Текст для диктанту – Вигук

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ

Вигук

Текст для диктанту

***

Йшли лугом, понад мілким озерцем, де трави і лоза вилягли в один бік – їх похилила повінь, вдихали запахи болотного зілля, одквітлої лози, материнки. Майже з-під самих ніг вилетіли дві качки, – по очах різонуло фіолетово-синім, і Дащенко на мить відчув, що і його мовби рвонуло вгору, туди, де краяли небесну голубінь свистючі крила. Стежечка повела їх угору, між піщані кучугури, порослі лозами й молоденькими, років чотири тому посадженими соснами. Вони

зупинилися на горбі, розглядалися. Позад них громадилися ще більші кучугури, цілі піщані гори, за ними темно-зеленою хмарою вставав сосновий бір, праворуч за кущами верболозу синіла затока, над нею мрів дубовий лісок – дубки маленькі, як завше в тих місцях, де близько приступає вода, але міцні, корячкуваті. Посеред Десни – острів. Власне, острова не було видно, вставала лише зелена піна верболозів, що налягли на воду, а вона грала їхнім пружним віттям. Здавалося: острів пливе. Гплив понад островом, наповнював увесь простір дзвоном, ляскотом, свистом, щебетом голосний спів…

В якийсь момент острів затихав. Але

тиша німувала недовго, її проламував найнахабніший, найсміливіший, найбезталанніший голос. Мабуть, володар того голосу знав, що в інший час його ніхто не слухатиме. “Дзінь-дюр, дзінь-дюр-тьох”, – оце і вся пісня. Поспішливо обзивався в другому кінці острова інший, трохи вдатніший, але теж невисокого польоту співак. Мабуть, брався вчити нездару. “Тьох-тьох, дзінь, лясь-лясь”. Тоді враз, мабуть ображені, зривалися кілька… Тут перемішалися всі школи, тут змагалося безліч напрямків. І аж тоді, десь посередині острова, мабуть, на білій грушці, озивався справжній маестро. І хоч на ту мить острів дзвенів од співу, його пісня не губилася. Він озивався мовби ліниво, знехотя: тіох-тіох. Тоді захоплювався, віддавався на волю власного співу й бив у небо дзвінко, аж вставала в берегах луна: тіур-тіур-тіур, фіть-фіть-фіть, лясь-лясь-лясь-лясь! І цим останнім звуком запечатував вуха. – Народний! – сказав Ратушний, і Дащенко посміхнувся.

(287 сл.) За Ю. Мушкетиком


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Текст для диктанту – Вигук