Становище сільського господарства в повоєнній Україні

Тема 2. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ

(1945 р. – початок 1950-х років)

§ 7. УКРАЇНА В ПІСЛЯВОЄННІЙ ВІДБУДОВІ

5. Становище сільського господарства в повоєнній Україні.

Протягом війни українське село зазнало величезних втрат. Одночасно з 30 тис. зруйнованих сіл були знищені майже всі машино-тракторні станції, пограбовано сільськогосподарську техніку. Через нестачу техніки селянам доводилося використовувати коней та корів для обробітку землі або й самим упрягатися в плуг. Незважаючи на це, комуністична партія Радянського Союзу продовжувала

започатковану ще в 1920-х роках політику перекачування коштів із села для розвитку важкої промисловості. Так, протягом 1946-1950 pp. сільське господарство отримало лише 7 % від загальних капіталовкладень у народне господарство.

Становище сільського господарства в повоєнній Україні

Будівництво іригаційної системи. Одещина. 1949 р.

Більшість сільських громадських, господарських, адміністративних об’єктів зводилася методом “народної будови” з використанням мізерних місцевих ресурсів. Село страждало від нестачі фахівців, безгосподарності багатьох голів колгоспів і районних керівників. Не мали фахової підготовки й керівники

республіканського рівня, яким було доручено управління сільським господарством. Яскравим підтвердженням цього є призначення секретарем ЦК КП(б)У із сільського господарства М. Патолічева, який мав військову освіту, не знав особливостей України, тим більше її сільського господарства. Такі компартійно-радянські керівники вбачали шляхи виходу з труднощів лише в подальшій централізації та регламентації колгоспного життя, у вигадуванні різних планів перебудови сільськогосподарського виробництва, які лише погіршували ситуацію. Так, у 1946 р. було розпочато роботи щодо освоєння заплав Дніпра, Ірпеня, Остра та інших річок.

У 1947 р. перший секретар ЦК КПУ М. Хрущов розпочав в Україні широкомасштабний проект, який передбачав об’єднання колгоспів у так звані агроміста з чисельністю мешканців не менше 5 тис. Проект передбачав ліквідацію присадибних ділянок, з яких сільські мешканці отримували більшу частину продуктів харчування. Це настільки обурило селян, що уряд змушений був відмовитися від цього проекту. Однак кампанія з ліквідації так званих неперспективних сіл, що тоді розпочалася, тривала кілька десятків років.

У 1948 р. розгорнулася нова кампанія з меліорації земель та осушення боліт. Утілення цього проекту мало сприяти зміцненню “кормової бази тваринництва”, однак укіс трав на осушених землях лише зменшився.

Найбільшою бідою села була відсутність матеріальної зацікавленості. Вироблену продукцію радянська держава – монопольний покупець – приймала за надзвичайно низькими заготівельними цінами. Виручені кошти не компенсували колгоспам навіть доставку продукції до заготівельних пунктів..

Історичний факт

За 1 кг борошна держава виплачувала колгоспам 1 коп., за 1 кг м’яса – 23 коп. Водночас у роздрібній державній торгівлі 1 кг борошна коштував 31 коп., а 1 кг м’яса – 1 крб 50 коп. Ціни на селекційне насіння в 15-20 разів перевищували ціни на вирощене.

Оплата праці в колгоспах мала символічний характер. Селяни виживали завдяки веденню присадибних господарств. Працюючи в них вечорами та ночами, вони отримували 70 % своїх грошових доходів, 80 % м’яса, 90 % картоплі, 96 % яєць.

Однак держава одночасно з податком на землю зобов’язала селян сплачувати натуральні податки молоком, м’ясом, яйцями, картоплею тощо. Були установлені податки навіть на урожай із фруктових дерев, кущів. Не маючи змоги сплачувати їх, селяни змушені були вирубувати сади, які збереглися навіть у роки війни.

Унаслідок цього на початок 1950-х років річне виробництво сільськогосподарської продукції становило лише 84 % довоєнного рівня.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Становище сільського господарства в повоєнній Україні