Виникнення класичної політичної економії в Англії і Франції
Історія економічних вчень
КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ
3. 2. Виникнення класичної політичної економії в Англії і Франції
Уїльям Петті (1623-1687) – основоположник класичної школи політичної економії в Англії. Народився у м. Рамсі (Англія) в сім’ї ткача. Дістав освіту в Лейдені, Парижі та 3 роки навчався в Оксфордському університеті. У 27 років здобув ступінь доктора. Через 10 років став великим землевласником. У 1658 р. Петті був обраний до парламенту, де висунув ідеї реформування податкової системи, організації статистичної служби,
Перший серйозний економічний твір Петті – “Трактат про податки і збори” (1662 р.). Серед інших відомих творів можна назвати такі: “Політична анатомія Ірландії” (1672 р.), “Політична арифметика” (1576 р.), “Декілька слів з приводу грошей” (1682 р.).
Петті – перший автор трудової теорії вартості, в основі якої лежить вчення про природну ціну (вартість). Розрізнював внутрішню вартість, яку і називав “природною ціною”, і ринкову ціну. Вартість визначав витраченою працею, встановлюючи кількісну залежність величини вартості від продуктивності праці.
Вважав,
Виступав проти припливу дорогоцінних металів, оскільки бачив у ньому джерело зростання цін.
Говорив про існування пропорції грошей для торгового обміну: надлишок грошей призводить до зростання цін, а їх нестача – до скорочення обсягів робіт, що виконуються, і низького рівня податкових платежів.
Створив економічну статистику (політичну арифметику) і запропонував метод обчислення національного прибутку.
Загалом вчення Петті описове, але аналізуючи низку економічних явищ, він наближається до розкриття їхньої сутності.
Він вважав, що рента – додатковий продукт, який залишається після витрат (заробітної плати і насіння). Конкретні її вияви – земельна рента і грошова рента, тобто відсоток.
Петті ввів поняття “диференціальна земельна рента”, причини існування якої вбачав у різній родючості та місцезнаходженні земель. Він вважав також, що ціна землі є сумою річних рент за 21 рік. (Кількість років визначав, виходячи з часу одночасної тривалості життя трьох поколінь.)
Позичковий відсоток Петті вважав платою за незручності, що заподіюються кредитору при позичанні грошей. Рівень відсотка не повинен перевищувати розміру ренти з тієї кількості землі, яку можна купити на позику.
П’єр Буагільбер (1646-1714) – фундатор класичної школи економічної думки у Франції. Народився в 1646 р. у сім’ї дворянина. Дістав юридичну освіту. З 1677 по 1689 р. займав посаду судді, а потім генерального начальника судового округу Руана.
У 1696 р. вийшла книга Буагільбера “Докладний опис стану Франції”, в якій автор жорстко критикує політику меркантилізму. У 1707 р. видав праці “Обвинувачення Франції” і “Трактат про природу багатства”, в яких дається характеристика кризової ситуації в економіці Франції.
П’єр Буагільбер дав обгрунтування трудової теорії вартості (незалежно від У. Петті). У ній величина “істинної вартості” визначалася витратами праці. Джерелом багатства він вважав сферу виробництва, а сфері обміну відводив роль умови для розвитку економіки. Виступав проти однобокого заохочення промисловості, захищаючи розвиток сільськогосподарського виробництва, в якому бачив основу економічного зростання Франції. До поняття “багатство” включав не тільки гроші, а й усю різноманітність благ і речей.
Недооцінював роль грошей як товару, вважаючи, що вони заважають обміну товарів за “істинною вартістю”. У грошах Петті вбачав основне зло і причину народних бід і вважав, що для викорінювання влади грошей необхідно звести їх роль до простого засобу обігу.
Є попередником фізіократів.
Французька школа класичної політичної економії на відміну від англійської вела рішучу боротьбу з політикою меркантилізму.
Француз П. Буагільбер бачив у грошах причину порушень справедливого обміну між товарами; англієць У. Петті вважав гроші двигуном розвитку економіки.
Французька класична школа вважала, що мета виробництва – споживання, тому більшу увагу приділяла вивченню споживної вартості. Англійська школа оцінила значення капіталізму в розвитку продуктивних сил і взяла за основу мінову вартість. П. Буагільбер ідеалізував сільськогосподарське виробництво, а У. Петті був прихильником розвитку промисловості. Французька школа виражала інтереси дрібної буржуазії, а англійська школа – промислової буржуазії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...