АКЛІМАКС

Related posts:

1. МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ВИДУ Екологія – охорона природи МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ВИДУ – простір, обмежений сукупністю умов абіотичного та біотичного середовищ, що забезпечує весь цикл розвитку особин, популяції або виду в цілому. Місце (територія, акваторія) з певними умовами, де знаходиться даний вид живого....
2. ЕКОЛОГІЯ ФАКТОРАЛЬНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ФАКТОРАЛЬНА, екологія чинникова – розділ екології, що вивчає пристосованість певних видів рослин і тварин до умов існування. Встановлює і досліджує життєві форми, або екобіоморфи, їхнє ставлення до окремих чинників абіотичного і біотичного середовища, сукупний вплив цих чинників на організм....
3. ЦЕНОБІОНТИ Екологія – охорона природи ЦЕНОБІОНТИ – індивіди чи особини як члени біотичного угруповання (біоценозу). Можуть бути лабільними, тобто вільно переміщуватись, і стабільними, прикріпленими до субстрату. Особливості останніх зумовлені, зокрема, належністю до тієї чи ін. біоморфи та екоморфи....
4. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ОРГАНІЗМУ І СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ОРГАНІЗМУ І СЕРЕДОВИЩА – вплив абіотичного і біотичного середовища, в т. ч. особин одного й того самого виду, на організм і зворотний вплив організму на середовище свого існування. Такі контакти мають активний і пасивний характер....
5. КАТАЦЕНОЗ Екологія – охорона природи КАТАЦЕНОЗ – завершальна, фінальна стадія дигресії біотичного угруповання, яка характеризується малим числом збережених видів і деградацією біотичного середовища....
6. ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОЦЕНОЗУ Екологія – охорона природи ПРОДУКТИВНІСТЬ БІОЦЕНОЗУ – кількість біомаси, що продукується організмами біоценозу протягом певного часу (місяць, рік) на одиницю поверхні чи об’єму води....
7. ЗООЦЕНОЗ Екологія – охорона природи ЗООЦЕНОЗ – сукупність взаємозв’язаних видів тварин, сформована у певному просторі. 3. входить до складу біоценозу. Завжди відображає специфіку біоценозу певного біотопу....
8. КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ БЮІО-СФЕРНЕ Екологія – охорона природи КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ БЮІО-СФЕРНЕ – те саме, що й Коло біотичного обміну велике....
9. КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ БІО-ГЕОЦЕНОТИЧНЕ Екологія – охорона природи КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ БІО-ГЕОЦЕНОТИЧНЕ – те саме, що й Коло біотичного обміну мале....
10. КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ ВЕЛИКЕ Екологія – охорона природи КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ ВЕЛИКЕ, коло біотичного обміну біосферне – безупинний планетарний процес закономірного циклічного, нерівномірного в часі й просторі перерозподілу речовини, енергії та інформації, що багаторазово входять у безперервно оновлювані екол. системи біосфери....
11. КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ МАЛЕ Екологія – охорона природи КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ МАЛЕ, коло біотичного обміну біогеоценотичне – багаторазовий безупинний циклічний, але нерівномірний у часі і не замкнений обіг частини речовин, енергії та інформації, що входять у біосферне коло обміну в межах елементарної екол. системи – біогеоценозу....
12. МАЛЕ КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ Екологія – охорона природи МАЛЕ КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ – див. Коло біотичного обміну мале....
13. ВЕЛИКЕ КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ Екологія – охорона природи ВЕЛИКЕ КОЛО БІОТИЧНОГО ОБМІНУ – див. Коло біотичного обміну велике....
14. МІКОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи МІКОЦЕНОЗ – біотичне угруповання грибів, частина біоценозу....
15. ТИП БІОЦЕНОЗУ Екологія – охорона природи ТИП БІОЦЕНОЗУ – сукупність біоценозів, однорідних за біотичною частиною та її динамікою....
16. ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ Екологія – охорона природи ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ – ступінь відповідності потреби у воді фактичному забезпеченню водоспоживача (біотичного угруповання місцевості, підприємства тощо)....
17. ЖИВУЧІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ЖИВУЧІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ – здатність екосистеми витримувати різкі коливання абіотичного середо вища, масове розмноження або тривале зникнення окремих видів, великі антроп. навантаження....
18. ГІПЕРКАПНІЯ Екологія – охорона природи ГІПЕРКАПНІЯ – хворобливий стан організму, зумовлений підвищеним вмістом С02 у повітрі. Г. досить поширена серед жителів великих пром. міста з підвищеним ступенем забруднення повітря....
19. ЄМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи ЄМНІСТЬ СЕРЕДОВИЩА – міра здатності певного оточення до підтримування функцій деякого біотичного утворення (індивіда, групи особин тощо), що розглядається як центр, у виділеній сукупності....
20. СЕРЕДОВИЩЕ ВНУТРІШНЄ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ ВНУТРІШНЄ – все те, що знаходиться всередині організму або біоценозу, але не є його частиною. Напр., біотоп, пов’язаний з тим чи ін. біоценозом; гази в міжклітинниках організму....
21. ПОТЕНЦІАЛ БІОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ПОТЕНЦІАЛ БІОТИЧНИЙ -1) спадково зумовлений ступінь стійкості виду до несприятливих умов середовища, включаючи П. 6.-2 та потенціал виживання; 2) потенційна здатність живих організмів збільшувати чисельність у геометричній прогресії (потенціал розмноження). Визначається або середньою величиною приплоду, або показником итиску життя” (швидкість, з якою при гіпотетичному безперешкодному розмноженні особини даного виду вкриють земну […]...
22. СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ – умови існування (сукупність абіотичних та біотичних чинників) окремого організму або біоценозу загалом, що впливають на їхній ріст і розвиток....
23. ІНДЕКС ГУСТОТИ ЗАСЕЛЕННЯ Екологія – охорона природи ІНДЕКС ГУСТОТИ ЗАСЕЛЕННЯ – показник (корінь квадратний з добутку величини біомаси та щільності населення), який пов’язує середню біомасу та число особин, що характеризує вид у межах біоценозу або біогеоценозу....
24. АВТОТРОФНА ФАЗА СУКЦЕСІЇ Екологія – охорона природи АВТОТРОФНА ФАЗА СУКЦЕСІЇ – фаза розвитку біоценозу, у якій витрати енергії на дихання не більші за кількість енергії, що накопичена у фітомасі....
25. СУБОРДИНАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СУБОРДИНАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА – форма ієрархії прир. систем, де як супідрядні за висотою організації системні одиниці виступають структури з участю живого організму. Напр., підсистеми відносно біоценозу: популяції, синузїї, консорцїї....
26. СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ – прир. функц.-морф, розчленування екосистеми на підсистеми (блоки). До структ. елементів входять популяції, консорції, синузїі, яруси рослинності тощо, тобто окремі структури біоценозу та біогеоценозу....
27. НЕОЕНДЕМІЗМ Екологія – охорона природи НЕОЕНДЕМІЗМ – вузький ареал поширення виду, зумовлений його молодістю....
28. ЧИННИК КИСЛОТНОСТІ Екологія – охорона природи ЧИННИК КИСЛОТНОСТІ – чинник-1, що визначається наявністю вільних та обмінних йонів (водню, алюмінію тощо) у воді та грунті (рН цих середовищ)....
29. ФОРМАЦІЯ Екологія – охорона природи ФОРМАЦІЯ – 1) сукупність асоціацій, подібних за рослинними домінантами – до головного шару біотичного угруповання та в ідеальному випадку з однаковим видовим складом едифікаторів; 2) сполучення геол. тіл або комплексів порід, об’єднаних у параген., стратиграфічному, тектонічному або в будь-якому ін. відношенні. Дуже багатозначний термін....
30. ЧИННИК КОМПЛЕКСНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК КОМПЛЕКСНИЙ – багатобічний вплив, зумовлений структурою, функціями та історією утворення....
31. ЧИННИК ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ Екологія – охорона природи ЧИННИК ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ – вплив, зумовлений інформаційним, фіз., хім. або біол. забрудненням простору, що оточує об’єкт чи суб’єкт....
32. НЕТТО-ПРОДУКЦІЯ (БІОЦЕНОЗУ) Екологія – охорона природи НЕТТО-ПРОДУКЦІЯ (БІОЦЕНОЗУ) – чиста, або біол., продукція, річний приріст біомаси – нагромаджена автотрофами або консументами біомаса (за одиницю часу і на одиницю площі) без продукції, використаної на дихання. Розрізняють первинну Н.-п. – автотрофів і вторинну – біотрофів....
33. ПОТЕНЦІАЛ ВИЖИВАННЯ Екологія – охорона природи ПОТЕНЦІАЛ ВИЖИВАННЯ – ступінь стійкості виду до несприятливих чинників середовища, зумовлений його екол. валентністю....
34. ТРОФОТАКСИС Екологія – охорона природи ТРОФОТАКСИС – позитивний або негативний рух нижчих організмів, зумовлений нерівномірним розподілом поживних речовин у зовн. середовищі....
35. СТРУКТУРА БІОЦЕНОЗІВ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА БІОЦЕНОЗІВ – основні елементи будови біоценозів: видовий склад, у т. ч. ценотипи, популяції; розміщення особин, у т. ч. парцели, мікроценози, шари, яруси, біогоризонти; заг. розподіл біомаси; характерні ознаки біоценотичного середовища. Зумовлює Особливості біоценотичних та трансабіотичних взаємозв’язків організмів і усього біоценозу....
36. ЧИННИК ОРОГРАФІЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ОРОГРАФІЧНИЙ – чинник, зумовлений особливостями рельєфу певної ділянки земної поверхні....
37. ЧИННИК НІВАЛЬНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК НІВАЛЬНИЙ – чинник, зумовлений наявністю снігового (льодового) покриву на поверхні землі....
38. КЛІМАТОПК Екологія – охорона природи КЛІМАТОП – 1) сукупність фіз. умов екотопу, істотних для організмів, які його населяють; 2) пов. частина біоценотичного середовища, біоценозу, біогеоценозу або ценоекосистеми, що відрізняється від навколишньої атмосфери за газовим складом (насамперед за вмістом кисню, вуглекислого газу), пов. і тепловим режимами, режимом вологості, зменшеною сонячною радіацією та освітленістю, насиченістю біолінами тощо....
39. ЛАТЕНТНИЙ СТАН Екологія – охорона природи ЛАТЕНТНИЙ СТАН – стан живих організмів, за якого обмін речовин знижений до мінімуму....
40. НЕЙСТОН Екологія – охорона природи НЕЙСТОН – сукупність організмів, що живуть біля поверхні води, на межі водного і пов. середовищ (від поверхневої плівки до 5 см в глиб вод). Як правило, це найпростіші, одноклітинні водорості, клопи, личинки комарів, мальки риб тощо. Разом з організмами плейстону створюють особливий біогоризонт водної екосистеми....