Стиль у політиці

Політологічний словник

Стиль у політиці (від грецьк. stylos – паличка для письма)- сукупність ознак, властивостей характеру поведінки політичних діячів, партій та угруповань, для яких притаманні особливі риси, засоби, способи і методи політичної діяльності в управлінні суспільством. С. у п., як правило, збігається з типом і характером певного політичного режиму.

У сучасній політичній науці визначаються такі стилі політичного управління: демократичний, який передбачає колегіальне вирішення проблем і робить акцент на спонукальних можливостях

системи управління; ліберальний, який сподівається на те, що природний процес сам собою гарантуватиме бажаний результат; авторитарний, який передбачає жорстке керівництво з адміністративним примусом та егоцентризм лідера у прийнятті рішень. Утім, навряд чи можна механічно пов’язувати політичний стиль управління з існуючим у державі політичним режимом. Політична практика знає багато прикладів, коли у демократичних політичних системах запроваджувався авторитарний стиль управління, а в тоталітарних та авторитарних політичних системах з’являлися лідери з відвертим ліберальним або демократичним
управлінським стилем.

Важливими елементами сучасного політичного стилю управління є інноваційність, лексикон лідера, прогностичні навички, політичний маркетинг, арбітражні здібності керівника, відчуття політичного часу. Сучасна політологія визначає також основні фактори формування стилю політичного управління. Серед них: історичний (вплив історичних традицій на взаємовідносини суспільства і держави); економічний (стан економіки в державі та рівень зовнішньоекономічних відносин зі світовою спільнотою); адміністративно-територіальний (прагнення владного центру максимально зблизитися з регіональними структурами управління); фактор виробничої ситуації (вплив дефіциту часу та ресурсів на вирішення найважливіших проблем суспільства); фактор складності суспільних завдань (залежність розв’язання проблем від професійного рівня та загальної культури політичного лідера та компетентності керівних кадрів). С. у п. вимірюється наявністю формально-адміністративної структури (координація і контроль, формування і планування політичних цілей, вибір методів для прийняття рішень, компетентне втручання у процес управління, своєчасне коригування курсу та ін.); здатність усвідомлювати та синтезувати реальні соціальні проблеми, а також ціннісні норми та традиції, спрямовані у майбутнє.

Понарин А. С. Политология. – М., 1998.; Пахарев А. Д. Политическое лидерство и лидеры. – К., 2001; Выдрин Д. И. Очерки практической политологии. – К., 1995; Пахарев А. Стиль політичного лідерства: фактори формування та складові//Нова політика. – 2001. – № 5.

А. Пахарев


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Стиль у політиці