Головна ⇒ 📌Біологія ⇒ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

РОЗДІЛ 3. ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ. ЛЮДИНА І БІОСФЕРА

§ 40. ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ У ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Що таке ноосфера?

Як уникнути глобальної екологічної кризи? Ми вже розглянули деякі проблеми з тих, що постали перед людиною відтоді, як вона перестала відчувати себе частиною природи і почала активно її перетворювати. Але, незважаючи на бурхливий розвиток науки і техніки, людина неспроможна відмінити або змінити закони природи: вона може лише використовувати їх у своїй діяльності. Допомогти людині досягти гармонії у

своїх взаємовідносинах із природою і покликана екологія.

Середовище існування організмів не повинно стати таким!

Екологію часто ототожнюють з охороною природи, але це не одне й те саме. Охорона природи – це прикладна галузь знань про збереження і поліпшення стану біосфери, теоретичною базою якої є екологія. Під час планування та здійснення природоохоронних заходів на практиці реалізуються результати екологічних досліджень. Лише з розвитком екології людство поступово почало усвідомлювати важливість знань про взаємозв’язки між організмами

і середовищем їхнього життя, виявлення тих закономірностей, які керують функціонуванням біосфери. Навіть незначний вплив людини на довкілля може призвести до ланцюгових реакцій, здатних спричинити непередбачені наслідки глобального масштабу. Тому, щоб уникнути всеосяжної екологічної кризи, потрібне об’єднання зусиль усіх країн, що дасть можливість виробити і втілити у життя єдину стратегію збереження і поліпшення стану навколишнього природного середовища.

Насамперед, варто побудувати екологічно стабільне суспільство, яке б грунтувалося на застосуванні екологічних знань у практичній діяльності людини. Таке суспільство для задоволення власних потреб не повинне ставити під загрозу існування наступних поколінь, тобто має бути відповідальним за те, в якому стані залишить після себе навколишнє середовище і природні ресурси.

Стратегічні принципи побудови такого суспільства, узгоджені з урядами багатьох держав, розробили вчені під керівництвом Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів (МСОП). Ця стратегія передбачає забезпечення такого рівня розвитку людського суспільства, який реально поліпшить умови життя і водночас сприятиме збереженню стану біосфери і видового різноманіття організмів як основного фактора її стійкості.

Які кроки потрібно здійснити для розбудови екологічно стабільного суспільства? Для розбудови екологічно стабільного суспільства людство, передусім, повинне контролювати темпи зростання населення нашої планети. Прикладом вдалого розв’язання цієї проблеми може слугувати Китай, де даний показник вдалося зменшити вдвічі. Потім потрібно вирішити проблему раціонального використання енергоресурсів шляхом обмеження застосування невідновних ресурсів (чорне вугілля, нафта тощо) і ширшого використання відновних (енергія вітру, Сонця, припливів і відпливів, гарячих джерел та ін.).

Захисту довкілля від промислового і побутового забруднення сприяє економічно вигідне вторинне використання сировини. Наприклад, при виплавленні алюмінію з металобрухту енерговитрати в 20 раз менші, ніж з бокситової руди; для сталі така економія становить до 60%, а при виготовленні паперу з макулатури порівняно з виробництвом з деревини – понад 25%.

Зростання виробництва сільськогосподарської продукції неможливе без впровадження екологічно обгрунтованих технологій обробітку грунту. Такі технології передбачають захист грунтів від ерозії та засолювання. Вони мають враховувати: обробіток грунту без порушення його природної структури; раціональне використання добрив і поливу, сівозмін (періодична зміна видів культурних рослин, які вирощують на певній ділянці); створення полезахисних лісосмуг, які захишають грунт від вивітрювання і зберігають вологу на полях; зменшення використання пестицидів і перехід на біологічні та інші безпечні для довкілля методи боротьби з шкідниками.

Однією з головних умов створення екологічно стабільного суспільства є збереження і примноження лісового фонду планети. Для цього слід припинити вирубування первинних лісів і перейти до промислового використання вторинних і штучних лісонасаджень з наступним їхнім відновленням. Обмежити потреби людини в деревині можна завдяки використанню для виробництва паперу макулатури і ширшому застосуванню у будівництві та промисловості синтетичних матеріалів.

Проблема охорони лісового фонду тісно пов’язана з охороною і раціональним використанням водних ресурсів. Для розв’язання цієї проблеми потрібно запроваджувати ефективні методи очищення стічних вод, здійснювати постійний контроль за санітарним станом водойм і якістю питної води. Зокрема, слід створювати замкнені системи водопостачання промислових і енергетичних об’єктів. Нагальною є проблема розроблення і впровадження програм захисту й відновлення природних водойм. Необхідний виважений підхід до побудови нових гідроелектростанцій, створення водосховищ, оскільки це впливає як на стан самих водойм, так і на їхніх мешканців. Значну увагу слід приділяти збереженню малих річок та інших дрібних водойм, які відіграють важливу роль у загальному водному балансі планети.

Для забезпечення нормального існування мешканців великих міст потрібне дбайливе ставлення до їхнього природного оточення. З цією метою створюють зелені зони (лісопарки), які слугують місцеіснуванням диких видів організмів. Чим більше вони нагадуватимуть природні екосистеми, тим вищим буде видове різноманіття організмів, які їх населяють.

ЛІСОВИЙ фонд України

Схема очищення стічних вод

Як екологічні знання людина застосовує у своїй практичній діяльності? Екологічні знання широко застосовують у мисливських і рибних господарствах, під час акліматизації видів тощо. Для ефективного ведення мисливського господарства слід науково визначати і постійно контролювати норми добування промислових видів, встановлювати терміни полювання на той чи інший вид тварин. Фахівці повинні вивчати і постійно стежити за станом популяцій, їхньої кормової бази, з’ясовувати причини змін чисельності тощо. У разі зниження густоти популяцій нижче певного критичного рівня полювання на таких тварин має бути заборонене до моменту відновлення їхньої чисельності.

Так само людина повинна вивчати й контролювати стан популяцій промислових риб. Раціональному рибному промислу сприяють технології, що запобігають вилову личинок, мальків і молоді риб, які не досягли товарної маси; заборона вилову під час нересту тощо. Поступово від промислового вилову гідробіонтів людина переходить до їхнього штучного розведення в спеціалізованих господарствах (наприклад, ставкових).

Важливу роль відведено екологічним дослідженням і в справі акліматизації видів. Нагадаймо, що акліматизація (від лат. ад – до та грец. кліматос – нахил) – пристосування певного виду до умов місцевості, де він раніше не мешкав. Перед акліматизацією певного виду людина повинна передбачити і можливі його взаємозв’язки з місцевими мешканцями екосистеми. Так, у деяких випадках акліматизовані види можуть виявитись конкурентоспроможнішими за місцевих і витіснити останніх. Наприклад, медоносна бджола, акліматизована в Австралії, витіснила місцевий вид, позбавлений жала. До того ж, паразити і шкідники акліматизованих видів можуть переходити на місцеві види, спричинюючи їхню масову загибель.