Австрійська школа – напрям у західній економічній теорії XIX ст., представники якого намагались дослідити механізм ціноутворення та економічної поведінки індивідів на суб’єктивно-психологічній основі, але ігнорували теорію суспільних трудових витрат. Виник у 80-х XIX ст. в Австрії. Найвідомішими представниками А. ш. були Г. Госсен, К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк та ін. У XX ст. вона була певною мірою представлена насамперед іменами Л. Мізеса, Ф. Хаєка, Г. Хаберлена, Ф. Махлупа. Значну роль у розвитку А. ш. відіграли англійські економісти В. Джевонс,
А. Маршалл (водночас цю концепцію без урахування витрат виробництва він вважав однобічною), швейцарський економіст Л. Вальрас та ін. Методологічна основа А. ш. – абстрактно-дедуктивний метод дослідження, принцип індивідуалізму (людина у своїй діяльності керується лише мотивами егоїзму) та суб’єктивно-психологічний підхід. До здобутків А. ш. слід віднести: 1) спробу визначити цінність товару або послуги ступенем корисного ефекту; 2) врахування рідкісності при визначенні вартості блага, про що вперше стверджував Д. Рікардо; 3) виділення Бем-Баверком абстрактної корисності (див. Бем-Баверк); 4) з’ясування впливу
на ціну товарів коливання попиту і пропозиції із насиченням відповідної потреби у кожному благу; 5) обгрунтування Візером та Джевонсом поняття “гранична корисність”, її величини, а ширше – введення в економічну теорію засад граничного (маргінального) аналізу. Водночас представники А. ш. не могли пояснити, чому багато корисних речовин (вода, повітря) не мають ціни; чому середні ціни товарів значно різняться між собою; яким чином цінність створеного продукту зумовлюється окремим фактором виробництва; як зіставити корисність і витрати суспільно необхідної праці, або результати з витратами. Недоліком А. ш., зокрема шкали Менгера, є те, що механізм зрівнювання граничної корисності діє за умови уже наявної ціни та доходу споживача. А це означає сумнівність тези про визначення ціни граничною корисністю благ і визначення цін із суб’єктивних оцінок, які, своєю чергою, залежать від цін. Американський економіст М. Кларк справедливо критикував цю теорію за тавтологічність. Крім того, при вимірюванні багатьох суб’єктивних оцінок відсутня об’єктивна одиниця їх вимірювання. А. ш. критикують за відірваність теорії від практики ціноутворення. Чимало опонентів має і визначення представниками А. ш. предмета політичної економії (як науки, що вивчає свідомість суб’єкта господарювання, є прикладною психологією) і зведення економічних відносин лише до ринкових зв’язків, до відносин обміну; ототожнення праці з засобами виробництва, з матеріальною річчю (а не процесу, що відбувається між людиною і природою). Пояснення причин виникнення приватної власності представниками А. ш. ( внаслідок постійної суперечності між потребами людей і обмеженими запасами предметів для їх задоволення) недостатньо узгоджується з історичною практикою, може бути визнано лише як один із чинників. Надто вразливими є теза А. ш. про примат споживання над виробництвом, теорія розподілу. Крім того, не відповідає дійсності твердження представників А. ш. про рівний і безплатний доступ усіх економічних суб’єктів до ринкової інформації та їх раціональність. Представники сучасної А. ш. аналізують ринкові процеси та відносні ціни. Ф. Хаєк, зокрема, використав теорію довготермінової рівноваги Бем-Баверка для пояснення циклу, в якому час виробництва змінюється прямо пропорційно до реальної заробітної плати і обернено пропорційно до ставки відсотка, а внаслідок цього скорочується під час піднесення і зростає під час спаду.
Loading...