Структура практичної діяльності і практичного розуму

Філософія посбіник

Тема 5. ПРАКСЕОЛОГІЯ

§ 1. Практика, її структура і різновиди

Структура практичної діяльності і практичного розуму

Кожна дія обов’язково передбачає виконавця. Засновник праксеології – філософської науки про діяльність – польський філософ Тадеуш Котарбінський, автор неперевершеної праці з праксеології – “Трактат про добру роботу”, називає цю особу “винуватцем”. Це і є суб’єкт практичної діяльності.

Метою будь-якої дії є те, для чого її виконують. Це вже передбачений, створений у

свідомості суб’єкта образ того, досягнення чого можливе як виконання цієї дії. Наприклад, К. Маркс зазначає: “Павук здійснює операції, які нагадують операції ткача, і бджола побудовою своїх воскових стільників соромить деяких людей – архітекторів. Але і найгірший архітектор від найкращої бджоли від самого початку відрізняється тим, що, перш ніж збудувати стільник з воску, він вже збудував її в своїй голові”.

Частина дійсності, певний об’єкт, виділений серед інших і такий, що на нього спрямована практика, має назву предмета практичної діяльності. Залежності від того, сприймається предмет за допомогою

відчуттів чи осягається за допомогою мислення, він є матеріальним або духовним, розумовим. Так само класифікують і два провідні види практичної діяльності.

Класичні визначення засобу як елемента структури практичної діяльності належать згаданим вище К. Марксові: “засіб… є річ або комплекс речей, які людина розташовує між собою та предметом праці і які слугують для неї у ролі провідника її дії на цей предмет”, і Т. Котарбінському: “засіб даної мети – це подія, що є чиїмось продуктом праці у формі зміни чи підтримки даного стану речі, спричинена для досягнення цієї мети”.

Результат практичної діяльності – це те, що є її підсумком – готовий, створений новий об’єкт або його властивість. Причому результат уже наявний на самому початку практики як її мета.

П’ятиелементна структура практичної діяльності визначає і зумовлює будову практичного розуму. Перерахуємо його головні блоки. 1. Масив теоретично-технологічних знань про властивості предмета, щодо якого застосовується практична діяльність, вміння розпізнавати можливості різних предметів, порівнювати їх, відбирати найбільш придатні для реалізації у новому продукті. 2. Масив знань суб’єкта про самого себе, про межі своїх технологічних знань, навичок, фізичних сил. Значною рисою практичного розуму у цьому розрізі є здатність образного, наочно-прагматичного мислення, схильного до уявної препарації предметів, моделювання наслідків застосування майбутніх результатів, такого, що забезпечить можливість суб’єкта критично поставитись до себе, свого потенціалу, претензій. 3. Здатність суб’єкта практичного розуму формулювати реальні цілі. 4. Здатність орієнтуватись у масиві наявних засобів, підбирати ті з них, що необхідні для здійснення мети. 5. Здатність досягати результату, застосовуючи гідні методи.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Структура практичної діяльності і практичного розуму