Вільноживучі найпростіші
Розділ 2. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИН
Тема 1. НАЙПРОСТІШІ
§10. Вільноживучі найпростіші
Невелика калюжа або ставок – для одноклітинних організмів ціла арена життя. Упродовж мільйонів років ці крихітки змінювалися, пристосовувалися та виживали. Так, динозаври вимерли, а амеби, евглени, інфузорії вижили. Тому виникає питання: “Чи такі вони прості, ці “найпростіші”?”
Евглена зелена
Познайомимося з представником типу Саркоджгутикові класу Джгутикові евгленою зеленою.
Будова. Евглена зелена, як і амеба, живе в стоячій
Рух. Джгутик евглени обертається, і немовби створює вир, завдяки чому евглена пересувається.
Обмін речовин. За типом живлення евглена зелена –
Розмноження. Як і амеби, евглени розмножуються нестатевим шляхом – поділом навпіл, за несприятливих умов утворюють цисту.
Найпростіших можна зустріти в усіх місцях, де є хоч трохи вологи
Схема будови евглени зеленої:
1 – ядро
2 – оболонка
3 – джгутик
4 – вічко
5 – скоротлива вакуоля
6 – пластиди
7 – зерна крохмалю
8 – цитоплазма
Вольвокс – колоніальна тварина, представник класу Джгутикові
Вольвокс нагадує зелену кульку діаметром близько 2 мм. Ця кулька складається з безлічі (до 50 тис.) клітин, сполучених одна з одною тонкими містками цитоплазми. Через них клітини обмінюються одна з одною поживними речовинами. Таке клітинне утворення називається колонією. Кожна клітина має два джгутики і схожа за своєю будовою на хламідомонад та евглен, вони злагоджено б’ють джгутиками, і вся колонія переміщується.
Для вольвокса характерний статевий процес. Це відбувається так. Усередині колонії утворюються статеві клітини. Одні з них маленькі та рухомі, інші – великі та менш рухомі. Вони зливаються попарно (маленька з великою) й утворюють зиготи з об’єднаним спадковим матеріалом. Зигота ділиться, кількість клітин збільшується – так формується нова колонія.
Прадавні колоніальні організми стали першим кроком природи до багатоклітинності. Подібно до одноклітинних організмів, на відміну від багатоклітинних, одна клітина колоніального організму здатна до самостійного життя. Так само, як і в багатоклітинних організмах, всі клітини колоніальної тварини пов’язані між собою спільним обміном речовин і здатні до спільного переміщення.
Розмноження вольвокса:
1 – дочірня колонія
2 – зигота
3 – маленька рухома статева клітина
4 – велика статева клітина
Інфузорія-туфелька
У прісноводних водоймах живуть найшвидші одноклітинні організми – інфузорії-туфельки, які належать до типу Інфузорії. Називаються вони так тому, що їхня форма нагадує слід від витонченої туфельки. Слово “інфозум” латинською означає “настоянка”. Це тому, що коли сіно або листя залити некип’яченою прісною водою, то невдовзі там з’являються бактерії і ті, хто на них полюс,- Інфузорії.
Будова. Інфузорія – досконаліший організм, ніж амеба та евглена, для якого характерний інтенсивний обмін речовин. Уся поверхня інфузорії вкрита малими короткими війками, які мають таку ж внутрішню будову, як і джгутики. Інфузорії безбарвні, вони не мають пластид. У центрі клітини міститься два ядра: велике та маленьке.
Схема будови інфузорії-туфельки (стрілками показаний рух цитоплазми і органел):
1 – велике ядро
2 – маленьке ядро
3 – війки
4 – оболонка
5 – клітинний рот
6 – клітинна глотка
7 – травна вакуоля
8 – скоротлива вакуоля
9 – цитоплазма
10 – порошиця
У клітині декілька травних вакуоль, дві скоротливі вакуолі (одна розташована на одному кінці клітини, друга – на іншому). Є заглибина – клітинний рот, який переходить у клітинну глотку. Є також органела для видалення неперетравлених решток – порошиця.
Рух. Завдяки узгодженому хвилеподібному руху війок інфузорія просувається тупим кінцем уперед, обертаючись при цьому навколо власної осі.
Обмін речовин. Інфузорії – типові гетеротрофи. Війки клітинного рота та глотки створюють потік води, схожий на маленьку водоверть. Завдяки цьому їжа (бактерії та найпростіші) втягуються в клітинний рот і глотку. Потім утворюється травна вакуоля, яка рухається в цитоплазмі. їжа перетравлюється, поживні речовини всмоктуються, а не – перетравлені рештки виводяться через порошицю.
Виділення відбувається через скоротливі вакуолі, які мають складнішу будову, ніж у амеби та евглени. Вони складаються з центрального циліндра та привідних канальців. Можна зробити висновок, що інфузорії – високорозвинені одноклітинні з більш складною будовою та інтенсивнішим обміном речовин.
Розмноження. Інфузорії розмножуються нестатевим шляхом – поділом навпіл. А за несприятливих умов для інфузорій характерний статевий процес – вони можуть утворювати цисту. Він відбувається так: спочатку в цитоплазмі розчиняється велике ядро, а мале ядро ділиться на два – постійне та мігруюче. Потім дві інфузорії зближуються і з’єднуються цитоплазматичним каналом. Відбувається обмін малими мігруючими ядрами, які зливаються з “чужими” постійними ядрами. У результаті цього утворюються нові малі ядра, у яких міститься спадкова інформація вже двох інфузорій. Таким чином відбувається взаємне перехресне запліднення. Це дозволяє інфузоріям успішно еволюціонувати, пристосовуючись до середовища існування.
Запам’ятайте найважливіше
Евглена зелена – типовий представник типу Саркоджгутикові класу Джгутикові. ЇЇ особливості – це міксотрофне живлення та наявність джгутика, пластид, світлочутливого вічка.
Інфузорія-туфелька – типовий представник типу Інфузорії класу Інфузорії. Це високоорганізований одноклітинний організм, який може активно рухатися за допомогою війок, має клітинний рот і глотку, два ядра і здатний до статевого процесу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...