Головна ⇒ 📌Довідник з біології ⇒ Будова і функції органів травлення – ТРАВЛЕННЯ – БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

Будова і функції органів травлення – ТРАВЛЕННЯ – БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

Біологія. Комплексний довідник – підготовка до ЗНО та ДПА

БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

ТРАВЛЕННЯ

Будова і функції органів травлення

Харчування – нео дмінна умова життєдіяльності організмів. До складу харчових продуктів, які споживає людина, входять білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі та вода, які містяться в продуктах рослинного і тваринного походження. Вода, мінеральні солі і вітаміни в основному засвоюються в тому вигляді, в якому вони є в їжі. Білки, великі молекули вуглеводів та жирів не можуть всмоктуватись у кишково-шлунковому

тракті, тому вони піддаються обробці. Травлення – це процес розщеплення складних органічних речовин на прості розчинні сполуки, які можуть всмоктуватися і засвоюватися організмом. Розщеплення поживних речовин відбувається поетапно за допомогою травних соків, що містять ферменти. Одна група ферментів розщеплює білки до амінокислот (протеази), друга – жири до гліцеролу і жирних кислот (ліпази), третя – складні вуглеводи до глюкози (амілази). Продукти розщеплення білків, жирів і вуглеводів усмоктуються в кров і розносяться до всіх клітин організму. Там із них утворюються нові, властиві тільки

даному організму органічні сполуки.

Система органів травлення складається з травного каналу і травних залоз. Травний канал поділяється на такі відділи: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник, який закінчується прямою кишкою і анальним отвором. Стінки травного каналу складаються з чотирьох основних оболонок: внутрішньої слизової оболонки, підслизової оболонки, м’язової і зовнішньої оболонок. У слизовій оболонці утворюється слиз, що зволожує стінки каналу. Підслизова оболонка утворює складки, які збільшують поверхню травного каналу і в яких проходять кровоносні та лімфатичні судини, нервові сплетення. М’язова оболонка утворена двома шарами непосмугованих м’язів. Зовнішня оболонка є сполучнотканинною, у ній містяться судини, нервові волокна.

Виділення ферментів та інших речовин у складі слини, шлункового, підшлункового, кишкового соків та жовчі становить секреторну функцію травної системи. Жування, ковтання, переміщення їжі вздовж травної системи та виділення незасвоєних решток – рухову функцію. Органи травлення також здійснюють видільну функцію, яка полягає у виведенні з організму деяких продуктів обміну речовин.

Ротова порожнина. Будова зубів. Ротова порожнина обмежена спереду губами і щоками, зверху – піднебінням (твердим і м’яким), знизу – язиком і дном рота, ззаду вона переходить у носоглотку. Стінки ротової порожнини вкриті слизовою оболонкою, в якій багато дрібних слинних залоз і рецепторів. У ротовій порожнині на верхній та нижній щелепах розташовані ясна, в яких містяться зуби. За допомогою зубів їжа подрібнюється і пережовується (перетирається). Будова та форма зубів залежать від функцій, які вони виконують. Спереду у верхній і нижній щелепах розташовані 4 плоских різці. Поруч із ними з кожного боку по одному загостреному іклу. За допомогою різців та іклів людина відкушує їжу. За іклами розташовано по 2 малих і 3 великих кутніх зуби. Остання пара кутніх зубів виростає в 20-22 роки, їх називають зубами мудрості. Широкими поверхнями кутніх зубів їжа подрібнюється та перетирається. Всього в дорослої здорової людини 32 зуби.

Кожен зуб складається з кореня (він занурений у лунки щелепної кістки), шийки, (занурена в ясна) та коронки (виступає в ротову порожнину). Зовні коронка вкрита твердою зубною емаллю. До складу емалі входять сполуки Флуору. Під нею є щільна речовина, схожа на кісткову (дентин). Корінь оточений шаром спеціальної речовини – зубного цементу, за допомогою якого він кріпиться до кістки щелепи. Порожнина всередині зуба заповнена пульпою, яка складається із сполучної тканини, судин і нервів.

У ротовій порожнині їжа подрібнюється, перетирається і змочується слиною. Смак, температура і механічні властивості їжі розрізняються завдяки рецепторам, розміщеним на язику. Слину, що зволожує суху їжу, виділяють три пари великих слинних залоз (привушні, підщелепні, під’язикові). У слині є слиз, який обволікає їжу і полегшує ковтання. Вона має слабколужну реакцію і містить мінеральні і органічні речовини. Серед них є ферменти. Фермент лізоцим проявляє антибактеріальну дію і допомагає загоєнню ушкоджень слизової оболонки рота. Завдяки іншим ферментам слини відбувається первинне розщеплення крохмалю та частково цукру. За допомогою язика та щік їжа пересувається в ротовій порожнині.

Етапи переробки їжі

Травлення в шлунку. Шлунок – орган травного каналу вигнутої форми, ємністю 1,5-2 л. Стінки шлунка вкриті шаром слизу. У слизовій оболонці шлунка розміщені залози, що виділяють травні ферменти та соляну кислоту, яка активує травні ферменти і проявляє антибактеріальну дію. Усе це утворює прозору рідину, що має кислу реакцію. За добу у людини виділяється від 0,5 до 2 л шлункового соку. Під його дією в шлунку відбувається подальше травлення їжі. При скороченні стінок шлунка їжа перемішується із шлунковим соком. Шлунковий сік містить фермент пепсин, що розщеплює білки на амінокислоти. Шлунковий сік містить також ферменти, які розщеплюють жири. Слиз захищає стінки шлунка від дії соляної кислоти та від самоперетравлювання власними білковими ферментами. У шлунку їжа перебуває 4-8 годин. Травлення в шлунку відбувається лише за температури тіла 36-37 °С і за наявності соляної кислоти. Із шлунка їжа потрапляє в дванадцятипалу кишку.

Виділення шлункового соку регулюється нервовими і гуморальними механізмами. Шлунковий сік, як і слина, виділяється рефлекторно. Умовно-рефлекторне виділення соку починається задовго до вживанні їжі: при подразненні рецепторів зору, нюху, слуху. Сік, що виділяється при цьому, називається апетитним. Безумовно-рефлекторне виділення шлункового соку пов’язане з подразненням рецепторів ротової порожнини і самого шлунка. Центр безумовно-рефлекторного соковиділення розташований у довгастому мозку. Гуморальна регуляція виділення шлункового соку здійснюється біологічно активними речовинами; що виділяються під час травлення залозами шлунка. Вони всмоктуються в кров і стимулюють роботу шлункових залоз.

Травлення в кишечнику. Кишечник людини складається з тонкого та товстого відділів. Тонка кишка 2,8-4 м завдовжки. У ній розрізняють три відділи: дванадцятипалу, порожню та клубову кишки. Дванадцятипала кишка 25-30 см завдовжки, має форму підкови. До неї із шлунка потрапляють порції харчової маси. До дванадцятипалої кишки відкриваються протоки підшлункової залози та жовчного міхура. Підшлункова залоза виділяє ферменти, які діють у лужному середовищі. Значну роль у процесах травлення відіграє печінка. У печінці утворюється жовч, яка з жовчного міхура через вивідну протоку надходить у дванадцятипалу кишку. Жовч не містить травних ферментів, однак сприяє розпаду жирових часток на дрібні крапельки (емульгація жирів). Це підвищує ефективність дії ферментів, що розщеплюють жири. Ферменти підшлункової залози і тонкого кишечнику розщеплюють майже всі поживні органічні сполуки. Білки розщеплюються до амінокислот, жири – до гліцеролу й жирних кислот, а вуглеводи – до глюкози. У порожнину кишечнику виділяються також секрети залоз його слизової оболонки. Завдяки секретам підшлункової залози, печінки та слизової оболонки в тонкому кишечнику їжа перетравлюється в основному до кінця, і продукти всмоктуються ворсинками тонкого кишечнику в кров та лімфу. Стінки ворсинок складаються з одношарового епітелію. До кожної з них підходять кровоносні та лімфатичні капіляри. Крізь стінки ворсинок усмоктуються в кров розчинні продукти розщеплення поживних речовин – амінокислоти і моносахариди. З гліцеролу і жирних кислот в епітелії ворсинок знов синтезуються жири, характерні для даного організму, які надходять у лімфу.

Основні етапи травлення

Відділ	Основні процеси, то відбуваються	Кінцеві продукти
Ротова порожнина	Подрібнення їжі, часткове розщеплення крохмалю	Продукти неповного розщеплення крохмалю, невелика кількість глюкози
Шлунок	Розщеплення білків, емульгованих жирів	Білки простої будови, невелика кількість амінокислот
Тонкий кишечник: – дванадцятипала кишка; – інші відділи тонкої кишки	– Емульгування жирів на дрібні краплі під впливом жовчі – Розщеплення жирів – Подальше розщеплення білків – Розщеплення крохмалю та інших складних вуглеводів Завершення розщеплення білків, жирів, вуглеводів. Всмоктування продуктів розщеплення	Гліцерин, високомолекулярні жирні кислоти Поліпептиди, амінокислоти Глюкоза Амінокислоти, глюкоза, гліцерин і жирні кислоти
Товстий кишечник	Всмоктування води. Формування калових мас

Неперетравлені рештки їжі потрапляють у товстий кишечник і рухаються в ньому приблизно 12 годин. Товстий кишечник має три відділи: сліпу, ободову і пряму кишки. Внутрішня поверхня товстого кишечнику не має ворсинок. У товстому кишечнику дуже багато бактерій. Шляхом бродіння та гниття вони спричиняють формування калових мас і синтезують вітамін К та вітаміни групи В. Залози товстого кишечнику виробляють слиз, у якому мало ферментів. Він поліпшує просування їжі і виділення неперетравлених решток. Сформовані в товстому кишечнику калові маси потрапляють у пряму кишку і звідти виводяться через анальний отвір назовні. Випорожнення прямої кишки відбувається рефлекторно за участі діафрагми й м’язів живота. Центр цього рефлексу розташований в спинному мозку. Його діяльність регулюється відділами головного мозку.

Уся кров від кишечнику потрапляє до капілярів печінки, де звільняється (до 95 %) від шкідливих для організму речовин, що утворилися від перетравлення їжі (захисна функція). Печінка здатна також затримувати частину речовин, що утворилися в несвіжих продуктах (токсинів). Крім того, в печінці руйнуються старі кров’яні тільця, синтезуються білки плазми крові, з частини глюкози синтезується запасна речовина – полісахарид глікоген.