Багатосистемність психіки – ОСОБИСТІСТЬ ТА ЇЇ ПСИХІКА
ПСИХОЛОГІЯ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
ОСОБИСТІСТЬ ТА ЇЇ ПСИХІКА
Багатосистемність психіки
Разом із багаторівневістю, людська психіка, як цілісна система, має багато підсистем, кожну з яких можна розглядати як відносно самостійну систему.
До першої групи систем психіки належать:
– Психічні процеси, які поділяють на дрібніші підсистеми:
а) психічні пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття пам’ять, мислення, уява);
б) емоційно-почуттєві процеси (емоції та почуття);
в) вольові процеси.
– Психічні властивості
– Психічні стани, яких у науці налічують чимало (і позитивних, і негативних).
– Психічні утворення (мотиви, стереотипи, переконання, установки, знання, навички, вміння тощо).
Психічні процеси – це різні форми чи види взаємодії внутрішнього і зовнішнього психічного, внаслідок чого у психіці відображаються предмети та явища. “Психічні процеси – різні форми єдиного, цілісного відображення людиною довкілля і себе в ньому” (С. Д. Максименко).
Психічне як процес – поняття, яке ввів у психологію І. М. Сєченов, розкриває основний спосіб існування психічного. Психічне
Психічні процеси є компонентами діяльності людини, що часто стають особливими діями (перцептивними, мнемонічними, мисленнєвими, мовленнєвими, уявними, вольовими та ін.).
Психічні властивості – сталі психічні утворення людини, що утворюються в процесі життєдіяльності, виховання та самовиховання.
Наприклад, на грунті психічного процесу відчуття, сприйняття, пам’яті, уваги, почуття, уяви, мислення й волі можуть породити такі властивості людини, які виражаються у формі чутливості, сприйнятливості, пам’ятливості, уважності, емоційності, балакучості, мовчазності, вдумливості, розсудливості, фантазерства тощо.
Психічні стани – це різні види інтегрованого відображення людиною взаємодії внутрішніх і зовнішніх психічних впливів у певний статичний відрізок часу.
Причому більшість із них існує без чіткого усвідомлення відображеного предметного змісту. Прикладом психічних станів можуть бути бадьорість, втома, апатія, депресія, ейфорія, відчуження, втрата почуття реальності, нудьга, страх, відчай, сум, той або інший настрій тощо. Вивчення психічних станів як психологічної категорії пов’язане з ім’ям М. Д. Левітова. Психічні стани так чи інакше характеризують психіку людини, визначають своєрідність різних психічних процесів.
Психічні стани виникають під час накладання психічних процесів, які відбуваються в цей момент, на властивості людини.
До іншої групи підсистем належать механізми психіки. “Механізм психіки – знаряддя, метод людини, завдяки якому поєднуються в цілість її органи і системи передавання і перетворення енергії та інформації в процесі її діяльності” (С. Д. Максименко).
Можна сказати, що механізми психіки – це знаряддя приймання, розкодування, перероблення й передавання психоенергії.
С. Д. Максименко виокремлює такі механізми психіки: відображення, проектування та опредметнення. Він зазначає, що психічне відображення – активний цілісний процес, який виявляється в різних формах і для якого характерна єдність пізнання, переживання й прагнення, єдність психіки й діяльності людини.
Психічне відображення містить систему функцій, які регулюють діяльність людини. Воно має, по-перше, активний характер, зумовлений пошуком та добиранням відповідно до умов середовища способів дій; по-друге, має випереджальний характер, забезпечуючи функцію передбачення в діяльності та поведінці; по-третє, кожний психічний акт є результатом дії об’єктивного через суб’єктивне відображення, через людську індивідуальність, що накладає відбиток своєрідності на її психічне життя; по-четверте, у процесі діяльності психічне відображення постійно поглиблюється, вдосконалюється й розвивається.
Механізм проектування виконує функцію впорядкування й гармонізування смислів відображення відповідно до мети дій або діяльності людини (С. Д. Максименко).
Шлях проектування – це сукупність і послідовність розумових або психомоторних дій, унаслідок чого створюються образи, схеми або знакові системи – теорії будови матеріальних предметів або дій машин, споруд, їх вузлів, а також власних дій, що сприяють розв’язанню теоретичних або практичних завдань.
С. Д. Максименко визначає механізм психічного опредметнення як процес перетворення та втілення людських душевних сил і здатностей із форми живої активності в образ застиглої предметності.
Ця діяльність має три основні форми:
– матеріальну, а саме: виробництво, фізична праця – в процесі яких людина перетворює і втілює себе в навколишньому світі;
– психічну – вироблення та інтерпретація змісту відображення, добір цінностей, розумові операції і переживання тощо, які є конструктивними елементами будь-якого виробництва;
– творення себе самого – розвиток душевних і духовних потенцій, а також усунення різних форм відчуження.
На нашу думку, механізми психіки є динамічними. Вони постійно залежать від видів і форм психічної діяльності. Внаслідок цього можна говорити про психічні механізми відчуття, сприйняття, запам’ятовування, аналізу, синтезу, уявлення, регулювання, спонукання, проектування та інше.