АНАЛІЗ ВОСКУ
АНАЛІЗ ВОСКУ – проводять для визначення його якості, установлюють сорт, хімічний склад, виявляють різні домішки. У бджолиному воску неприпустима наявність не тільки механічних домішок, але й домішок мінерального, рослинного або тваринного походження (парафін, церезин, стеарин, смола тощо). Якість воску встановлюється органолептичним дослідженням або нескладним хімічним чи фізичним аналізом. Будь-яка перевірка воску грунтується на показниках його кольору.
Органолептичне дослідження – визначення якості воску на колір, запах і смак
Органолептичне дослідження є першочерговим при визначенні фальсифікації воску.
Фальсифікацію В. поділяють на дві групи:
1) додавання механічних домішок, що не з’єднуються з воском (крейда, гіпс, глина, борошно, крохмаль тощо);
2) додавання воскоподібних
При підмішуванні технічного В. фальсифікат на зламі втрачає дрібнокристалічну структуру й стає м’яким (натуральний В. розколюється). При підмішуванні парафіну на поверхні фальсифікату утворюється ввігнутість, у тонких шарах він стає прозорим, а при розтиранні його шматочків на пальцях залишається відчуття жирності. Парафін має склоподібну масу, за питомою вагою (0,880-0,910) і температурою плавлення (44-48 °С) парафін стоїть нижче за бджолиний віск й церезин. Він легко змішується з воском у будь-яких процентних співвідношеннях, утворюючи абсолютно однорідні сплави.
Домішка церезину на зовнішній вигляд мало відрізняється від натурального воску. Його температура плавлення така ж або вища, ніж у натурального воску, а питома вага завжди нижча. При фальсифікації, особливо вмілій, церезин уживається досить часто. Однак на поверхні фальсифікату він іноді утворює муаристий малюнок. Невелика кількість церезину залишає на поверхні брикету невеликі втиснені ямки. Чим більша домішка церезину, тим менші заглиблення, але навколо них утворюються концентричні кола. Домішку церезину завжди можна точно визначити.
Домішку смол визначають при жуванні: фальсифікат прилипає до зубів і викликає специфічне смакове відчуття, тоді як натуральний віск легко відділяється.
Сало й інші жири можна визначити спалюванням воску на розпеченій плиті: утворюється їдкий неприємний запах акролеїну – продукту розкладання гліцерину.
Механічні домішки визначають також хімічним і фізичним методами. Підозрілий віск розплавляють у м’якій воді, а на дні збереться осад із домішок. Кількість домішок можна визначити, розчинивши віск у розчиннику (бензині, гасі, скипидарі тощо) з подальшим фільтруванням нерозчиненої частини.
Іноді у віск додають смолу-каніфоль і стеарин, які підмішуються для надання воску твердості. Додавання у віск цих домішок робить його непридатним для подальшого виробництва штучної вощини й використання в багатьох галузях промисловості.
Технічкий В. являє собою сплав церезину й парафіну з нафтовим маслом. Церезину додають близько 5 % від загальної маси для підвищення температури плавлення й твердості, основну ж масу представляють парафін і нафтове масло. Нафтове масло надає технічному В. м’якості, у сильну спеку він стає майже пастоподібним. За кольором зазвичай не відрізняється від жовтого бджолиного воску, а в зламі має структуру суцільної, рівної поверхні. При нормальній температурі він ріжеться, а не колеться. Із бджолиним воском технічний змішується в будь-яких пропорціях.
Наявність перерахованих вище домішок можна виявити шляхом хімічних реакцій.
Домішку мінеральних восків визначають у такий спосіб. Беруть чистий кристалічний їдкий калій, заливають у склянці 3-4-кратною (за обсягом) кількістю міцного винного спирту, ледь підігрівають на водяній бані, часто помішуючи. Отриманий розчин залишають на ніч відстоюватися. Уранці зливають, не збовтуючи, прозору рідину в темну пляшечку. Цим реактивом можна користуватися протягом 3-4 місяців.
Беруть маленький шматочок В., поміщають його в пробірку, заливають на 1/3 реактивом, підігрівають на вогні до кипіння так, щоб уміст не википав. Розчин кип’ятять 2-3 хв. Якщо розчин залишився чистим, це означає, що досліджуваний В. натуральний, якщо на його поверхні з’явилися жирові кульки різного діаметра – це фальсифікат. Поводитися з цим розчином потрібно вкрай обережно, слід стежити, щоб він не потрапив на шкіру, одяг або в очі.
При підозрі на домішку каніфолі й прополісної смоли беруть шматочок В., поміщають його в пробірку й заливають на1 /3 спиртовим розчином (2 частини спирту на 1 частину води). Розчин нагрівають до кипіння. Після застигання воску рідину переливають в іншу пробірку й додають рівну кількість дистильованої води. Помутніння рідини вказує на присутність у воску домішки смоли.
Для виявлення домішки стеарину в пробірку наливають вапняну воду й кладуть тонкі стружки з воску. Суміш нагрівають до температури плавлення воску. Наявність каламуті свідчить про присутність стеарину. Натуральний віск залишає розчин чистим і прозорим.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...