ТЕХНОСФЕРА

Related posts:

1. ЕКОЛОГІЯ ГЛОБАЛЬНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ГЛОБАЛЬНА, мегаекологія – розділ екології, що досліджує глобальні екол. проблеми, які належать до біосфери загалом або великих її частин (закономірності еволюції біосфери, вплив діяльності людини на біосферу, колообіг речовини в біосфері тощо)....
2. ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОСФЕРИ – загальний приріст біомаси біосфери протягом року....
3. ГОРИЗОНТ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ БІОСФЕРИ – горизонтально відокремлена частина біосфери з різко відмінними умовами довкілля....
4. СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ – здатність біосфери протистояти зовн. косм. і внутр. впливам, включаючи будь-яку антроп. діяльність....
5. ПРОГРЕС НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ Екологія – охорона природи ПРОГРЕС НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ – єдиний, взаємозумовлений, поступальний розвиток людського знання, науки і техніки. З кінця XVIII ст. освіта, наука і техніка взаємно стимулювали темпи розвитку один одного. Сучасний етап П. н.-т. – н.-т. революція – охоплює всі сфери людської діяльності. Поняття “П. н.-т.” не слід заміняти більш вузьким поняттям техн. прогресу, тобто […]...
6. Техносфера, її склад. Роль техносфери на сучасному етапі розвитку суспільства і природи СИСТЕМА “ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО” ТЕМА 3 ТЕХНОГЕНЕЗ І ЕКОНОМІКА § 15.Техносфера, її склад. Роль техносфери на сучасному етапі розвитку суспільства і природи – Сутність і склад техносфери. Діяльність людської цивілізації привела до появи нової глобальної матеріальної системи (сфери) штучно створених об’єктів, яку іменують техносферою. Техносферу можна розглядати як частину ноосфери, трансформованої під впливом […]...
7. КОМПЛЕКСНИЙ ЧИННИК Екологія – охорона природи КОМПОНЕНТ БІОСФЕРИ – живий організм та його оточення (частина земної кори, атмосфери й гідросфери, де існує життя); вони становлять основу біосфери як особливої оболонки Землі....
8. КОЛООБІГ РЕЧОВИН БІОГЕОХІМІЧНИЙ Екологія – охорона природи КОЛООБІГ РЕЧОВИН БІОГЕОХІМІЧНИЙ – обмін речовиною і енергією між різними компонентами біосфери, зумовлений життєдіяльністю організмів, який має цикл, характер. К. р. б. є динамічною основою існування життя, а деякі з них (цикли вуглецю, кисню, водню, азоту, сірки, калію, кальцію, тобто біогенних елементів) є головними для розуміння еволюції і сучасного стану біосфери. […]...
9. БІОТОП Екологія – охорона природи БІОТОП – ділянка земної поверхні (суходолу або водойми) з однотипними абіотичними умовами середовища (рельєф, грунт, мікроклімат тощо), яку займає певне угруповання організмів (біоценоз). Характерний для певного Б. комплекс умов визначає видовий склад організмів та особливостей їх існування; змінюється під впливом біоценозу. Б. – неорг. компонент біогеоценозу. Подібні Б. об’єднують у біохори, […]...
10. МЕГАБІОСФЕРА Екологія – охорона природи МЕГАБІОСФЕРА – шар атмосфери, вся гідросфера і частина літосфери, де постійно чи тимчасово (випадково) знаходяться організми, або ті шари, які в минулому були перетворені чи зазнавали впливу “колишніх” біосфер (тобто сума біосфери та мета-біосфери)....
11. ЕКОСИСТЕМИ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ОХОРОНЯЮТЬСЯ Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМИ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ОХОРОНЯЮТЬСЯ, – екосистеми виведених з госп. обігу прир. територій з відповідним режимом охорони, які включають екосистеми заповідників, нац. парків, заказників, сан.-курортних зон тощо. Організація прир. територій, що охороняються, має вирішувати такі питання: збереження унікальних прир.-територіальних комплексів; охорона ген. ресурсів біосфери, насамперед генофонду зникаючих, реліктових та ендемічних видів рослин […]...
12. НООСФЕРА Культурологічний словник НООСФЕРА (грец. – розум, куля) – система взаємодії суспільства і природи, в якій визначальну роль відіграє свідома цілеспрямована діяльність людини. Поняття Н. як “мислячої оболонки” введено на початку XX ст. П. Тейяр де Карденом, Е. Леруа і матеріалістично переосмислено В. І. Вернадським. Н. – вищий етап еволюції біосфери, синтетична форма культурної біогеохімічної енергії, […]...
13. ЕКОЛОГІЯ МІСТА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ МІСТА – дослідження дій мешканців міста і порівнювання оцінок тих чи ін. ділянок міста та прилеглих до них територій, які даються мешканцями в ході їхніх дій, з об’єктивно реєстрованим набором властивостей цих ділянок. Практично це галузь соц. екології або соц. географії....
14. ПІДСФЕРИ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи ПІДСФЕРИ БІОСФЕРИ – основні функц.-структ. підсистеми біосфери, що формуються життям у межах різниць фіз. фаз середовища життя: аеробіосфера, терабіосфера, літобіосфера, аквабіосфера та океанобіосфера. Останні чотири різниці попарно об’єднуються в меробіосфери. Подібний характер має й аеробіосфера....
15. ШУМ Екологія – охорона природи ШУМ – одна з форм фіз. (хвильового) забруднення довкілля, адаптація організмів до якого практично не можлива. У сучасний період Ш. розглядаються як істотні забрудники біосфери. Ш. понад 90 дБ викликає стресовий стан організму. Шумові подразники є однією з причин безсоння, а тривалий Ш. викликає різке зниження працездатності, знижує продуктивність праці. Найпоширенішим […]...
16. ЗАКОН ПРИСКОРЕННЯ ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН ПРИСКОРЕННЯ ЕВОЛЮЦІЇ – швидкість формоутворення з плином геол. часу збільшується, а середня тривалість існування видів всередині більшої за розміром систематичної категорії зменшується; або: більш високоорганізовані форми існують протягом коротшого часу, ніж більш низькоорганізовані. 3. п. е., як і всі подібні узагальнення, є не абсолютним, а лише ймовірним. Його застосування доцільне […]...
17. ГЕНОСФЕРА Екологія – охорона природи ГЕНОСФЕРА – коеволюційно взаємозв’язана ген. система біосфери, яка забезпечує її існування, відтворення та істор. розвиток як цілісного утворення. У Г. зафіксовані основні істор. етапи еволюц. розвитку життя, дивергенція і конвергенція її форм, адаптивні комбінації ген. елементів, які забезпечують стійкість біол. угруповань, прискорення колообігу речовини та потоку енергії в рамках біогеоценозів. Г. […]...
18. БІОСТРОМА Екологія – охорона природи БІОСТРОМА – шар живої речовини, за В. І. Вернадським, – “плівка життя”, найдієвіший горизонт біосфери, де зосереджена основна маса живих організмів і відбувається найактивніша взаємодія між усіма екол. компонентами. Б. поділяється на екосистеми різних рангів. Потужність Б. значно поступається потужності всієї біосфери, на суходолі вона не перевищує 50-60 м....
19. ЯКІСТЬ ВОДИ ПРИРОДНОЇ ВОДОЙМИ Екологія – охорона природи ЯКІСТЬ ВОДИ ПРИРОДНОЇ ВОДОЙМИ – комплекс показників води, які зумовлюють її придатність для існування рослин і тварин. Дослідження індикаторних організмів у біоценозі водойми дає змогу оцінити її стан і придатність для різних видів водокористування, напр., як джерела питної води, для розведення риби, зрошення тощо. Водойми (озера) поділяють за вмістом у їхніх […]...
20. ТРЯСОВИНА Екологія – охорона природи ТРЯСОВИНА – грузьке болото, багно, в якому під покривом мохів, трави чи торфу є шар води або мулу. Утворюється внаслідок заростання водойми рослинністю з поверхні....
21. МІЛИНА Екологія – охорона природи МІЛИНА, обмілина, мілководдя – 1) нагромадження наносів на дні водойми або водотоку, що спричинює зменшення глибини води аж до виходу наносів на поверхню (утворення кіс і т. п.); 2) будь-яка ділянка дна водойми або водотоку з глибинами, меншими порівняно з сусідніми ділянками....
22. ГЕОЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ГЕОЕКОЛОГІЯ – розділ науки, що досліджує екосистеми (геосистеми) високих ієрархічних рівнів (до біосфери включно). Див. також Екологія географічна....
23. ЗАКОН СПРЯМОВАНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН СПРЯМОВАНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ – заг. хід еволюції завжди спрямований на пристосування до геохронологічно змінних умов існування і обмежений ними. 3. с. е. разом з принципом спрямованості еволюції (Л. Онеагера) пояснює, чому відбувається закономірна зміна форм живого (напр., спрямованість домінує над випадковістю, хоча мінливість іноді буває випадковою)....
24. БІОРІЗНОМАНІТТЯ Екологія – охорона природи БІОРІЗНОМАНІТТЯ – сукупність типів відмінностей об’єктів світу (універсуму) будь-якого простору (території, акваторії, планети), які виявляються на підставі вибраної міри. Б. світу – розмаїття живих організмів (напр., багатство видів рослин і тварин, біомів, біосистем). Б. – найбільша цінність з екол., ген., соц., економічних, наук., освітніх, рекреаційних та естетичних причин. Б. найважливіше для […]...
25. ПАРК МІСЬКИЙ Екологія – охорона природи ПАРК МІСЬКИЙ – посаджене або окультурене насадження в міській зоні, що займає досить велику територію (відмінність від скверу та бульвару) і використовується для відпочинку мешканців міста. Часто П. м. має самостійний орган адмін. управління....
26. ВИД ВИМЕРЛИЙ Екологія – охорона природи ВИД ВИМЕРЛИЙ – вид, що зник внаслідок еволюц. змін біосфери....
27. АБІОГЕННИЙ ПЕРІОД (ЕВОЛЮЦІЇ ЖИТТЯ) Екологія – охорона природи АБІОГЕННИЙ ПЕРІОД (ЕВОЛЮЦІЇ ЖИТТЯ) – період еволюції матерії до появи перших форм життя (приблизно 10 млрд років)....
28. ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ЕВОЛЮЦІЙНА – розділ екології, що вивчає екол. механізми еволюц. процесу, шляхи і форми еволюц. становлення індивід, і видових адаптацій та еволюції біоценотичних систем. Е. е. вивчає, як саме в процесі еволюції виникали і розвивались екол. зв’язки і відносини в межах окремої популяції та угруповань загалом....
29. РІВНОВАГА СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ Екологія – охорона природи РІВНОВАГА СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ – стан взаємодії природи і суспільства, за якого використання прир. середовища суспільством не порушує функцій життєзабезпечення, виконуваних прир. або перетвореними екосистемами. Досягається в тому разі, коли в природокористуванні будь – яка екосистема розглядається як елементарний об’єкт госп. освоєння біосфери. Нині, коли масштаби госп. діяльності людини можна порівняти […]...
30. ДИСФОТОСФЕРА Екологія – охорона природи ДИСФОТОСФЕРА – те саме, що й дисфотна зона океану, але в класифікації підрозділу біосфери....
31. КОМПЛЕКС БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи КОМПЛЕКС БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ – горизонтальне чи вертикальне поєднання двох або кількох (багатьох) біогеоценозів, завдяки взаємодії яких утворюється єдність екол. системи другого знизу рівня ієрархії. Напр., поєднання ділянок лісу, луків і водойми ліс. колка в західносибірському лісостепу, сполучення планктонного і бентосного угруповань екол. єдиної частини водойми....
32. ЗАСМІЧЕННЯ Екологія – охорона природи ЗАСМІЧЕННЯ – забруднення поверхні землі або дна водойми викинутими предметами чи їх частинами (харч, та побутові відходи, крупно-подрібнені пром. відходи тощо)....
33. ДЕКУМБАЦІЯ Екологія – охорона природи ДЕКУМБАЦІЯ – зникнення верхнього ярусу при зміні фітоценозів....
34. АНТРОПОСФЕРА Екологія – охорона природи АНТРОПОСФЕРА – частина біосфери, яку становить сукупність усіх людей земної кулі....
35. АФОТОБІОСФЕРА Екологія – охорона природи АФОТОБІОСФЕРА – частина біосфери, куди не проникають сонячні промені (у межах гідро – та літосфери)....
36. ЕКОЛОГІЯ ГЕОХІМІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ГЕОХІМІЧНА – розділ екології, що вивчає взаємодію організмів угруповань з геохім. середовищем у біосфері, а також організмів між собою в умовах популяцій, біоценозів, біогеохім. провінцій і зон як структ. одиниць єдиної цілісної екосистеми – біосфери. Завданнями Е. г. є: виявлення впливу геохім. чинників середовища на живі організми, їх хім. і […]...
37. ТЕРАБІОСФЕРА Екологія – охорона природи ТЕРАБІОСФЕРА – частина біосфери в межах суходолу. Складається з фітосфери поверхні планети та літосфери з її підрозділами....
38. ФОТОБІОСФЕРА Екологія – охорона природи ФОТОБІОСФЕРА – шар біосфери, що освітлюється сонячним промінням (на поверхні суходолу та у верхніх шарах гідросфери приблизно до 150- 200 м)....
39. АНЕМОНЕЙСТОН Екологія – охорона природи АНЕМОНЕЙСТОН – орг. та мін. часточки наземного походження, що відкладаються вітром на поверхню водойми....
40. АГРОСФЕРА Екологія – охорона природи АГРОСФЕРА – частина біосфери, яку становлять культурні рослини, свійські тварини і грунт, оброблений під вирощування с.-г. культур....