Головна ⇒ 📌Плани-конспекти уроків по хімії ⇒ Безробіття як результат порушення рівноваги на ринку праці. Оцінювання рівня безробіття

Безробіття як результат порушення рівноваги на ринку праці. Оцінювання рівня безробіття

УРОК 46

Мета уроку: формувати в учнів знання про ринок праці та механізм його функціонування; розкрити головні причини порушення рівноваги на ринку праці; з’ясувати, у чому полягає сутність економічного явища безробіття; навчити вимірювати рівень безробіття за допомогою абсолютних і відносних показників; формувати вміння аналізувати умови виникнення безробіття за невідповідності пропозиції та попиту; продовжити розвивати економічне мислення.

Основні

поняття: ринок праці, робоча сила, безробіття, зайняті, працездатні рівень безробіття.

Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

>> Запитання для дискусії

1. Які чинники, на вашу думку, формують безробіття?

2. У чому криються причини та якими є наслідки низької ціни робочої сили в Україні?

3. Чим вищий рівень безробіття, тим більшу частку ВВП недоотримує країна?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Одним з важливіших показників добробуту населення певної країни є показник

зайнятості. Кожна держава зацікавлена у високій зайнятості робочої сили та невисокому вимушеному безробітті. Люди хочуть мати високооплачувану роботу відповідно до своїх здібностей та інтересів. Проте жодне суспільство не здатне забезпечити роботою всіх працездатних. В економіці з різних причин виникає безробіття. При цьому водночас із безробіттям існують вакансії, тобто вільні робочі місця, які не можуть зайняти безробітні, бо їхня кваліфікація не відповідає вимогам вакансій. Утрата робочого місця може мати для окремої людини негативні наслідки. Масове ж безробіття спричиняє шкідливі наслідки для всього суспільства. Воно виникає через порушення макроекономічної рівноваги.

IV. Вивчення нового матеріалу

Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Основу ринку праці становлять дві головні дійові особи: роботодавці та наймані працівники. Принципова різниця між ними полягає в ставленні їх до засобів виробництва. Власниками останніх є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь, ні предметів праці, але здатні для праці, – це наймані працівники. Вони пропонують свою робочу силу за плату, а роботодавці пред’являють попит на неї та оплачують її. Отже, на ринку праці, як і на інших ринках, наявні пропозиція, попит і ціна у формі зарплати.

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів: рівнем зарплати, культурою, податковою системою тощо. Попит на робочу силу виявляється в потребі роботодавців мати необхідну кількість і якість найманої робочої сили для виробництва продукції. Він визначається двома головними факторами: загальним рівнем сукупного попиту в національному господарстві й технічним оснащенням виробництва. Обсяг ринку праці переважно визначається попитом на робочу силу, який прямо залежить від кон’юнктури ринку загалом та фази економічного циклу в країні. Коли економіка перебуває в стані циклічного піднесення, попит на робочу силу зростає, а отже, ринок праці розширюється, і навпаки.

Розширення чи звуження ринку праці спричинить зміну чисельності його складових – зайнятих і безробітних. Відповідно до міжнародних стандартів, розроблених 1983 року. Міжнародною організацією праці (МОП), усе населення можна поділити на три категорії: зайняті, безробітні й особи поза робочою силою.

Зайнятість у країні визначається чисельністю осіб, які виконують будь-яку роботу за певну зарплату або з метою отримання інших видів доходу, а також такі, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк або відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день. З точки зору макроекономічного аналізу, зайнятість – це діяльність працездатного населення, спрямована на створення суспільного продукту (національного доходу).

Безробіття – це явище, за якого частина економічно активного населення не може використати свою робочу силу. Конкретніше: людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям, наявним одночасно: “без роботи”; “уживає активні спроби знайти роботу”; “готова відразу ж стати до роботи”.

Зайняті та безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення в певний момент часу.

До осіб поза робочою силою належать люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах. До цієї категорії належать також особи, що вибули зі складу робочої сили, – дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу. Це ті люди, які навчаються, перебувають на пенсії, а також надто хворі, щоб працювати, чи просто ті, хто не шукає роботу. Ця категорія відома в економіці ще як економічно неактивне населення.

Завдання. Визначте, до якої категорії належать такі особи: діти, яким виповнилось 14 років; пенсіонери, які працюють; студенти денної форми навчання; солдати; домогосподарки; робітники, зайняті неповний робочий день; безробітний, який шукає роботу; безробітний, який утратив надію знайти роботу; жінка, яка перебуває в декретній відпустці; хворий, що тимчасово не працює і перебуває на лікарняному.

Для того щоб охарактеризувати ситуацію в країні в плані безробіття, використовують такі показники, як рівень безробіття, рівень зайнятості й тривалість безробіття.

Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили (позначається буквою U і вимірюється у відсотках).

Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше.

Завдання. Обчисліть робочу силу, рівень безробіття та рівень зайнятості за такими даними: кількість безробітних – 897 тис. осіб, кількість зайнятих – 32567 тис. осіб.

Розв’язання

Робоча сила = 897 + 32567 = 33 464 (тис. осіб).

U = 897/33464 • 100 % = 2,69 % – рівень безробіття.

Рівень зайнятості = 32567/33464 • 100 % = 97,32 %.

Безробіття ми розглядаємо як явище, що засвідчує порушення рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, як буде показано далі, не будь-яке безробіття є порушенням чи відхиленням від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової економіки й у різні часи, то його можна певною мірою вважати своєрідною нормою. Чому безробіття є ма – кроекономічним явищем?

По-перше, наявність безробіття є свідченням недостатнього використання ресурсів суспільства, а отже, чинником, що діє в бік зменшення ВНП, сукупної пропозиції.

По-друге, безробіття – це, крім іншого, певна кількість людей з меншою платоспроможністю, що спричиняє зменшення сукупного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу з двох боків: і з боку попиту, і з боку пропозиції.

Рівновага на ринку праці досягається через збалансованість попиту і пропозиції певним рівнем ціни праці, який стає ціною рівноваги ринку праці (рівноважною ставкою заробітної плати, адже заробітна плата – це ринкова ціна праці). Проте ціна праці (заробітна плата) залежить від багатьох чинників: можливості задоволення нагальних потреб, рівня освіти та кваліфікації, економічної боротьби трудящих тощо. Водночас рівень заробітної плати не може опускатись нижче від можливостей фізіологічного забезпечення життя найманого працівника і членів його сім’ї, але він не може бути й надто високим: це приведе до зменшення попиту на працю і зростання безробіття. Саме таку ситуацію відбито на графіку.

Вплив ставки заробітної плати на рівень зайнятості

Графік показує, що встановлення мінімуму заробітної плати привело до появи надлишку робочої сили на ринку праці (D – крива попиту; S – крива пропозиції; QLD – обсяг попиту; QLS – обсяг пропозиції праці), величина якого визначається відрізком AB.

Ринок праці впливає на розвиток господарства, діє в певних напрямах; проявляється в різноманітних формах і виконує різні функції. Під останніми розуміють рід та вид діяльності. Сучасний ринок праці виконує такі функції:

¦ суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва і регіонами;

¦ інформаційну. Дає учасникам процесу купівлі-продажу товару, робочої сили інформацію щодо умов найму, рівня зарплати, пропозиції робочих місць, якості робочої сили тощо;

¦ посередницьку. Ринок праці встановлює зв’язок між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок праці для задоволення взаємних інтересів і потреб;

¦ ціноутворювальну. Це головна функція ринку праці, що встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. Лише на ринку праці відбувається загальне визнання затрат праці на відтворення товару “робоча сила” і визначається його вартість;

¦ стимулювальну. Завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює більш ефективне використання трудових ресурсів з метою підвищення прибутковості виробництва, а також стимулює найманих працівників підвищувати свій професійно-кваліфікаційний рівень;

¦ оздоровчу. Завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу в конкурентній боротьбі працівникам із найбільш високими якісними показниками робочої сили;

¦ регулювальну. Певною мірою ринок впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів галузей в інші, більш ефективні. Ринок праці регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а отже, і ефективне використання.

В Україні ринок праці ще повною мірою не виконує всіх своїх функцій, оскільки поки що перебуває на стадії розвитку.

Для вимірювання безробіття використовуються абсолютні й відносні показники.

До головних абсолютних показників належать чисельність безробітних на рівнях: країна, область, місто, район; чисельність безробітних за статевовіковою ознакою, освітою, місцем проживання, соціальним статусом; середня тривалість безробіття в місяцях.

До головних відносних показників безробіття належить рівень безробіття, що визначається на початок або на кінець періоду і розраховується у відсотках до трудових ресурсів (офіційна статистика) і до економічно-активного населення за формулами:

Де u – рівень безробіття;

U – чисельність безробітних, виявлена шляхом обстеження до – могосподарств, осіб;

UL – кількість безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, осіб;

L – чисельність трудових ресурсів (робочої сили), осіб;

LF – кількість економічно активного населення, виявлена шляхом обстеження домогосподарств, осіб.

Крім зазначених головних показників безробіття, форми державної статистичної звітності налічують багато додаткових, які виражаються в абсолютних величинах (скільки безробітних проходять професійне навчання, скільки закінчили, а скільки припинили навчання, беруть участь у громадських роботах, скільком призначено грошову допомогу тощо), які нескладно перевести у відносні. Усі вони використовуються для аналізу стану ринку праці й зайнятості.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

>> Чи правильними є такі твердження?

1) У національній економіці стаціонарний рівень безробіття залежить виключно від коефіцієнта звільнень. (Ні)

2) Використання робочої сили в командній економіці характеризується надзайнятістю. (Так)

3) Неспроможність промисловості поглинути приріст робочої сили може бути важливою причиною величезних масштабів безробіття у країнах “третього світу”. (Так)

>> Розв’яжіть задачі

Задача 1

Кількість населення гіпотетичної країни норландії – 12 млн. осіб, з яких 3,5 млн. – діти до 16 років, а також недієздатні та засуджені; 2,5 млн. – вибули з економічно активного населення; 240 тис. – безробітні; 760 тис. осіб – працівники, зайняті неповний робочий день, які водночас шукають нову роботу.

Використовуючи ці статистичні дані, обчисліть:

1) величину робочої сили країни;

2) загальний рівень безробіття.

Розв’язання

Робоча сила, або економічно активне населення, – це все населення за винятком дітей віком до 16 років, недієздатних і засуджених, а також тих, хто вибув з економічно активного населення (пенсіонерів, які не працюють).

Тоді сукупна робоча сила = 12 – (3,5 + 2,5) = 6 (млн. осіб).

Загальний рівень безробіття визначається відсотковим співвідношенням кількості безробітних і сукупної робочої сили (працівників, зайнятих неповний робочий день, навіть якщо вони шукають нову роботу, не залишаючи стару, не враховують).

Задача 2

Обчисліть загальний рівень безробіття в економіці, якщо кількість працюючих становить 36 млн. осіб, а безробітних – 4 млн. осіб.

Яким буде офіційний рівень безробіття, якщо за рік роботу втратили ще 240 тис. осіб, а 480 тис. безробітних взагалі припинили пошуки роботи?

Розв’язання: щоб визначити рівень безробіття в економіці, потрібно обчислити кількість робочої сили, яка в цьому випадку дорівнює сумі кількості працюючих і безробітних.

Кількість робочої сили = 36 + 4 = 40 (млн. осіб).

За рік кількість безробітних зросла на 240 тис. осіб, однак 480 тис. безробітних припинили пошуки роботи (перестали реєструватися як безробітні), тому офіційно перестали вважатися безробітними. Тоді офіційна кількість безробітних становитиме:

4 + 0,24 – 0,48 = 3,76 (млн. осіб).

Офіційний рівень безробіття в економіці дорівнюватиме:

Задача 3

Обчисліть чисельність трудових ресурсів у прогнозному році за такими даними:

1) кількість населення в непрацездатному віці становить 46 % від загальної кількості населення в прогнозованому році;

2) кількість населення в базисному році – 50 млн. осіб;

3) кількість населення у віці до 16 років у прогнозованому році становить 15,5 млн. осіб;

4) питома вага працюючих у прогнозованому році: серед осіб пенсійного віку – 18 %, серед підлітків до 16 років – 0,8 %;

5) кількість непрацюючих працездатного віку, що одержують пенсії на пільгових умовах, у прогнозованому році – 350 тис. осіб;

6) кількість непрацюючих інвалідів І та ІІ груп у працездатному віці – 270 тис. осіб;

7) сальдо міграції трудових ресурсів у прогнозованому році – 25 тис. осіб;

8) темпи зростання населення в прогнозованому році порівняно з базовим – 98 %.

Методичні рекомендації. Чисельність трудових ресурсів складається із чисельності працездатного населення в працездатному віці, чисельності працюючих осіб пенсійного віку й чисельності працюючих підлітків до 16 років. На чисельність трудових ресурсів впливає також міграційне сальдо.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал.