Сукупний працівник

Related posts:

1. Працівник нового типу Працівник нового типу – працівник, який почав формуватися в розвинених країнах Заходу на початку другого етапу НТР (у середині 70-х XX ст.). Найголовніші його риси: постійне прагнення самовдосконалення, розвиток творчих і організаторських здібностей, професійних умінь і навичок, відчуття нового, вміння оцінювати досягнуте, бачити вади й шукати способи їх усунення; економічне мислення (вміння знаходити оптимальні для […]...
2. Сукупний суспільний продукт Сукупний суспільний продукт – сукупність створених матеріальних благ за відповідний період часу. Визначається як сума валової продукції галузей матеріального виробництва: промисловості, сільського, лісового господарства, будівництва, вантажного транспорту, зв’язку (у тій частині, що обслуговує матеріальне виробництво), торгівлі і громадського харчування, матеріально-технічного забезпечення, заготівлі сільськогосподарських продуктів, а також інших галузей матеріального виробництва. За матеріально-речовим складом С. с. […]...
3. Сукупний платіжний оборот Сукупний платіжний оборот – органічне поєднання грошового та платіжного обороту, внаслідок якого формується система грошових потоків. Своєю чергою, платіжний оборот – це рух грошей та інших засобів платежу, завдяки якому вони виконують функцію засобу платежу. Для виконання цієї функції використовують готівковий і безготівковий обіг. Основними суб’єктами С. п. о. виступає оборот: а) між фізичними особами; […]...
4. Сукупний попит Сукупний попит – маса суспільних потреб всіх економічних суб’єктів, що зумовлюється та обмежується наявними грошима покупців; представлені на ринку платоспроможні потреби на товари. В політ – економічному контексті С. п. – певна сума грошей (платоспроможна потреба), з приводу нагромадження і функціонування якої виникає сукупність відносин економічної власності між різними економічними суб’єктами і яку (суму грошей) […]...
5. Ресурси кадрові Ресурси кадрові – сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку, необхідні знання та вміння для ефективного виконання певних функцій. Для правильного формування кадрової ресурсної складової використовують різні групування персоналу системи. Зокрема, виділяють промислово-виробничий і невиробничий персонал. В основі такого поділу – об’єкти праці персоналу. За функціями персонал підприємства поділяють на такі категорії: керівники, спеціалісти, […]...
6. Технічний поділ праці Технічний поділ праці – відокремлення якісно відмінних видів праці у процесі спільної праці залежно від розвитку техніки. Зокрема, у межах підприємства з появою робочих машин і механізмів процес праці поділяється на: основний (безпосереднє використання техніки), додатковий (переміщення предметів праці од засобів праці та готових виробів), обслуговуючий (обслуговування техніки та її утримання в належному стані) й […]...
7. ВИКИД СУКУПНИЙ Екологія – охорона природи ВИКИД СУКУПНИЙ – сумарна величина викиду всіх забруднювальних речовин у навколишнє середовище за одиницю часу....
8. Сукупний доход на члена сім’ї Сукупний доход на члена сім’ї – розмір щомісячних грошових доходів з розрахунку на одного члена сім’ї для визначення права сімей з дітьми на щомісячну допомогу на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років), грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом за трьома і більше дітьми віком до 16 років, допомогу непрацюючим жінкам для догляду […]...
9. Надомник Надомник – працівник, який за договором з підприємцем виконує визначену роботу вдома. Таку роботу виконують переважно з використанням засобів виробництва підприємця, йому належить і вироблена продукція. Ця форма зайнятості практикувалась у період становлення і на початкових етапах розвитку капіталізму; певного поширення набула за сучасних умов. За прогнозами фахівців, у XXI ст. в найрозвиненіших інших країнах […]...
10. Зміст праці Зміст праці – сукупність елементів та умов процесу праці, потреб працівників і комплекс взаємозв’язків між ними за різних технологічних способів виробництва. Так, на нижчій стадії технологічного способу виробництва, що базується на ручній праці (стадії мануфактури), відбувається поділ ремісничої діяльності (праці ремісника) на різні операції. Тому мануфактура спотворює робітника, культивує в ньому однобічну спеціалізацію, гальмує розвиток […]...
11. Трудомісткість продукції Трудомісткість продукції – показник, який характеризує витрати робочого часу на виробництво будь-якої споживчої вартості або на виконання конкретної технологічної операції. Т. п. – зворотний показник продуктивності праці. Він визначає ефективність використання головної продуктивної сили суспільства – трудових ресурсів. На рівень Т. п. впливає ряд факторів: технічний розвиток виробництва (фондоозброєність й енергоозброєність праці, якість предметів праці, […]...
12. Витрати виробництва Витрати виробництва (издержки производства) – витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції. Розрізняють такі види В. в.: постійні – ті, які не залежать від обсягів виробництва (на утримання будівель, на обслуговування); змінні – безпосередньо пов’язані з обсягами виробництва; повні – сума постійних і змінних витрат; прямі – витрати, пов’язані з виробництвом певної продукції; середні […]...
13. Оптимум економічний Оптимум економічний (лат. optimum – найкраще) – сукупність найсприятливіших економічних умов розвитку економічної системи, що досягається шляхом найраціональнішого використання кожної з її підсистем та елементів. У вузькому значенні O. e. – найкраще використання технологічного способу виробництва, передусім продуктивних сил, за якого досягається максимальна ефективність виробництва і праці за мінімальних витрат. Найузагальненішим критерієм O. e. є […]...
14. Масове виробництво Масове виробництво – машинне або автоматизоване виробництво, яке характеризується випуском одноіменної продукції у великих кількостях за значної стабільності її номенклатури. Такими видами продукції є автомобілі, трактори, тканини, взуття та ін. М. в. у розвинених країнах світу значною мірою грунтується на технологічному способі виробництва, заснованому на автоматизованій праці. Це передбачає використання спеціалізованого устаткування, інструментів, високоякісної сировини […]...
15. Об’єкт управління Об’єкт управління – окремий компонент, елемент, підсистема та система, які сприймають управлінський вплив з боку органу управління (суб’єкта) або іншого елемента, підсистеми тощо. Суб’єкт управління є управлінською ланкою системи управління, яка здійснює цілеспрямований вплив на інші елементи даної системи. Такими суб’єктами на мікрорівні є капіталіст – власник, менеджери (менеджери вищої і середньої ланки також стають […]...
16. Організація суспільного виробництва Організація суспільного виробництва – координація дій кожної зі сторін суспільного способу виробництва та процесу їх взаємодії і форма об’єднання людей у процесі такого виробництва. Оскільки виробництво матеріальних благ здійснюється не відокремлено, а спільно, воно має назву “суспільне виробництво”. Двома його сторонами є продуктивні сили і відносини економічної власності (див. Продуктивні сили; Власність економічна). Люди у […]...
17. Машина Машина (фр. machine, лат. machina – знаряддя, механізм) – знаряддя, механізм або комплекс узгоджених механізмів, який як основний речовий елемент продуктивних сил формує матеріальну основу технологічного способу виробництва, що базується на машинній праці. З погляду взаємодії знарядь праці та особистісного фактора М. слід розглядати як виробничий механізм, який відчужує від людини і зосереджує власну робочу […]...
18. Минула праця Минула праця – праця, втілена у засобах виробництва, предметах споживання, об’єктах інтелектуальної власності та ін. М. п., на відміну від живої, не створює вартості й додаткової вартості, а є однією з найважливіших умов її створення. Водночас, взаємодіючи з живою працею, М. п. стає джерелом нової продуктивної сили (т. зв. синергічного ефекту), певної частки додаткової вартості. […]...
19. Закон зростання продуктивності праці Закон зростання продуктивності праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком і вдосконаленням економічного способу виробництва, з одного боку, й зумовлених цим зростанням кількості виробленої продукції та послуг, поліпшенням їх якості – з іншого. Із зростанням продуктивності праці частка живої праці зменшується, а частка уречевленої праці, втіленої у засобах виробництва, […]...
20. Стимули до праці Стимули до праці – фактори, які виражають економічні відносини щодо залучення людей до трудової діяльності певних економічних результатів. Для з’ясування механізму стимулів до праці необхідно визначити, хто стимулює, спонукає, кого спонукають до праці (як правило, їх називають суб’єктами стимулювання), заради чого (об’єкт стимулювання), чим спонукають до праці (форми заохочення працівників і підприємств). С до п. […]...
21. Закон суспільного поділу праці Закон суспільного поділу праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил і об’єктивно неминучим поглибленням процесу поділу праці в різних формах, зокрема спеціалізації виробництва й праці, та зростанням на цій основі продуктивності праці. Спеціалізація виробництва супроводжується підвищенням ступеня його однорідності, удосконаленням засобів і предметів праці, підвищення рівня механізації […]...
22. Принципи управління персоналом Принципи управління персоналом – основні правила і норми, яких повинні дотримуватись керівники в процесі управління працівниками. До таких принципів належать: 1) людина – головне джерело підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва; 2) планування довготривалої потреби в кадрах, зокрема підготовки молодих спеціалістів, їх просування по службі тощо; 3) ретельний добір і розстановка кадрів; 4) оптимальне поєднання […]...
23. Земля як об’єкт економічних відносин Земля як об’єкт економічних відносин – земля як предмет праці, знаряддя і засіб праці та економічних і передусім відносин економічної власності, які виникають у процесі її виробничого використання й привласнення результатів праці. З освоєнням землі об’єктами економічних відносин стають власне земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та морської […]...
24. Закон інтернаціоналізації виробництва Закон інтернаціоналізації виробництва – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між процесом переростання економічним способом виробництва меж національних країн, з одного боку, і поступовим формуванням і розвитком процесу поєднання особистих і речових факторів виробництва, взаємодії людини з природою й створення необхідних матеріальних і духовних благ, відтворення самої людини на інтернаціональному рівні – […]...
25. Закон зростання управлінських витрат Закон зростання управлінських витрат – внутрішньо необхідні, сталі та суттєві зв’язки між збільшенням чисельності управлінського апарату та ефективності їх праці за умов інтенсивного виробництва на етапі розгортання НТР, з одного боку, та зростанням частки раціональних управлінських витрат у витратах виробництва за випереджальних темпів зростання продуктивності праці на підприємствах, фірмах, компаніях, з іншого. До складу управлінського […]...
26. Культура матеріальна Культура матеріальна – частина загальної культури, яка є сукупністю матеріальних цінностей, створених творчою працею людей, й охоплює сферу матеріальної діяльності людини, економічні відносини, які розвиваються при цьому, а також її результати, раціональне ставлення людини до природи, ступінь практичного використання людиною сил і багатств природи. Поділ культури на матеріальну та духовну умовний, оскільки будь-який предмет, об’єкт, […]...
27. Вартість товару Вартість товару – уречевлена в товарі суспільно необхідна праця товаровиробників з урахуванням його якості та відносини економічної власності між людьми, що виникають у процесі виготовлення і обміну продукту внаслідок суспільного поділу праці й здійснюються між ними на основі витрат такої праці. В. т. поєднує в собі характеристику всіх елементів економічної системи і передусім продуктивних сил […]...
28. Духовне виробництво Духовне виробництво – процес створення (вироблення) ідей, теорій, моралі, свідомості, знань, культури тощо, спрямованих на формування нових духовних, інтелектуальних, організаторських і фізичних якостей людини. Д. в. є діалектичною єдністю духовних продуктивних сил (наука, моральний, ідеологічний, управлінський чинники виробництва, створення політичної, наукової та технічної інформації) й специфічної системи суспільних зв’язків і відносин між людьми в процесі […]...
29. Потенціал інноваційний Потенціал інноваційний – сукупність наявних ресурсів і можливість їх мобілізації з метою досягнення стратегічної інноваційної мети з використанням адекватного організаційно-правового механізму. Основними елементами П. і. є ресурсний (людські, фінансові, матеріально-технічні, інформаційні ресурси), організаційно-управлінський (організаційна та ділова культура, досвід менеджерів, цінності організації тощо) і функціональний (передовий досвід виробництва, результати маркетингових досліджень тощо)....
30. Абстрактна праця Абстрактна праця – специфічна спеціально-економічна форма праці в умовах товарного виробництва і розвинутого суспільного поділу праці, в якій виражається суспільний характер праці. А. п. є тим спільним, однорідним, що існує в багатьох (десятках тисяч) видах конкретної праці, тобто праці токаря, столяра, водія, космонавта тощо, які використовують специфічні засоби і предмети праці, здійснюють неоднакові трудові операції, […]...