ТИП МОЛЮСКИ, АБО М’ЯКУНИ, КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ МОЛЮСКИ



ТЕМА 1. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИН

& 14. ТИП МОЛЮСКИ, АБО М’ЯКУНИ, КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ МОЛЮСКИ

Ви дізнаєтеся про загальні особливості будови представників типу Молюски, а також про будову та спосіб життя черевоногих молюсків.

– Для чого равлику дві пари ріжок?

До типу Молюски (або М’якуни) відноситься велика група тварин, тіло яких складається з голови, тулуба і ноги. Характерною ознакою молюсків є те, що, в більшості, їх тіло вкрите жорсткою мушлею. Ще одна характерна ознака молюсків – це особлива складка шкіри, яка називається

мантією. Між мантією і тілом утворюється мантійна порожнина.

Більшість молюсків мешкає в морях і в прісних водоймах, а частина опанувала наземний спосіб життя.

Відомо кілька класів молюсків, проте найважливішими є три: Черевоногі молюски, Двостулкові молюски і Головоногі молюски.

Черевоногі молюски. Усі ви зустрічали в саду або в лісі равликів. Багато з вас бавилися з ними, торкаючись їхніх “ріжок”, а потім чекаючи, коли вони ці ріжки знову “виставлять”. Такі равлики є представниками наземних черевоногих молюсків.

Тулуб – частина тіла молюска, що містить всі основні внутрішні органи.

Нога

– це мускулистий непарний виріст черевної стінки тіла, що забезпечує рух молюска.

Мушля – покривна, захисна структура молюска, яка утворюється спеціальними залозами мантії.

Цікаво знати

У всіх наземних молюсків (равликів і слизнів) по дві пари щупалець (“ріжок”). На одній з них містяться очі, а на іншій – органи дотику. Очі на щупальцях дозволяють равлику одночасно дивитися і вперед, і назад і вчасно побачити небезпеку. Це в пристосуванням до наземного способу існування. У водних черевоногих молюсків (наприклад, у ставковика великого (мал. 37)) тільки одна пара “ріжок”, а очі містяться на поверхні голови.

Одним з найпоширеніших наземних черевоногих молюсків є виноградний слимак (мал. 88).

Мешкає виноградний слимак на луках або на полянах у листяних лісах. Особливо часто можна зустріти його вранці або після дощу. Живиться він рослинами, особливо полюбляє листя.

Виноградний слимак – досить великий молюск. Діаметр його мушлі досягає 3,5 см. У нього вирізняються три частини тіла – голова, нога і тулуб, вкритий мушлею.

ТИП МОЛЮСКИ, АБО МЯКУНИ, КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ МОЛЮСКИ

Мал. 87. Ставковик великий

ТИП МОЛЮСКИ, АБО МЯКУНИ, КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ МОЛЮСКИ

Мал. 88. Виноградний слимак

На голові є дві пари щупалець – “ріжок”. Одна з них несе очі, а інша виконує функцію органів дотику. Знизу на голові міститься рот.

Голова переходить у м’язисту ногу. Пересувається молюск дуже повільно завдяки хвилеподібним скороченням нижньої поверхні ноги. Цьому також сприяє велика кількість слизу, який виділяють спеціальні залози. Саме тому молюск залишає за собою слизову доріжку.

Частина тіла, що містить внутрішні органи слимака (тулуб), вкрита спірально закрученою мушлею. Відповідно, спірально закручений і тулуб.

Біля краю мушлі помітний отвір, що періодично відкривається та закривається. Це дихальний отвір, що забезпечує надходження кисню з повітрям та виділення вуглекислого газу із легеневого мішка молюска.

У разі небезпеки виноградний слимак може або “сховати ріжки”, або повністю втягнути своє тіло в мушлю. Якщо ж стає занадто жарко або на зиму, слимак закопується в землю, втягує своє тіло в мушлю та закриває вхід, який називається устя, великою кількістю слизу. Після цього він впадає в сплячку, доки не минуть несприятливі умови.

Опорно-рухова система. Складка шкіри слимака – мантія – утворює мантійну порожнину, що відкривається назовні над його головою. На зовнішній поверхні мантії є спеціальні залози, які виділяють назовні речовини, що тверднуть і формують мушлю. В результаті цього вона весь час наростає і потовщується разом зі збільшенням розмірів молюска.

Мушля у виноградного слимака (як і в інших молюсків) складається з трьох шарів. Верхній шар утворений особливою рогоподібною речовиною, яка часто може бути забарвленою та оздобленою малюнком. Наприклад, у виноградного слимака мушля жовтувата або коричнювата, а вздовж обертів її спіралі проходять темні смуги. Під верхнім шаром знаходиться товстіший шар, який називають порцеляновим. Внутрішній шар – перламутровий. Він складається з тоненьких прозорих пластиночок, які зорієнтовані під різними кутами до світла. Це й спричинює характерний перламутровий блиск.

У слимака, як і є інших молюсків, є видозмінена порожнина тіла, в якій міститься серце та статеві залози. Проміжки між деякими внутрішніми органами у молюсків заповнені сполучною тканиною.

ТИП МОЛЮСКИ, АБО МЯКУНИ, КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ МОЛЮСКИ

Мал. 89. Схема будови виноградного слимака: 1 – язик; 2 – кишечник; З – анальний отвір; 4 – печінка;

5 – легеня; 6 – серце; 7 – кровоносна судина: 8 – нервовий вузол; 9 – статева залоза; 10 – нирка

Травна система (мал. 89) потішається з рота, що містить м’язистий язик, поверхня якого вкрита сотнями твердих зубчиків. З їх допомогою молюск зіскоблює з поверхні рослин дрібні м’які шматочки, які поїдає. Далі їжа надходить у глотку. Сюди ж відкриваються протоки слинних залоз. Слюна молюсків містить травні ферменти. В глотки через стравохід їжа надходить у шлунок, куди відкриваються протоки ще однієї травної залози – печінки. Шлунок переходить у довгий кишечник, що закінчується анальним отвором, який міститься над головою виноградного слимака.

Дихальна система. Виноградний слимак – наземний молюск, тому кисень для газообміну він бери” з атмосферного повітря. Органом, що забезпечує газообміну слимака, є легеня. Легеня – це спеціальна складка мантії, яка відкривається назовні дихальним отвором, а в її стінках є кровоносні судини.

Більшість молюсків, які живуть у воді, мають органи водного дихання – зябра, проте у частини прісноводних черевоногих молюсків (ставковиків, котушок) є легеня. Тому вони, час від часу, підіймаються з води, щоб крізь дихальний отвір заповнити її повітрям.

Кровоносна система виноградного слимака, як і у всіх молюсків, незамкнена. У мантійній порожнині, ближче до спини слимака, міститься серце, від якого відходять короткі судини. По них кров надходить у порожнини між органами, де віддає кисень і накопичує вуглекислий газ. Далі кров потрапляє в судини, що у стінках легені (а у водних молюсків у судини зябер), де збагачується киснем і віддає вуглекислий газ та знову надходить у серце.

Видільна система слимака складається з однієї нирки та двох проток. Одна з них відкривається в порожнину тіла біля серця (де накопичуються шкідливі продукти обміну речовин), а друга – у мантійну порожнину біля анального отвору.

Нервова система молюсків дуже своєрідна. Вона складається з декількох великих нервових вузлів, з’єднаних між собою відростками, та численних нервів, які відходять від цих вузлів. Нервовий вузол у голові слимака виконує функцію мозку.

Органи чуття у виноградного слимака містяться на вершинах його щупалець (“ріжок”). Одна пара щупалець є органами нюху й дотику, а на іншій містяться його оті. Крім того, у молюсків є органи рівноваги, що мають вигляд міхурців, у стінках яких багато чутливих клітин. У середині цих міхурців розміщені маленькі крейдяні кульки. В залежності від того, на яку стінку міхурця тисне кулька, нервова система молюска отримує інформацію про те, як він зорієнтований у просторі.

Статева система. Виноградний слимак (як усі наземні молюски) є гермафродитом, тобто у нього одночасне і чоловічі і жіночі статеві залози. Запліднення у слимака перехресне і внутрішнє. Цей процес часто можна спостерігати пізньої весни після дощу.

Після запліднення в організмі слимака формуються яйця, які він закопує в землю за допомогою заднього краю ноги. При цьому яйця об’єднані в грудку, що густо вкрита слизом. Така група яєць називається кладки. Слиз слимака не тільки захищає яйця від механічних пошкоджень або висихання, але й перешкоджає проникненню в кладку небезпечних бактерій або грибів.

Розвиток у виноградного слимака, всіх наземних та більшості прісноводних молюсків прямий. Через кілька місяців після відкладання яєць з них виходять вже сформовані маленькі равлики.

Проте у більшості морських черевоногих молюсків розвиток непрямий – з яєць виходить вкрита війками личинка, яка називається “вітрильник”. Вона деякий час плаває, а потім осідає на дно і перетворюється на сформованого молюска.

Різноманітність та значення. Черевоногі молюски – найбільш чисельний і різноманітний клас молюсків, що налічує близько 90 тис. видів.

Черевоногі молюски пристосувались до проживання у різних середовищах. Більше всього їх у морях (мал. 90), дещо менше в прісних водоймах. А на суходолі можна зустріти лише черевоногих молюсків.

Серед наземних молюсків багато рослиноїдних видів. Відносяться до них і виноградні слимаки. Коли вони розмножуються у великій кількості, то можуть навіть завдавати шкоди рослинам у саду та на городі. Хоча найшкідливішими є так звані слизні (мал. 91). Їхня мушля – це невелика пластинка, що міститься на спині під шкірою. Тому слизнів ще називають голі слимаки.

Слизні активні лише вночі, тому птахи їх не їдять. Природними ворогами слизнів є лише ропухи та безногі ящірки – ламкі веретільниці. Проте цих, винятково корисних, амфібій і рептилій бояться забобонні люди і тому часто знищують, створюючи цим сприятливі умови для слизнів.

Виноградного слимака можуть поїдати птахи, дикі кабани та багато інших тварин. Для людини він також є їстівним. У країнах Південної Європи (особливо у Франції) страви з виноградного слимака є дуже популярними. Багато інших видів черевоногих молюсків також є їстівними для людини.

ТИП МОЛЮСКИ, АБО МЯКУНИ, КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ МОЛЮСКИ

Мал. 90. Морський черевоногий молюск церітіум

ТИП МОЛЮСКИ, АБО МЯКУНИ, КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ МОЛЮСКИ

Мал. 91. Слизень

ТИП МОЛЮСКИ, АБО МЯКУНИ, КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ МОЛЮСКИ

Мал. 92. Рапана

І наземні, і водні черевоногі молюски часто є основною їжею для багатьох тварин.

Саме завдяки цьому воші відіграють важливу роль у різноманітних екосистемах.

Є серед черевоногих молюсків і хижаки, які полюють на інших молюсків. До таких хижаків відноситься рапана (мал. 92) – найбільший черевоногий молюск нашої фауни. Його батьківщиною є далекосхідні моря. У Чорне море рапана випадково потрапила в середині XX століття і безконтрольно розмножилася. Вона полює на двостулкових молюсків, таких як мідії і устриці, чим завдає великої шкоди популяціям цих цінних їстівних видів. Незважаючи на те, що paпану активно виловлюють для виготовлення сувенірів з мушель, а також для вживання в їжу (вона теж їстівна), її чисельність не зменшується, бо, окрім людини, цей вид у Чорному морі не має природних ворогів.

Серед прісноводних і наземних черевоногих молюсків багато проміжних хазяїв паразитичних червів – гельмінтів. Тому для профілактики паразитарних хвороб домашніх тварин і людей, таких молюсків знищують у місцях їх скупчення.

ВИСНОВКИ

1. Тіло молюсків складається з голови, тулуба й ноги, що вкриті шкіряною складкою – мантією.

2. У більшості молюсків тіло вкрите мушлею, яка складається з трьох шарів: зовнішнього (рогоподібного), середнього (порцелянового) і внутрішнього (перламутрового).

3. У черевоногих молюсків є три відділи тіла – голова, нога і тулуб, мушля переважно спірально закручена.

4. Органом, що забезпечує газообмін, у наземних черевоногих молюсків є легеня, а у водних – зябра або легеня.

5. Кровоносна система молюсків незамкнена, органом виділення є нирка.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Кладка, легеня, мантія, мантійна порожнина, нога, тулуб, мушля.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Які головні ознаки тварин, що відносяться до типу Молюски?

2. Які особливості зовнішньої будови виноградного слимака ви знаєте?

3. Як розмножується виноградний слимак?

4. Яка роль черевоногих молюсків у природі та в житті людини?

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Мушлі багатьох видів черевоногих молюсків використовують в якості сувенірів. Вони (особливо у морських молюсків) мають красиву форму та яскраве забарвлення. Мушлі дрібних морських молюсків – ципрей – у деяких країнах раніше використовувалися в якості дрібної розмінної монети.

Мушлі рідкісних видів черевоногих молюсків навіть скуповують колекціонери на спеціальних аукціонах. Особливо це стосується молюсків-конусів. Однак кілька видів конусів (особливо конус географічний) є отруйними. Вони можуть вколоти гострим шипом і вприснути смертельно небезпечну отруту тому, хто їх схопить. Нажаль, це тільки збільшує популярність їхніх мушель серед колекціонерів.

Деякі черевоногі молюски (зокрема середземноморський молюск мюрекс) мають залози, які виділяють пурпур – дуже стійкий яскраво-червоний барвник. Особливо популярним пурпур був у Стародавньому Римі. Щоб пофарбувати 1 кілограм шерсті, потрібно 200 грамів пурпуру. Для цього треба добути близько 30 тисяч молюсків. Це робило пурпур найдорожчим у світі барвником. Тому тільки багаті римляни – патриці і – могли дозволити собі мантію, по краях якої був нанесений пурпурний орнамент. А повністю пурпурову мантію мав право носити лише імператор.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Професійні слова терміни.
Ви зараз читаєте: ТИП МОЛЮСКИ, АБО М’ЯКУНИ, КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ МОЛЮСКИ