Біокругообіг поживних речовин – інтегральний показник продуктивності лісу

Лісівництво

РОЗДІЛ 2. ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ ЛІСІВНИЧИМИ МЕТОДАМИ

Лекція 7. БІОЛОГІЧНИЙ КРУГООБІГ РЕЧОВИН, ЙОГО СУТЬ І РОЛЬ У ПІДВИЩЕННІ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ

7.9 Біокругообіг поживних речовин – інтегральний показник продуктивності лісу

На поверхні грунту в лісі відбувається накопичення органічних речовин, доки не настане динамічна рівновага між кількістю річного опаду та кількістю речовин, які розкладаються. Характер процесу розкладу та період, який необхідно мати для нього значною мірою залежить від деревних

порід та клімату; в якому вони зростають. М’які тканини в основному розкладаються під дією лише мікрофлори, а грубі, тверді лісові матеріали – під дією грунтових тварин і рослин. У кожному лісовому насадженні по-своєму відбуваються природні процеси. А оскільки живлення лісового насадження обумовлюється законами біокругообігу, то виникає потреба в інтенсифікації процесів, щоб поліп­шити живлення рослин.

Здавалося б, що в цьому питанні все ясно, немає проблем. Але це лише на перший погляд. Проблема впливу на біокругообіг ще недо­статньо вивчена. Може статися так, що певний елемент живлення звільнятиметься

швидше, а виявляється, що він деревним рослинам мало потрібен, бо його достатньо в грунті (наприклад, залізо). Може бути, що елемент живлення звільняється не в той період, коли дерево живиться (наприклад, восени, влітку під час посухи і т. п.). А може справа не в недостачі певних елементів живлення, а в дефіциті вологи в грунті? Таких питань виникає багато.

Потрібно інтенсифікувати кругообіг чи не потрібно – відповідь дають дослідження перш за все в природних умовах (природних лісостанах). 12-річні дослідження І. І. Смольянінова (1978) у Поліссі та Степу України, в сосняках та дібровах 50-60-річного віку дали можливість визначити кількісні співвідношення кругообігу азоту, фосфору та калію. Визначали споживання та надходження і накопичення в лісовій підстилці вказаних елементів живлення. Автор вважає, що природа сама загальмовує хід біокругообігу там, де відчувається нехватка елементів живлення, або активізує його там, де рослинам і без цього є їх достатня кількість. У сухих борах на перемитому та перевіяному піску мізерна кількість елементів живлення розсіяна в грунті і рослини повинні розвивати набагато більшу кореневу систему порівняно з багатшими умовами. Тут поживні речовини дуже повільно повертаються в грунт, бо підстилка накопичує 10 – 25-річну і навіть більшу кількість річного опаду. Інша справа в дібровах, де річний опад розкладається за 1,5 – 2,5 роки. Навіть у сосни, що зростає в сухих борах та свіжих суборах, різниця інтенсивності біокругообігу за 10-бальною шкалою Базилевич – Родіна може досягти 3-4 балів.

І. І. Смольянінов робить висновок, що біокругообіг потрібно інтенси­фікувати перш за все там, де він надмірно загальмований. Але біокру­гообіг не існує взагалі. Мова йде про кругообіг певних елементів. Ось тут і потрібно знати запаси їх у грунті та лісовій підстилці і потребу в них деревних порід.

Кругообіг елементів – процес складний, що супроводиться проце­сами тління, гниття, переміщення та синтезу речовин, які потребують певних витрат енергії, бурхливої діяльності ферментів тощо. Все це накладає відбиток на органічну та мінеральну частини грунту, життя мікроорганізмів і дрібних тварин, на склад вологи та повітря, викликаючи певну реакцію деревних порід, перш за все – їх живлення.

Інтенсивний кругообіг супроводиться швидким перегниванням підстилки, високою щільністю мікроорганізмів у грунті, активністю ферментів, що дає кращий для росту рослин гумус, викликає активний ріст та розвиток рослин. Активізація кругообігу приводить до більш посиленої зміни навколишнього середовища, поліпшення умов життя рослин. Тому і можна очікувати підвищення продуктивності лісостанів та поліпшення їх захисних функцій.

Однак грунти наших лісів відрізняються надто вираженою стро­катістю. Поряд з окремими діляночками – “плямами”, для яких харак­терна бурхлива діяльність ферментів, існують такі зони, де може бути нульова їх активність, вони ніби мертві. Загальна продуктивність насаджень буде залежати від того, яких зон більше. За М. В. Дилісом (1974), такі зони іменують парцелами. Лісовод повинен враховувати парцелярну структуру лісостанів, особливо ті парцели, які гальмують процес біокругообігу. Справа в тім, що при повільному розкладі органічних решток (при надмірній вологості та відсутності кисню) утворюються отруйні масляна та пропіонова кислоти, інші недоокислені речовини, які шкодять лісу.

Крім сказаного, потрібно мати на увазі те, що елементи живлення, насамперед азот, втрачаються. Азот, який звільнився в процесі розкладу органічних решток, може поступати в атмосферу у вигляді аміаку, газоподібного азоту. Заважає цьому процесові зімкнутість пологу та затінення поверхні грунту. На осушених болотах спосте­рігається надлишок нітратів, які викликають бурхливий розвиток рослин, їх недозрілість перед зимою. В цьому разі потрібні інгібітори життєдіяльності нітрифікуючих бактерій (метіонін, інші, посів трави).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Біокругообіг поживних речовин – інтегральний показник продуктивності лісу