Живлення тварин

Тема

2 ПРОЦЕСИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТВАРИН

& 33. Живлення тварин

1. Різноманіття типів живлення тварин. Вам уже відомо, що тварини – гетеротрофи, які живляться шматками їжі. Ці шматки мають містити органічні речовини, з яких тварини вивільнять енергію для своєї життєдіяльності. Де тварини можуть знайти їжу? Якою вона може бути?

Звісно, можна знайти якусь органічну речовину, яка вже не є частиною живого організму: відмерлі рештки, послід тощо. Грунт на суходолі та мул у водоймах зазвичай вміщують чимало такої речовини. Утім, вона

є не найкращою їжею, оскільки містить досить мало цінних для живлення речовин, а ті, що є, намагаються спожити не лише тварини, а й різноманітні бактерії та гриби. Тварини, що живляться відмерлими рештками, називаються сапротрофами.

Придатну для споживання речовину містять інші організми, якими живляться біотрофи. Є різні способи харчуватися іншими істотами. Можна від’їдати від них шматки або вбивати й ковтати їх повністю. Тварини, які живляться у такий спосіб, називаються хижаками. Зверніть увагу: слово “хижак” ми застосовуємо як до тих тварин, що живляться тваринами (м’ясоїдних), так і до тих, хто споживає

рослини (рослиноїдні). В обох випадках хижак споживає інших істот. До речі, є й такі види, що можуть живитися як рослинами, так і тваринами, – усеїдні.

Життя хижаків також є непростим. Рослинна їжа не завжди поживна й без досконалих пристосувань споживати її неможливо.

М’ясоїдні хижаки стикаються з тим, що їхні жертви ховаються, утікають і навіть боронять своє життя. Без складних пристосувань їх не вполювати (рис. 33.1). Усеїдним хижакам ще важче: їм треба мати пристосування до двох різних способів живлення.

Утім, хижаки є в усіх середовищах існування: водному, повітряно-наземному та грунтовому.

Деякі біотрофи освоїли навіть четвертий тип середовища – інші організми. Увижається, що цим шляхом пішли потомки дрібних сапротрофних тварин, яких споживали інші, більші сапротрофи. Ті із сапротрофів, які досить часто опинялися в інших організмах, спочатку виробляли пристосування, що давали можливість виживати в таких умовах, а пізніше – і живитися в новому середовищі. Так виникали внутрішні паразити.

Рис. 33.1. І м’ясоїдність(а) і рослиноїдність(б) потребують непростих пристосувань

Рис. 33.2. Класифікація типів живлення тварин

З основних типів живлення тварин, що зображені на рисунку 33.2, ми не розглядали тип, поширений тільки у водному середовищі – фільтрацію. Певним чином фільтрація розташована на межі біотрофії та сапротрофії, адже з води можна відфільтрувати й живі організми, і їхні різноманітні рештки. Звісно, фільтрація теж потребує непростих пристосувань.

2. Живлення травою й листям. Один із найскладніших для засвоєння видів їжі – трава й листя. Насіння й плоди містять речовини, які легко засвоюються. Нектар (рис. 33.3) узагалі є їжею, яка засвоюється найлегше. Це не дивно, адже рослини спеціально його виробляють, щоб приваблювати тварин-запилювачів. А ось зелена маса (листя й трава) засвоюється складно (гірше за неї – лише деревина). З іншого боку – це їжа, яка часто буває доступною.

Існує небагато груп тварин, які живляться зеленою

Масою. Найчисленнішими є комахи та ссавці. Розглянемо, як вони живляться, на найдосконалішому прикладі – жуйних парнопалих ссавців.

Ви вважаєте, що корова живиться травою та сіном? До певної міри, це так, однак потребує уточнення. Сіно майже повністю складається з речовин, які корова не може засвоїти. Тих речовин у складі трави, що їх можуть розкласти травні ферменти самої корови, недостатньо для задоволення потреб тварини.

Щоб пояснити живлення корови, треба згадати явище ендосимбіози – взаємовигідних взаємин організмів, одні з яких мешкають усередині іншого.

Рис. 33.3. Існують квіти, що пристосовані для запилення комахами, птахами, ссавцями й навіть ящірками!

Рис. 33.4. Ендосимбіонти, необхідні для живлення корови

Корова поїдає траву й сіно. Коли вона не пасеться, то жує жуйку: відригує неперетравлену їжу, подрібнює її та змочує слиною. У травній системі корови на цій масі розвивається складний комплекс ендосимбіотичних мікроорганізмів (ендосимбіон тів). До складу цього комплексу входять бактерії, одноклітинні твариноподібні організми та гриби. Його представники переробляють їжу корови та збільшують свою кількість.

Корова перетравлює певну частину своїх ендосимбіонтів разом із обробленою ними їжею й отримує все, що потрібно для її життєдіяльності (рис. 33.4).

Інші рослиноїдні тварини, які живляться зеленою масою, менш досконалі, ніж жуйні парнопалі. Проте вони теж користуються допомогою ендосимбіонтів.

Тварини різняться за способами свого живлення. Серед них є біотрофи (паразити й хижаки), сапротрофи та фільтратори. Один із найскладніших для засвоєння видів їжі – зелена біомаса (трава й листя). Щоб споживати її, тварини користуються допомогою ендосимбіотичних одноклітинних.

Сапротрофи; біотрофи; хижацтво; м’ясоїдність; рослиноїдність; усеїдність; паразитизм; фільтрація; зелена маса; ендосимбіоз; ендосимбіонти.

1. Які пристосування до живлення мають тварини, що зображені на рисунку 33. 1 (с. 131)?

2. Назвіть і порівняйте чотири основні середовища існування.

3. Визначте місце людини в класифікації, поданій на рисунку 33.2.

4. Порівняйте особливості хижацтва в повітряно-наземному, водному та грунтовому середовищах.

3. Чистильники. Не завжди живлення одних видів завдає шкоди іншим. Деякі дрібні риби, а також окремі види креветок (рис. 33.5, с. 134), живляться паразитами, яких вони збирають з інших тварин. Чистильники дбайливо знімають шкірних паразитів, колонії бактерій, омертвілі шматочки шкіри. Часто їхніми “клієнтами” бувають небезпечні хижаки, які лише покірливо підставляють свої боки і навіть роти для очищення. Чимало ділянок коралових рифів, де добре ловиться риба, є місцями мешкання чистильників. Риби, що потребують очищення, припливають туди й чекають, доки чистильник не звільниться від збирання паразитів з інших риб. Зазвичай чистильники, щоб хижаки не сприйняли їх за здобич, відрізняються своєрідним забарвленням і способом плавання.

Рис. 33.5. Чистильники за роботою: риби обробляють акулу-молота (а,); креветки – мурену (морського родича вугра) (б); креветки-чистильники сприйняли ниряльницю за свого “клієнта” (в)

4. Тварини з ендосимбіонтами-автотрофами. На дні океанів існують ділянки, де крізь тріщини в земній корі виходять вулканічні гази. Ці гази містять сполуки Сульфуру; певні бактерії можуть проводити хімічні реакції між цими сполуками та киснем, що розчинений у воді. Ці бактерії є автотрофами, але, на відміну від рослин, вони отримують енергію не від світла, а від хімічних реакцій. Такі бактерії можуть бути вільноживучими, а можуть існувати як ендосимбіонти рифтій – великих (до 2 м завдовжки) кільчастих червів (рис. 33.6). Рифтії мешкають на дні океану, де тиск води в сотні разів більший заатмосферний. Вони живуть у вапнякових трубках, з яких висовують свої щупальця. Травної системи в рифтій немає, але є порожнина, у якій мешкають бактерії. Кровоносна система рифтій приносить бактеріям сполуки сірки, кисень і вуглекислий газ, які необхідні для їхнього живлення. Рифтії живуть за рахунок своїх ендосимбіонтів. Деякі з подібних червів мають дуже велику тривалість життя, що сягає 250 років. Поруч із рифтіями розвивається ціла фауна (сукупність видів), до якої належать риби, краби та двостулкові молюски.