ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЛІГІЙНОГО СВІТОГЛЯДУ
СИСТЕМА УРОКІВ З ОСНОВ ФІЛОСОФІЇ
УРОК 2
ТЕМА. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЛІГІЙНОГО СВІТОГЛЯДУ
Мета: розкрити поняття “релігійний світогляд” і його особливості; розвивати вміння аналізувати факти та робити висновки, вести дискусію; виховувати в учнів повагу до різних типів світогляду й толерантне ставлення до представників різних світових релігій.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, форма проведення: евристична бесіда, дискусія.
Обладнання: речові ознаки різних світових релігій (ікони, книги, фотографії тощо),
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної діяльності
Повідомлення теми та завдань уроку.
Робота з епіграфами до уроку
– Як ви розумієте наведені висловлювання?
З усіх сил, які мало в своєму розпорядженні людство, сила віри завжди була наймогутнішою. Дати людині віру означає вдесятеро збільшити її сили. Великі історичні події творили невідомі віруючі, уся сила яких складалася з їх віри.
Г. Лебон
Людина є початок, людина є середина, людина є кінець релігії.
Л. Феєрбах
З усіх релігій, поширених серед людей, немає жодної, яка б мала незаперечні
Н. Фрере
Не бійся твого бога – бійся самого себе. Ти сам творець своїх благ і причина свого лиха. Ад і рай перебувають у твоїй власній душі.
С. Марешаль
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Лекція
Учитель. Надзвичайно цікавим і своєрідним проявом світоглядної культури є картина світу, яку творить релігійно орієнтована свідомість людини.
Релігійний світогляд (релігія) був і залишається одним із найвпливовіших історичних типів світоглядної культури. Що ж робить релігію невмирущою, а релігійні світоглядні орієнтири працездатними?
Перш ніж дати відповіді на ці питання, треба визначитися з поняттям “релігія”, його сутністю та історією.
Слово “релігія” у перекладі з латини означає “благочестя”, “побожність”. А поняттям “релігія”, як правило, позначається такий історичний тип світоглядної культури, який за своєю сутністю є фантастичним відображенням людиною дійсності на основі абсолютизації ролі та значення надприродних сил щодо явищ світового порядку.
Релігійний світогляд поширюється передусім через такі основні інституції, як церква і мораль.
Церква – це організована форма об’єднання послідовників будь-якої релігії чи її окремих напрямів або течій. Вона виникла з появою монотеїстичних релігій та існує в усіх основних релігійних течіях. Церква як організація передбачає наявність спільних для віруючих догматики і культу, канонізованих “священних книг” і богослужбової літератури. Вона має централізовану структуру, в якій важливе місце належить духівництву, котре, у свою чергу, утворює сувору ієрархію. Церква є символічним уособленням відповідної релігійної течії. Вона діє, як правило, в спеціальних спорудах, де проходять богослужіння й обряди. У християнстві основна споруда – церква з вівтарем, орієнтованим, як правило, на схід. Головна церква міста чи монастиря називається собором, католицька церква – костьолом, лютеранська – кірхою. Церковною спорудою у мусульман є мечеть, в іудаїстів – синагога, у ламаїстів – дацан, у синтоїстів – дзин-дзя. Культову споруду нерідко ще називають храмом.
Релігійна мораль є системою норм, правил, принципів поведінки людини, що отримала божественну санкцію та грунтується на віруваннях і догматах певної релігії.
Релігійний світогляд виник ще в первісному суспільстві, відбиваючи фатальну залежність людини від природних стихій та уявлень про існування надприродних сил.
Як соціально-історичне явище релігія змінювалась разом зі зміною форм суспільного життя, які вона своєрідно відображала. Етапами її еволюції були первісні вірування (тотемізм, фетишизм, анімізм), політеїзм, генотеїзм (визнання багатьох богів на чолі з одним верховним Богом) і монотеїзм світових релігій (християнство, іслам, буддизм).
Виступи учнів
Учні виступають з повідомленнями про історію та розвиток основних світових релігій з демонстрацією речових ознак (ікон, книг, фотографій, репродукцій картин). Виступи можуть супроводжуватися електронними презентаціями.
Розповідь учителя
Основною визначальною ознакою релігійного світогляду є його зв’язок із вірою в надприродне – щось таке, що стоїть над закономірностями світового порядку. Така віра має свою структуру:
– по-перше, це віра в реальне буття надприродних істот (Бога, духів);
– по-друге, це віра в існування надприродних зв’язків між природними явищами (магія – дії, обряди і ритуали, за допомогою яких віруюча людина намагається змусити уявні надприродні сили певним чином втрутитися в її життя, вплинути на навколишню дійсність; тотемізм – віра у спільне походження і кровну спорідненість між даною родовою групою людей і певним видом тварин, рослин чи певним явищем природи);
– по-третє, це віра в надприродні властивості матеріальних предметів (фетишизм).
Відповідно до релігійного світогляду існує уявлення про те, що нібито існує якийсь таємничий світ, який перебуває поза владою об’єктивних закономірностей розвитку природи і суспільства. У світі надприродного відбувається те, що є неможливим для природного світу, – так вважає віруюча людина.
Живучи в реальному, природному світі, а також водночас віруючи в існування надприродного, релігійно налаштована людина має подвій – ний світогляд та подвійний характер діяльності. У своїй трудовій діяльності людина завжди керується стихійно або свідомо пізнаними нею природними закономірностями, а в релігійній – звертається до ілюзорної надії на можливість надприродного примноження своїх сил.
Визнання віри в надприродне є визначальною ознакою релігійного світогляду, дає можливість відрізняти релігійні явища від нерелігійних.
Віра в надприродне як особливе ставлення до об’єктів, створених людською фантазією, характеризується такими чинниками:
– вірою в реальне існування надприродного – на відміну від інших форм фантастичного мислення, які, наприклад, зустрічаються у мистецтві;
– емоційним ставленням до надприродного – релігійна людина не лише усвідомлює та уявляє собі надприродний об’єкт, але й переймається своїм ставленням до нього;
– ілюзорною діяльністю, яка є невід’ємним елементом будь-якої релігії.
Оскільки релігійна людина вірить в особливі здатності надприродних істот, сил або властивостей впливати позитивно чи негативно на її життя, то будь-яка релігія містить певні настанови, які реалізуються в релігійному культі. За допомогою жертвоприношень, молитов, заклинань, різноманітних маніпуляцій релігійна людина сподівається встановити контакт із надприродними силами та схилити їх на свій бік.
IV. Закріплення нових знань
Бесіда
1. Коли і на якому грунті виникла релігія? Чим вона відрізняється від міфології?
2. Чому віра в Бога є головною для будь-якої релігії?
3. Якою є людина за релігійним світоглядом?
4. Якою є будова світу з точки зору релігії?
5. Поясніть, чому кожна культурна людина обов’язково повинна знати зміст Біблії (інших священних книг).
Дискусія
Завдання: знайти та “захистити” свою точку зору щодо сильних і слабких сторін релігійного світогляду.
Як й інші історичні типи світогляду, релігійне світобачення має сильні і слабкі сторони.
Сила релігійного світогляду полягає передусім у тому, що в релігії вперше в історії світоглядної культури людина розглядається як суперечлива істота, як єдність протилежностей – тіла й душі. Релігійний світогляд особливої сили набуває завдяки вдосконаленню ідеї Бога, як відомо, започаткованої ще в міфології. У християнстві це вдосконалення виявляється не тільки через процес розперсоніфікації божественної сутності, а й через творення знаменитої тріади – Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий. До того ж у християнстві виводиться на арену світоглядного дійства месіанський образ Ісуса Христа, а це дає змогу релігії продемонструвати власне бачення співвідношення світоглядного вибору і реального процесу життя людини.
Досить привабливою є релігія завдяки творенню нею моральних принципів формування і розвитку світогляду. За моральні взірці світоглядного вибору людині пропонуються, наприклад, біблійні заповіді.
І, нарешті, релігійний світогляд, на відміну від міфологічного, вперше докладно пояснює місце і роль людини у світі, а також значущість віри в Бога.
До так званих слабких сторін релігійного світогляду можна віднести передусім те, що релігія принижує роль людського пізнання і практично-перетворювальної діяльності людини. Крім того, релігійний світогляд абсолютизує ідею потойбічного щастя, фактично позбавляючи людину права на земне щастя. Релігійний світогляд змальовує привабливу перспективу людського існування, але освячує собою антигуманні дії людини і суспільства.
V. Підбиття підсумків
VI. Домашнє завдання
Написати мініатюру за висловлюванням С. Марешаля.