найтяжчі правопорушення – злочини – скоюють у сфері кримінального законодавства. Кожен злочин має певний склад, до якого входять чотири елементи – суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона й об’єктивна сторона злочину.
У багатьох випадках злочин скоює група злочинців, у цьому разі йдеться про співучасть і співучасників їх скоєння. За скоєний злочин відповідають усі співучасники, так само передбачено відповідальність за готування злочину і замах на злочин.
У разі добровільної відмови від скоєння злочину правопорушника звільняють від кримінальної відповідальності.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...