Вчення Г. Ф. Морозова про типи насаджень
Лісівництво
РОЗДІЛ 1. ЛІСОВА ЕКОЛОГІЯ ТА ТИПОЛОГІЯ
Лекція 6. ВИТОКИ ЛІСОВОЇ ТИПОЛОГІЇ
6.2 Вчення Г. Ф. Морозова про типи насаджень
Г. Ф. Морозов вже на початку своєї наукової діяльності (1901 р.) звернув увагу на праці північних лісничих та лісовпорядників “типологічного” спрямування, побачивши в них зародок нового напрямку у лісівництві. Саме під впливом Г. Ф. Морозова ідея про необхідність поділу лісу на якісні одиниці, подібні “типам насаджень”, здобула певний зміст. Вона отримала в його роботах, роботах колег та учнів
Під типом насаджень Г. Ф. Морозов розумів сукупність насаджень, об’єднаних у одну велику групу спільністю умов
Для даного регіону Г. Ф. Морозов виділив наступні типи насаджень: 1) діброви з ясенем на підвищених місцях з темно-сірими багатими лісовими грунтами. Обидві породи зростають за І класом бонітету; 2) діброви з меншою участю ясена на сірих та світло-сірих суглинках II бонітету; 3) діброви на солонцюватих грунтах – більш прості за будовою, N1 бонітету; 4) діброви на солонцях ІV – V бонітету; 5) діброви на алювії та делювії з осикою І бонітету.
Стосовно сосняків Лісостепу, що займають ліві, низинні береги річок, Г. Ф. Морозов виділив наступні типи:
1. Насадження на вершинах піщаних дюн, назвавши їх “сухими борами”.
2. Соснові насадження, іноді з домішком берези та осики ІІ – ІІІ бонітету, які назвав “низинними борами” або “свіжими борами”. У них відмічалось успішне природне поновлення.
3. Сосняки на чорноземовидних супісках та суглинках, так звані пристепові бори, де сосна росте за І – Іа бонітетом.
4. Лісостепові колки – осикові ліси на водорозділах.
Як бачимо, Г. Ф. Морозов в основу клав різницю у деревостанах у зв’язку з різницею фунтових умов. Він також виділив основні та тимчасові типи. Г. Ф. Морозов вважав, що типи насаджень потрібно виділяти за географічними зонами або областями, під областями та масивами лісу, а не в цілому по країні.
Вчення Морозова про типи насаджень підпало під критику з боку окремих лісоводів, серед яких найактивнішим противником був проф. М. М. Орлов, який вважав, що типи непотрібні, достатньо орієнтуватися на бонітети. Він вважав типи насаджень Г. Ф. Морозова модернізованими, тобто такими, що мають інше значення, порівняно з відомими у лісівницькій літературі. Атому базуватися на них неможна. М. М. Орлов вважав, що для лісового господарства і лісовпорядкування потрібні тільки бонітети.
Проф. М. М. Орлов, критикуючи А. А. Крюденера, відхиляв складання таблиць для таксації лісу за типами. Крюденер на засіданні Лісового товариства звернув увагу присутніх на недобросовісність проф. Орлова у багатьох сторонах критики.
Дискусія про типи і бонітети йшла і після XI з’їзду лісоводів у Тулі (1909 р.), де Г. Ф. Морозов виступив із двома доповідями (“Вчення про типи насаджень” та “Майбутнє наших сосняків у зв’язку з типами насаджень”).
Розгорнуту відповідь на критику М. М. Орлова дав Г. М. Висоцький – однодумець і соратник Г. Ф. Морозова у публікації “О модернизированной типологии”, яка вийшла у журналі “Лесопромышленный вестник” у 1912 р. Він переконливо аргументував важливість типології, вказуючи на неможливість надання абсолютного значення бонітетам. Г. М. Висоцький підкреслював, що не бачити важливості типів для вивчення природи лісу все одно, що агроному було не потрібно вивчати грунт своїх полів, а лікарю не потрібно вивчати людський організм.
Але і після статті Г. М. Висоцького з боку проф. М. М. Орлова проводилась різка критика, іноді у формі нападів.
Дискусія про типи і бонітети стихла до початку 20-х років XX ст. Вже на початковому етапі розробки лісової типології окремі російські вчені – лісоводи і практики притримувалися різних підходів до створення типологічних класифікацій, діагностики типів. Одні з них акцентували увагу на лісові насадження, вважаючи їх первинним, головним, а іноді – на місце оселення, надаючи саме тому головне значення. Так виникли два напрями у лісовій типології – фітоценологічний і лісівничо-екологічний.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...