Світоглядні витоки філософії. Релігія
Філософія посбіник
Тема 1. ПОХОДЖЕННЯ ФІЛОСОФІЇ, ЇЇ ФУНКЦІЇ І РОЗДІЛИ
§ 2. Історичні витоки філософування
Світоглядні витоки філософії. Релігія
Результатом майже тридцятитисячолітнього культурогенезу людини, як вже говорилось, стала цивілізація, або міська культура, яка виникає в Єгипті, Месопотамії, Індії, на Кріті, в Греції, Китаї. Місто – штучна природа, відгороджена від природного світу високим муром. Місто – середовище, у якому знаходять місце різноплемінні носії різноманітних міфів. Раніше міфи розділяли пле-мена.
На початках цивілізації бачимо спроби реалізації і першого, і другого варіантів. Війни, що тоді спалахнули, були війнами племінних міфів за домінування над іншими племінними міфами, за утвердження
Перехід від міфу до релігії в різні цивілізаційні епохи відбувався у всіх вищеназваних осередках культури. Єгипет був чи не найпер-шим. Його історія веде письменний відлік з 3000 року до н. е., коли фараон Менес (Міна) вперше зумів об’єднати Верхні і Нижні області (номи), які містились вздовж Нілу. Племена цих областей з їхніми тотемами і міфами підпорядкувались клану бога Гора. Гор також колись був тотемом могутнього племені, його єдиним богом (первісний монотеїзм). Тепер він став верховним божеством всього Єгипту. Його зображали у вигляді сокола і ототожнювали
З Божественним Сонцем – Ра. Яскравий Ра був живим символом єдиного Бога, відзвуком доісторичного єгипетського однобожжя. Це становило причини жорстокої політичної і воєнної боротьби за владу. В Індії VI ст. до н. е. називають “епохою бродіння умів”, яка характеризується боротьбою варни кшатріїв проти брахманів; у Китаї вона відома як “епоха царств, що борються”; в Греції – це епоха боротьби демосу проти земельної родової аристократії.
Філософія формується в той період, коли сенс людського життя, його звичний устрій і порядок виявляються під загрозою, коли старі світоглядні орієнтири та настанови вже не функціонують, коли мораль, що зросла на основі родових стосунків, вступає у конфлікт не просто з приватним інтересом окремої особи. Між собою зіштовхуються, з одного боку, родова, сімейна мораль, яка уособлює всезагальне начало, дане в його природній безпосередності, а з іншого – новий, щойно народжений тип всезагального, по відношенню до якого окремий рід, сім’я є чимось частковим – це поліс, держава, всі громадяни якої становлять правове і політичне ціле. Таке зіткнення ми бачимо в трагедіях давньогрецького драматурга Есхіла. Мікенський цар Агамемнон приносить у жертву богам свою дочку Іфігенію заради успіху грецького війська у поході проти Трої, тим самим підкоряючи спільним політичним інтересам життя представника свого власного роду. Дружина Агамемнона Клітемнестра, навпаки, захищає родову мораль і у помсті за дочку вбиває чоловіка, який повернувся з походу переможцем. Син Агамемнона й Клітемнестри Орест любить і поважає свою матір, яка уособлює неписану родову мораль, але відповідно до закону він повинен захищати права батька. І Орест змушений іти проти родової моралі, помститися за нього, вбивши власну матір.
Соціальні зрушення перетворюють міф і засновану на ньому релігію в ідеологічну зброю. Міф стає войовничим. Якщо раніше міфи лише розділяли різноплемінних людей, розводячи їх просторово, то тепер зумовлюють жорстокі зіткнення: мій міф – найкращий, мої боги – найсильніші. Якщо згадати, що саме в розглядувані часи по-ширюється легка і зручна залізна зброя, можна уявити масштаби жорстоких зіткнень за віру. В різні брали участь не лише чоловіки, але й підлітки та жінки.
Релігія більш філософічна, ніж міф. По-перше, вона тяжіє до узагальнення, до пошуку загальних підстав (в ідеалі – однієї підстави) сущого. По-друге, на відміну від міфу, який не знав феномена пояснення і обгрунтування, вона шукає витоки буття. По-третє, порівняно з міфом, який зберігав інформацію в індивідуальних свідомостях (сторонніх носіїв не було), релігія започаткувала писемну традицію. Інформація стала відчуженою від індивідів. Її треба було засвоювати, прикладаючи певних зусиль, долаючи відчуженість текстів, опікуючись їх розумінням. Тому, по-четверте, релігія викликає до життя феномен розуміння, дуже філософічну річ. І по-п’яте, вона породжує школу і освіту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...