Аграрно-промисловий комплекс (АПК) – сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом, переробкою, зберіганням і доставкою до споживача сільськогосподарської продукції. АПК об’єднує такі основні сфери: 1) виробництво засобів виробництва для сільського господарства та його виробничого обслуговування; 2) власне сільське господарство; 3) заготівлю, переробку, зберігання, транспортування і збут сільськогосподарської продукції. До першої сфери АПК входять галузі і підприємства, що виготовляють для сільського господарства
техніку, електроустаткування, будівельні матеріали, добрива та отрутохімікати, комбікорми, медикаменти тощо. Важливе місце в АПК належить галузям виробничої та соціальної інфраструктури: шляхово-транспортному господарству, елеваторно-складським підприємствам, зв’язку, матеріально-технічному обслуговуванню, житловим та культурно-побутовим об’єктам. Невід’ємною частиною АПК є також кредитні установи й науково-консультаційні фірми, страхові компанії, експортні об’єднання та ін. В АПК розвинених країн світу зайнято від 20 до 30% всього працездатного населення, кінцева продукція АПК є результатом взаємодії
галузей усіх трьох сфер, міжгалузевої кооперації. Роль первинної виробничої ланки в сільському господарстві цих країн інтенсивно переходить від фермерських і селянських господарств до великих капіталістичних ферм, аграрно-промислових об’єднань та агрокорпорацій. Набуває поширення також кооперація фермерських господарств, які об’єднуються у збутові, споживчі, кредитні спілки, в кооперативи для забезпечення виробничих послуг, спільного використання та ремонту техніки тощо. Значного поширення набуло сервісне інженерно-економічне забезпечення з боку технічних центрів великих машинобудівних фірм, дилерських підприємств (які або входять до цих фірм, або економічно та юридично незалежні). Держава активно регулює діяльність АПК через механізм цін, оподаткування, кредитну політику, надання субсидій сільському господарству, заохочення експорту сільськогосподарської продукції тощо. В Україні за час проведення економічних реформ 90-х – початку XXI ст. відбулася значною мірою агропромислова дезінтеграція. Це виявилося, по-перше, в катастрофічному скороченні випуску і реалізації селу техніки, матеріалів і хімічних добрив. Причина цього – диспаритет цін, нераціональна аграрна політика уряду, що призвела до тотального зубожіння переважної кількості населення, зниження платоспроможного попиту на продукти харчування тощо. По-друге, численні спроби сільськогосподарських виробників створити власну переробну базу призводять до поступової руйнації переробної промисловості. Це зумовлено штучним зниженням цін на сільськогосподарську сировину переробними підприємствами – монополістами, низьким рівнем їх техніко – технологічного оснащення, відсутністю сформованої інфраструктури ринку, кризою неплатежів, поступовим захопленням іноземними фірмами внутрішнього продовольчого ринку України та іншими факторами. По-третє, у руйнуванні продуктивних сил всього АПК – виснаженні землі, значному зменшенні кількості сільськогосподарських машин і механізмів, катастрофічному старінні села, збільшенні площ еродованих земель та ін.
Loading...