Політологічний словник
Химера – неприродне поєднання в одному предметі елементів різних систем. В образотворчому мистецтві прикладом X. є образ демона, що поєднує голову лева, тулуб кози та хвіст дракона. В науковий вжиток цей термін вперше запровадив Л. Гумільов для означення так званих химерних етносів. Для адекватного розуміння того, що має на увазі під X. цей дослідник, необхідно звернути увагу ще на кілька понять, які відіграють ключову роль в етнологічній концепції Гумільова. Насамперед йдеться про поняття “суперетнос”, під
яким розуміють етнічну систему, що складається з кількох етносів, які співіснують одночасно в одному ландшафтному регіоні. Таке співіснування може бути більш-менш гармонійним, тоді можна говорити про етнічний симбіоз – наступне принципове поняття гумільовської етнології, згідно з яким кожний етнос займає свою екологічну нішу. За умов симбіозу на суперетнічному рівні обидва компоненти системи живуть за рахунок природного ландшафту, хоча таке співіснування не виключає спорадичних локальних конфліктів. Але всі жахи суперетнічних зіткнень за умов симбіотичного існування тьмяніють, зазначає Гумільов, перед
отрутою X. на суперетнічному рівні. Співіснування несумісних етносів в одній екосистемі є руйнівним, оскільки один етнос починає жити за рахунок іншого, у такий спосіб виснажуючи його пасіонарну енергію – ще одне ключове поняття для розуміння концепції загалом і природи химерності зокрема. Механізм “химеризації” за Гумільовим полягає в тому, що в суперетнічну систему, яка складається з кількох етносів, що співіснують і живуть за рахунок природи і праці, чи етнічну систему, яка може складатися із субетнічних елементів етносистеми, проникає чужа етнічна цілісність, яка, не знаходячи для себе екологічної ніші, змушена існувати не за рахунок ландшафту, а за рахунок тих етносів, які посіли відповідні екологічні ніші та адаптувалися до них. Це, зауважує Гумільов, не просто сусідство чи симбіоз, а X., тобто поєднання в одній цілісності двох різних несумісних систем. Таким чином, “химерний етнос” за Гумільовим – це утворення, які виникли у зоні контактів етнічних систем, що суттєво відрізняються між собою традиціями та стереотипами поведінки. В X. домінують еклектичні форми відносин і зв’язків, які порушують гармонію і цілісність етнічної (суперетнічної) системи, що виявляється у смаках, поглядах, уявленнях та поведінкових стереотипах. Це спільнота, яка втратила етнічні ознаки, а її носії – манкурти і безбатченки. На цій підставі вчений вважав, що X. нездатна до розвитку, а може лише існувати певний проміжок часу, розчиняючись у якомусь іншому етнічному потоці. Утворення химерного типу вчений називав “антисистемами”, тобто її представники виступають ініціаторами кровопролитних конфліктів, самі стаючи жертвами інших етносів – систем. Прикладами утворень типу X. Гумільов називав контакт гунів та китайців у III ст. н. е., який завершився знищенням майже усіх етносів, що увійшли до цього об’єднання. Іншим випадком X. він вважає середньовічну державу – Арабський халіфат, де завдяки гаремам відбулося змішування з іншими суперетнічними спільнотами. Такі процеси відбувалися, на його погляд, в Оттоманській Порті, а раніше – в Болгарському царстві, створеному вихідцями з Поволжя за участю слов’янського етнічного елемента. Тут виникла антисистема богомілів. X. існували також у доколумбовій Америці (цивілізації інків та муїсків), знищених іспанськими конквістадорами). Переважна більшість перерахованих X. сформувалася внаслідок вторгнення представників одного суперетносу в розташування іншого, після чого агресор намагається існувати не за рахунок використання ландшафту, а експлуатації підкорених народів. Внаслідок цього відбувається занепад X., оскільки переможці деградують не меншою мірою, ніж їхні жертви.
Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. – М., 1994.
Л. Шкляр
Loading...