Зображення Землі на аерофотознімку, космічному знімку, глобусі, на плані та карті
РОЗДІЛ 2 ЗЕМЛЯ НА ПЛАНІ ТА КАРТІ
Тема 1. Способи зображення Землі
Уявлення про форму Землі з часом змінювалися, як змінювалися і способи її зображення. Нині знайдено найточніші способи передачі форми нашої планети та її розмірів, визначення висоти місцевості та її зображення на площині.
Ознайомившись із цією темою, ви з’ясуєте, чим розрізняються між собою глобус, план і карта, яке їхнє практичне значення. Ви навчитеся користуватися картографічними творами, написаними особливою мовою. Це допоможе вам під час подорожей, відпочинку,
§ 9. Зображення Землі на аерофотознімку, космічному знімку, глобусі, на плані та карті
Пригадайте
Яку форму має Земля? (Див.§ 4, 6.)
Які розміри земної кулі?
Досліджуючи форму Землі, люди в різні часи намагалися якомога точніше зобразити її. Нині є кілька способів зображення земної поверхні.
Фотографічне зображення земної поверхні. Земну поверхню фотографують з літака або іншого літального апарата (мал. 21, 22). Перший аерофотознімок земної кулі було зроблено близько 150 років тому. Аерофотознімки можуть бути планові, коли знімають перпендикулярно
Мал. 21. Аерофотознімок
Мал. 22. Космічний знімок ділянки Землі
Космічні знімки підтверджують кулясту форму Землі. Космічний знімок – це фотографія ділянки Землі чи іншого небесного тіла, зроблена з космічного літального апарата, наприклад супутника (мал. 22).
Космічне фотографування дало змогу встановити, що форма нашої планети – так званий земний геоїд, тобто неідеальна куля, сплюснута з полюсів. Знімки показали також, що земна поверхня нерівна: має гори, долини, ущелини. Тому малюнок Землі, зроблений за даними космічних знімків та за допомогою електронно-обчислювальної машини, більше нагадує картоплину. Космічні знімки дають змогу стежити за станом сільськогосподарських посівів, забрудненням середовища, за погодою, небезпечними природними явищами. За ними вивчають природні багатства.
Наука стверджує
Унікальність космічних знімків. Космічний літальний апарат може сфотографувати до 1 млн км2 земної поверхні лише за 10 хвилин. Натомість з літака таку саму площу знімають близько чотирьох років. Геологам, щоб виконати цю роботу, довелося б працювати майже 80 років. За допомогою інформації, отриманої з космосу, людству вдалося уточнити створені до цього часу карти світу, окремих материків, держав і великих ділянок Землі.
Модель Землі – глобус. Наша планета дуже схожа на кулю. Тому найправильніше уявлення про місцерозташування материків і океанів, островів і півостровів, рівнин і гір дає модель Землі – глобус. За допомогою глобуса можна показати, як відбувається добове обертання Землі. Глобус відображає кут нахилу земної осі (мал. 23).
Переваги глобуса у зображенні земної поверхні | Недоліки глобуса у зображенні земної поверхні |
Глобус – зменшене зображення земної кулі. На глобусі добре видно, як розташовані материки і океани один щодо одного, та можна порівняти їхні розміри. На глобусі скрізь зберігається один і той самий масштаб, тому земну поверхню на ньому зображують без значних спотворень. За допомогою глобуса можна точніше виміряти відстані, площі. | Глобус у натуральну величину Землі зробити неможливо. Глобусом незручно користуватися на місцевості, у поході, оскільки він об’ємний (має незручні габарити). Глобуси виконують завжди у дрібному масштабі, що не дає змоги зобразити дрібні деталі в обрисах материків, річок, гірських хребтів, показати точно площу невеликих держав тощо. |
Погляд у минуле
Найбільші глобуси. Найстаріший глобус, який у 1492 році виготовив Мартін Бехайм, нині зберігається у німецькому Національному музеї міста Нюрнберг. У творах давньогрецьких письменників згадується про Кратеса, який ще понад 2000 років тому створив модель Землі – глобус. Цікавим є глобус-планетарій у вежі Музею ім. М. Ломоносова у Санкт-Петербурзі (Росія). Діаметр цього глобуса дорівнює 3,1 м. Усередині нього можуть одночасно розміститися 10 відвідувачів, яким пропонують оглянути зоряне небо, що обертається разом з глобусом. У липні 1998 року у США у штаті Массачусетс відкрито найбільший у світі глобус Землі. Його діаметр – 12,5 м, а маса – 25 т.
Мал. 23. Глобуси, виконані в різному масштабі
Мал. 24. План місцевості
Мал. 25. Фрагмент карти
План і карта – зображення земної кулі на площині. Користуватися плоским зображенням певної ділянки Землі значно зручніше, ніж опуклим. Але як показати кулеподібну поверхню на площині? Якби Земля мала форму конуса чи циліндра, розгорнути зображення її поверхні було б неважко. Кулю неможливо розгорнути на площині без утворення складок і розривів. Переконайтеся в цьому, спробувавши розкласти на столі, наприклад, шкірочку від мандарина чи апельсина. Вам не вдасться це зробити: або шкірочка лежатиме горбом, або її краї розірвуться.
Для більш-менш правильного зображення земної кулі картографи вдалися до математичних способів зображення земної поверхні на площині, через що спотворюються дійсні площі, довжини, кути.
Земну кулю на площині зображують за допомогою планів і карт. План – це креслення місцевості, виконане в умовних знаках й у великому масштабі. Плани охоплюють невеликі ділянки місцевості, тож їх будують без урахування форми Землі (мал. 24). Карта – це зменшене, узагальнене зображення Землі, побудоване в певному масштабі та проекції з урахуванням форми Землі (мал. 25). Карти створюють за результатами спеціального знімання місцевості, на основі аеро – і космічних знімків, а також за її детальним описом.
Погляд у минуле
Як називали карту. Стародавні греки називали карти світу “обходами Землі”. З-поміж найвідоміших – це обхід Землі Анаксімандра з Мілета, створений близько 500 років до н. е. За насів Римської імперії тогочасні плани та карти називали “таблицями” (хоча у первісному значенні – це площина). Традиція вживання таких термінів проіснувала до XV ст. Сучасний термін “карта” відомий десь із XV ст. Це слово походить від латинського “charta”, яке означало “невеличкий аркуш паперу”. У Східній Європі протягом XVI-XIX ст. використовували дві назви – “мапа” та “карта”. В українській картографії були спроби ввести в обіг термін “мапа”. Така тенденція спостерігалася на початку XX ст. Нині ж закріплений термін “карта”.
ПІДСУМКИ
– Зображення Землі на аерофотознімку, космічному знімку, глобусі, плані та карті мають свої відмінності.
– За аерофотознімками створюють різні карти.
– Космічні знімки підтвердили кулястість Землі й уточнили її форму.
– Глобус – модель Землі. Він найточніше передає її форму, а також місцерозташування материків та океанів, островів і півостровів, рівнин і гір.
– План і карта – зображення земної поверхні на площині, виконане у певному масштабі.
Запитання і завдання для самоперевірки
Спробуйте оцінити наукове і практичне значення кожного зі способів зображення Землі.
Яка найістотніша різниця між планом і картою?
Визначте, який з перелічених способів зображення місцевості є кресленням: а) малюнок; б) аерофотознімок; в) космічний знімок; г) план. Визначте, який з перелічених способів зображення місцевості є фотографією: а) малюнок; б) аерофотознімок; в) карта; г) план.