Головна ⇒ 📌Біологія ⇒ Життя міської ластівки

Життя міської ластівки

Тема 1 РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИН

& 26. Життя міської ластівки

1. Міська ластівка. Птахи – найпомітніші з хребетних. Ми розглянемо птаха, якого, вірогідно, бачив кожен із вас: міську ластівку.

Міська ластівка – дрібний птах. Розмах її крил – 20-33 см, вага – до 20 г. Статура ластівки – витончена, але тіло мускулясте (рис. 26.1). Її короткий і широкий дзьоб пристосований до полювання на літаючих комах, широкі груди й довгі серпоподібні крила якнайкраще пристосовані до тривалого й енергійного польоту. Ноги в ластівки короткі, майже

непридатні для того, щоб крокувати землею. Проте триматися за гілля, дроти, карнизи такими ногами доволі зручно (рис. 26.2).

До появи міст із кам’яними будівлями міські ластівки мешкали в кам’янистих долинах річок. Людина створила для цих птахів місцеперебування, яке добре їм підходить. Вони поширилися майже по всій Європі, а також значною частиною території Азії.

Рис. 26.1. Міська ластівка в польоті (а) й на землі (б)

2. Пір’я ластівок. Дивлячись на ластівку, ми в першу чергу бачимо її оперення. Воно необхідне для польоту, зігріває та захищає тіло, робить його обтічним. Пір’я

ластівки дуже різне за будовою (рис. 263). Виокремлюють три типи пір’я птахів: контурні й пухові пера та пух (рис. 26.4). Контурні пера складаються з очина, стрижня та опахала (рис. 26.4). Очин – це нижня, занурена у шкіру частина стрижня. На стрижні кріпиться опахало, що складається з безлічі тонких і вузьких пластинок (борідок), розташованих по обидва його боки. З обох боків кожної з борідок є дрібніші борідочки з гачечками. Цими гачечками борідки поєднуються одна з одною. Завдяки такій будові перо є легким, міцним і майже непроникним для потоків повітря. Роз’єднайте борідки контурного пера, а потім пригладьте його рукою. Що при цьому відбувається?

За розташуванням і функціями контурні пера поділяють на різновиди. На крилах розташовані махові пера, що утворюють основну площину крила. До короткого хвоста птахів кріпляться стернові пера, дуже важливі для зльоту, посадки й гальмування. Більшу частину тіла птаха вкривають покривні пера. Вони зменшують опір повітря під час польоту й захищають тіло від ушкоджень.

Пухові пера й пух (пух є не в усіх птахів) містяться під покривними перами. Борідки в пухових перах відсутні, тому в них немає й цілісного опахала. У пуху стрижень укорочений, борідки відходять від нього пучком. Пуховий шар птаха утримує тепло. Зношене пір’я випадає та замінюється новим під час линяння.

3. Розмноження птахів. На зиму

Ластівки відлітають у теплі краї. Міські ластівки з України зимують в Африці, на північ від пустелі Сахара. Узимку в Україні немає комах, а в Африці є чим прогодуватися. Однак навесні ластівки повертаються в ті місця, де з’явилися на світ. Ластівки – гарні літуни, але й для них переліт з Африки є тяжким випробуванням.

Рис. 26.2. Майже мелодія…

Рис. 26.3. Пір’я міської ластівки

Рис. 26.4. Три типи пір’я і будова контурного пера

Молоді птахи утворюють пару й зберігають її все життя. Щоб побудувати гніздо, ластівки набирають у якій-небудь калюжі суміш із глини й стебел трави в дзьоб, а потім приліплюють грудки цього матеріалу одна до одної в якомусь зручному місці: під дахом, карнизом тощо (рис. 26.5). Самка відкладає у гніздо 4-6 яєць, які вона насиджує із самцем по черзі.

Для чого й завдяки чому відбувається висиджування? З підвищенням температури зростає й швидкість хімічних реакцій. Тварини всіх груп, з якими ви ознайомилися в цьому підручнику, мали непостійну температуру тіла, яка залежить від температури середовища (їх називають холоднокровними). На відміну від них, птахи та ссавці постійно підтримують високу температуру тіла – вони є теплокровними.

Політ ластівки потребує багато сил. Щоб літати, вона має споживати дуже багато їжі та швидко її перетравлювати. Для цього їй потрібна висока температура тіла – приблизно 42 °С. Якщо ви візьмете в долоні живого птаха, то відчуєте, який він гарячий!

Птахи висиджують яйця, притискаючись до них своїм тілом у тому місці, де в цей час випадає пір’я. Так яйця отримують тепло, необхідне для їх розвитку.

Коли з яєць вилуплюються пташенята, батьки починають їх годувати. Від світання до смеркання вони ловлять комах і приносять їх у гніздо, в якому голодна малеча з широко роззявленими ротами чекає на поживу (рис. 26.6). Зазвичай пара ластівок вирощує за літо два виводки пташенят.

За особливостями розвитку потомства

Птахів поділяють на дві групи. Яйця нагніздних птахів дрібні, а строк висиджування – короткий. Пташенята вилуплюються голими й незрячими, повністю залежними від батьків. Гнізда в нагніздних птахів улаштовані набагато краще, ніж у виводкових. Як правило, у нагніздних птахів про потомство

Піклуються і самець, і самка. Нагніздними птахами є, наприклад, представники ряду Горобцеподібні, до якого належать і ластівки.

У виводкових птахів яйця значно більші, ніж у нагніздних птахів, термін їх висиджування більш тривалий. Але з них з’являються опушені пташенята, що вже незабаром можуть супроводжувати батьків. Вони самі шукають собі корм і ховаються в разі небезпеки. До цієї групи належать страуси, кури, качки тощо.

Рис. 26.5. Ластівка будує гніздо

Рис. 26.6. Годувати ненажерливих пташенят – важка робота

Рис. 26.7. Порівняйте зрілість новонароджених пташенят ластівки (а) й гоголя (б)

Рис. 26.8. Качка гоголь із каченятами, які нещодавно вилупилися з яєць

Цікавим прикладом виводкового птаха може бути гоголь. Це велика качка, яка живиться водними молюсками. На території нашої країни цей птах став рідкісним і занесений до Червоної книги України. Гнізда гоголь будує в дуплах, на висоті до 15 м. Уже за добу після того, як пташенята гоголя вилупилися з яєць, вони на заклик матері вистрибують із дупла (рис. 26.7). Одразу ж після цього вони здатні плавати й шукати їжу (рис. 26.8).

Пера птахів мають складну будову й поділяються на групи за функціями. Птахи – теплокровні тварини, що висиджують яйця й турбуються про пташенят. Вирізняють нагніздних і виводкових птахів.

Контурні та пухові пера; пух; очин, стрижень, опахало, борідки пера; холоднокровні й теплокровні тварини; насиджування; нагніздні й виводкові птахи.

Поясніть, як будова пір’я пов’язана з його функціями.

2. Чому крокодили не висиджують яйця (рис. 24.2, с. 94), а птахи, як правило, насиджують?

3. Порівняйте міську ластівку й гоголя за відомими вам ознаками.

4. У параграфі перелічені особливості нагніздних і виводкових пташенят. Як особливості кожної групи пов’язані одна з одною?

4. Пташині Інкубатори. Сміттєві кури, поширені в Австралії та Новій Гвінеї, належать до нечисленних птахів, які не висиджують яйця. Самець готує інкубатор – купу з листя, що гниє, піску, рослинних решток до 15 му діаметрі й 4,5-6 м заввишки (рис. 26.9).

Самка відкладає яйця в інкубатор. На цьому її турбота про потомство

Закінчується.

Рис. 26.9. Сміттєва курка на поверхні свого інкубатора

Рис. 26.10. Колонія олушей

(морських рибоїдних птахів). Ми бачимо безліч птахів, що насиджують яйця

Устромлюючи в купу дзьоб, самець визначає температуру й розгрібає або, навпаки, збільшує інкубатор. Готові до самостійного життя пташенята проривають хід назовні.

5. Колонн

Птахів. Деякі види птахів можуть селитися колоніями й спільно користуватися гніздовою територією. Найбільші колонії – пташині базари – улаштовують морські птахи (рис. 26.10). На одному квадратному метрі тут можна побачити чотири гнізда! Десятки мільйонів бакланів та інших птахів гніздяться на Західному узбережжі Перу в Південній Америці. Багатий на Фосфор і Нітроген пташиний послід накопичувався в цих місцях роками. Так виникло відоме добриво – гуано. Надзвичайна цінність таких “фабрик добрива” була відома ще тисячу років тому, і в Перу індіанці-інки взяли птахів під особливу охорону. Європейці-колонізатори так по-хижацьки збирали гуано,

Що значно зменшили його запаси. Нині діють закони, за якими добування гуано

За рік не повинне перевищувати його річний “приріст”.