Застосування хімічної зброї,- Надзвичайні ситуації, спричинені аваріями з викидом хімічних та біологічних небезпечних речовин
Безпека життєдіяльності
3. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
3.4. Надзвичайні ситуації, спричинені аваріями з викидом хімічних та біологічних небезпечних речовин
3.4.2. Застосування хімічної зброї (ХЗ)
Уперше хімічна зброя була застосована під час першої світової війни. Наприкінці вересня 1914 р. німецька армія (порушивши угоди Гаагських конференцій 1899 та 1907 рр.) використала артилерійські хімічні снаряди із подразнювальними отруйними речовинами (ОР). За час Першої світової війни промисловістю всіх воюючих держав
Згодом хімічну зброю використали італійці в Ефіопії у 1935 – 1936 рр., де серед усіх 50 тис. загиблих втрати від ОР становили 15 тис. Використовувалась хімічна зброя у Китаї у 1937-1943 рр., у В’єтнамі у 1951-1952 рр.
Розрізняють наступні специфічні особливості впливу хімічної зброї на життєдіяльність людини:
– біохімічний характер уражаючої дії ХЗ на живий організм;
– здатність ОР проникати в укриття, техніку, будинки, споруди та уражати людей, котрі там перебувають;
–
– труднощі щодо своєчасного виявлення ознак використання ХЗ;
– необхідність використання для захисту людей та ліквідації наслідків застосування ОР великого та різноманітного комплексу спеціальних засобів.
ОР можуть потрапляти до організму багатьма шляхами:
– через дихальний апарат;
– крізь шкірний покрив;
– безпосередньо у травний тракт;
– у кров при пораненнях, порізах.
Це зумовлює великі уражаючи властивості ОР. ХЗ зберігається та застосовується у вигляді хімічних боєприпасів:
– артилерійські хімічні снаряди та міни, обладнані рідинними та твердими ОР;
– авіаційні хімічні бомби та касети;
– хімічні фугаси, шашки, гранати та набої.
Ефективнішим є використання хімічних приладів – засобів багаторазового використання: виливних авіаційних пристроїв та механічних генераторів аерозолю. Останнім досягненням науки та техніки стали бінарні хімічні боєприпаси та пристрої. В цих боєприпасах є два компоненти ОР, кожен із яких нетоксичний.
Хімічні боєприпаси мають спеціальне забарвлення, маркування та кодування. В армії США – забарвлення темно-сіре, маркування включає тип ОР, модель, шифр та інші відомості. Кодування здійснюється за допомогою кольорових кілець: зеленими кільцями позначені боєприпаси, обладнані смертельними ОР (нервово-паралітичні) – 3 кільця; шкірнонаривні – 2 кільця; загально-отруйні та задушливі – 1 кільце; 1 червоне кільце – боєприпаси, обладнані ОР подразнювальної дії; 2 червоних кільця – хімічні боєприпаси і ОР, які тимчасово виводять людину з ладу.
ХЗ може застосовуватися такими засобами:
– вогневі нальоти та прицільний вогонь артилерії і мінометів;
– залпи реактивної артилерії;
– окремі та групові пуски ракет;
– одиночне та групове бомбометання;
– виливання ОР із поливальних пристроїв;
– випуск ОР за допомогою аерозольних генераторів;
– кидання гранат та набоїв;
– застосування хімічних фугасів.
При дії хімічних боєприпасів чи пристроїв виникає хмара ОР, яка називається первинною хмарою. Вміст хмари залежить від типу ОР та засобу його переведення у бойовий стан. Первинна хмара може складатися із парів (ОР типу АС чи СВ), аерозольних часток (для УХ, В, О). Із хмари випадають краплі ОР, які, опускаючись, заражають місцевість, техніку, джерела води, людей тощо.
Аерозолі та краплі, які перебувають на поверхні, з часом випаровуються. Внаслідок цього виникає повторна хмара, яка складається лише із парів ОР. Хмара під впливом вітру поширюється, а з часом розсіюється. Методика оцінки ступеня небезпеки зараження місцевості розроблена вченими Робертсом та Сетоногл з використанням методу джерел, котрий базується на статистичній теорії. Ознаками застосування ХЗ є:
– поява на місцевості туману, диму у момент застосування ОР;
– у місці вибуху боєприпасів, що містять ОР, з’являється біла чи злегка підфарбована хмара диму, туману чи пари;
– у випадку застосування ОР за допомогою авіації за літаком з’являється темна смуга, яка швидко розсіюється й осідає на землю.
– на поверхні землі, рослин, будівель ОР осідають у вигляді олійних крапель, плям чи потоків;
– зелена трава змінює свій колір, листя жовкне та буріє. Зона хімічного зараження ОР включає територію, яка підлягала безпосередньому впливу ХЗ, та територію, на яку поширилася хмара із уражаючими концентраціями ОР.
Розміри зони залежать від типу ОР та метеорологічних умов. При слабкому вітрі хмара здатна поширитися на велику глибину (до 10 км). Сильний вітер сприяє випаровуванню та зменшенню тривалості дії ОР. Тривалість дії ОР зменшується також при збільшенні температури повітря та грунту. Дощ змиває краплі ОР, сприяє їх проникненню всередину грунту та гідролізу. При випаданні снігу на заражену ділянку ОР зберігається триваліший час.
Рослинність сприяє застою повітря і збільшує тривалість зараження. Заражене повітря довший час застоюється у кварталах щільної забудови населених пунктів.
Захист від застосування ХЗ досягається застосуванням засобів індивідуального та колективного захисту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...