Схоластика
РЕЛІГІЙНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ
§ 9. Середньовічна культура Західної Європи
2. Схоластика
СЛОВО “схоластика” походить від грец. “вчений” і означає напрям у філософії. Спочатку схоластиками (схоластами) називали людей, причетних до школи: тих, які вчаться, або тих, які навчають. За часів Карла Великого слово “схоласт” означало “вчитель”. З XI ст. ця назва поширилася на тих, хто займається наукою, особливо філософією.
Схоласти прагнули примирити між собою віру (релігію) і розум (науку). Учені
До ранніх схоластів належав філософ П’єр Абеляр (1079-1142). Він народився в родині рицаря. Батько мріяв, що син продовжить його справу, однак із
БОГОСЛОВ’Я – вчення про Бога, система обгрунтування і захисту релігійного вчення про Бога, комплекс доведень істинності духовних цінностей, правил і норм життя віруючих і духовенства, встановлених тією чи іншою релігією.
ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
XII ст. З “Історії моїх страждань” П’єра Абеляра
…Юрми школярів до неї (школи) стікалися, що не вистачало ані місця для їх проживання, ані земель – для забезпечення пожитку. У школі, як і належить особі мого чину, я найбільше зосереджувався на богослов’ї; що навчання світських мистецтв, до яких я й звичніший був, і попит на них мав найвищий, то їх я зовсім і не закинув… Оскільки ж було видно, що Господь уділив мені дар до божественних
– писань не менший, ніж до світських, то завдяки Обом цим наукам моя школа стала дуже швидко багатіти, а інші школи – бідніти. Цим я розпалив до себе заздрощі й ненависть наставників, які намагалися мене викрити, у чому лише могли… Діялося це, вочевидь, для того, щоб мені заборонили взагалі, всілякі шкільні заняття…
Абеляр добре знав античну філософію, славився як неперевершений майстер диспуту й талановитий учитель. Головним інструментом у пошуку істини Абеляр вважав розум. А тому, опираючись на мудрість Святого Письма, був переконаний: будь-яке знання треба розвивати за допомогою власного розуму. Його правило було просте: “Пізнаю те, у що вірю”. Такі вільнолюбиві судження викликали гнівний осуд із боку церкви, яка ставила віру вище за розум. Абелярові забороняли викладати, його постійно переслідували. Зрештою, П’єр Абеляр був змушений покаятися і доживати вік у монастирі Клюні.
Студенти середньовічного університету на лекції. Рельєф. XIV ст.
Тома Аквінський – найвизначніший середньовічний схоласт. Д. Гірландайо. Вітраж. XV ст.
Свої поневіряння він описав у автобіографічному творі “Історія моїх страждань”.
У XII ст. зростає зацікавлення творами античних філософів. У наукових колах Італії, Франції, Англії,
Іспанії швидко здобуло визнання вчення Арістотеля. Перед церквою постала необхідність поєднати католицьке богослов’я з поглядами та ідеями Арістотеля. До виконання цього завдання були залучені ченці-домініканці – спочатку німецький схоласт Альберт Великий, а згодом його учень Тома Аквінський (Томмазо Аквінат).
Після завершення навчання Тома Аквінський став магістром Паризького університету. Викладав богослов’я в різних школах Італії та Паризькому університеті. Його вчення – томізм – поєднує християнську віру з природою та розумом, воно визнане офіційною філософією католицької церкви і разом із логікою є головним досягненням схоластики.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...