Частини мови (загальне поняття)
Частини мови (загальне поняття)
231. Місто, сквери, міліціонери, діти – іменники.
232. ЗИМовому (зими). ЖИТлу (жити). ВЕЛикі (велетень).
Синиці, Славко, дідусем – назви істот.
Великі – малі, більші – менші.
233. Білий снігу-сніженьку, простели доріженьку, Новий рік стрічати від хати до хати.
(який?) Білий — прикметник; (що зроби?) простели – дієслово; (що?) рік – іменник; (що робити?) стрічати – дієслово. Веселого Різдва! Щасливого Нового року! Бажаю цікавих зимових канікул!
234.
235. Песик лежав У будці. Собачка визирнув З будки. Потім він вирішив зайти До будки. На будці сиділа ворона. Песик зайшов За будку. Собачка ліг Біля будки.
236. Людина Без друзів – Що дерево Без коріння. Як прийде туга узнаєш друга. У лиху годину узнаєш вірну людину. Ко/рін/ня (ко/рі/ння) [кор’ін’:а]: гол. [о і а], пр. [к р’ н’:], пр. дзв. [р’ н’:], пр. гл. [к].
237.
238. Ведмедик сидів із заплющеними очима й думав про сонечко І тепло. Уявив, як
Пояснення:
В українській мові є короткі слова, які не відповідають на жодне питання і слугують для поєднання інших слів у реченні. Такі слова називаються службовими.
Наприклад: в, на, з-під, навколо, і, та, а, не, би, як. Вони не мають самостійного значення, на відміну від іменників, прикметників та дієслів,
239. (що?) 
– іменник; (що зробити?) 
– дієслово; (який?) 
– прикметник, (що?) 
– іменник; (який?) 
– прикметник; (що зробило?) 
– дієслово, (що?) 
– іменник; (що зробило?) 
– дієслово; (який?) 
– прикметник. (який?) 
– прикметник; (що робити?) 
– дієслово; (що?) 
– іменник.
240. ВЕЛикі (велетень), шИРокими (розширити).
(що робили?) Будували – дієслово, (що?) Театри -: іменник.
241.
242. РоЗМіщені (у префіксах роз-, без – завжди пишемо букву з), вЕЛичезні (перевірне слово – велетень).
(іменник), 
(дієслово), 
(прикметник).
Пояснення:
Спільнокореневі (споріднені) слова можуть належати до різних частий мови. Тому при доборі спільнокореневих слів варто подумати, які іменники, прикметники та дієслова мають спільний корінь.
243. 
244.
Слова, вжиті в переносному значенні – Веселе сонце, Гострий зір, Світла думка.
245.
Золоті руки, Золотий хліб.
246. ЗЕРно (перевірне слово – зерна), стЕБлинці (перевірне слово – стебла).
247. (хто?) Прабабця, (хто?) бабуня, (хто?) мамуся, (хто?) сестричка.
(що?) сережки (кому?) бабуні; (що?) буси (кому?) мамусі; (що?) стрічки (кому?) сестричці.
248. Назви істот (хто?): зайчики, пташенята, синички, снігурі, шишкарі, дятел, зайчиха, заєць, зайченята, мама, тато. Назви неістот (що?): гайок, опеньки, шубка, хвостик, м’яч, вушка, очка, свята, дріб, двір, печиво, мак, калачі, коржики, паляниці, пшениця.
249. ДіЖКу (діЖЕчка), дЕРевце (дерево), полИВали (лити), тЕПлі (тепло).
Деревце (що?), діжку (що?), діти (хто?), бруньки (що?).
250.
ОпенЬКи, маленЬКі (пишемо в суфіксі ь для позначення м’якості приголосного перед іншим приголосним). М‘Яча (вживаємо апостроф, бо буква я позначає два звуки [йа] в середині складу), блИЩать (перевірне слово – блиск). ВЕЛикі (перевірне слово – г велетень). СклИКає (перевірне слово – кликати).
253. Моринцях, Київщині, Тарас Григорович Шевченко, Шевченків, Кирилівки, Іван, Тараса, Катерина, Ярина, Марійка, Тарасик, Івана.
254. Загальні іменники – письменник, селі, міста, гімназії, місті, студентом, університету, місті, столиці. Власні іменники – Іван Якович Франко, Нагуєвичах, Дрогобича, Західній Україні, Івась, Дрогобичі, Львові, Відні, Австрії.
255. Загальні іменники – прізвище, місті, дівчинка, брата, сценки. Власні іменники – ЛЕсі УКраїнки, ЛАриса ПЕтрівна КОсач, ЗВягелі, ВОлині, МИхайла.
Пояснення:
До власних іменників належать:
– прізвища, імена, по батькові людей (бабуся ЗІна, ІГор СІчовик, ОЛьга ПЕтрівна);
– клички тварин (кіт ПУшок, песик РЯбко, кінь ОРлик);
– назви річок, гір і морів (річка ДНіпро, гори КАрпати, ЧОрне море);
– назви країн, міст, сіл та вулиць (країна УКраїна, місто КИїв, село ІВанівна, вулиця ХРещатик).
Усі власні іменники пишуться з великої літери. Іменники, Д які пишуться з маленької букви, мають назву загальних.
256.
257.
258. ЛИСточка (перевірне слово – листя), денЬ (пишемо ь на позначення м’якості приголосного звука в кінці слова).
Чапля Ходулька, кріт Крихітка.
260. Чисту – чистота, знаходила – знахідка.
Великому – маленьке, їла – пила.
261. НаблИЖалася (перевірне слово – близько), зИМа (перевірне слово – зими), дЕРев (перевірне слово – дерево), листок (перевірне слово – листя), сніГ (перевірне слово – сніжок).
Пояснення:
Для перевірки написання сумнівного голосного треба змінити слово або підібрати таке спільнокореневе до нього, щоб наголос падав на сумнівний звук (зИМа – зИМи).
Щоб перевірити написання сумнівного приголосного, слід поставити його в позицію між голосними звуками (сніГ – сніЖОк).
(яке?) Тепле – (що?) тепло; (яка?) золота – (що?) золото.
Пояснення:
За допомогою різних суфіксів можна утворити прикметники від іменників 
Завдяки іменникам ми можемо пояснити значення прикметників (пов’язаний ізЛітом, має відношення до Лісу).
Але існує і зворотна дія. В українській мові є іменники, які називають опредмечену якість, тобто ми можемо пояснити значення цих лишків через прикметник: 
Літо – літній, ліс – лісовий.
262.
Мій друг Владислав навчається зі мною в одному класі. Він завжди усміхнений і доброзичливий. Я знаю, що він підтримає мене в скрутну хвилину.
263. (що робити?) Думати – (що?) думка; (що роблять?) зацвітають – (що?) цвіт.
ВЕЛикі (велетень), дерев’яні (дерево): зЕЛений (зелень).
265.
Пояснення:
В українській мові існують іменники, які називають опредмечену дію, тобто ми можемо пояснити значення цих іменників через дієслово: Думати – думка, Жартувати – жарт.
266. Він, мій – Лесик, Гриць, Максим; вона, моя – Вірочка, Лариса; воно, моє – яблуко.
267. Дівчинки – ж. р.; ранок – ч. р.; кошеня – с. р.; сонце – с. р.; небо – с. р.; телефон ч. р.; татко – ч. р.; монетка – ж. р.; скарбничку – ж. р.; однокласник – ч. р.; Тарас – ч. р.
268. Іменники чоловічого роду: ліс, чай, комп’ютер, космонавт. Іменники жіночого роду: книжка, сукня, антена. Іменники середнього роду: поле, слоненя, радіо.
Колектив (ч. р.) нашого класу взяв участь у прибиранні шкільного подвір’я. Я прийшов на зустріч із другом на Хвилину (ж. р.) раніше, ніж ми домовлялися.
269. Жито (е. р.), пшеницю (ж. р.), ячмінь (ч. р.), просо (с. р.), овес (ч. р.), гречку (ж. р.). Хліб (ч. р.). Борошна (е. р.), свято (с. р.), рибою (ж. р.), м’ясом (с. р.), капустою (ж. р.). Капуста (ж. р.), часник (ч. р.), цибуля (ж. р.), буряк (ч. р.), ріпа (ж. р.). Яблуня (ж. р.), груша (ж. р.), слива (ж. р.), вишня (ж. р.), калина (ж. р.).
Пояснення:
Іменники в українській мові мають роди. Якщо до іменника можна додати слова:
– він, мій – то це чоловічий рід (мій овес, він – шофер, мій хліб);
– вона, моя – то це жіночий рід (моя вишня, вона – вчителька, моя калина);
– воно, моє – то це середній рід (моє жито, воно – кошенятко, моє свято).
271. Сон – ч. р.; вікно – с. р.; матусі – ж. р.
Моя матуся (ж. р.) дуже красива. Її посмішка (ж, р.) зігріває мене. Мама (ж. р.) – найдорожча у світі (ч. р.) людина (ж. р.).
272. Чол. рід: (він, мій) хлопчик, тато, кінь. Жін. рід: (вона, моя) смуга, зірка, мить. Сер. рід: (воно, моє) поле, небо, зернятко.
Власні іменники – Петрусь, Буланко, Петрусь.
273. Усю Ніч (ж, р.) вона лежить на Траві (ж. р.). Настає Ранок (ч. р,). Удень Сонце (с. р.) нагріває Повітря (с. р.). А потім нагрівається Земля (ж. р.)… Вона перша віддає своє Тепло (с. р.).
274. Удосвіта вийшов хлопчик Петрусь із татом (ч. р.) надвір. Тато їхав у поле на роботу (ж. р.) й пообіцяв узяти його із собою… То була мить, менша від зернятка маку (ч. р.). Та коли відкрив повіки, зірки (Ж. р.) уже не було.
275. Картин[у]. Весн[а]. Дерев[а], пташк[и], комах[и]. Клумб[а]. Нагідк[а].
276. Під сніг[ом]. Від ворог|а]. Чепурну квартирк[у]. З багатьма виход[ами]. Бід[у] перечекає.
Сніг (ч. р.) – сніг[и]; тетерук (ч. р.) – тетерук[и]; квартирка (ж. р.) – квартирк[и]; вихід (ч. р.) виход[и].
277. Планети – мн., ракета – одн., космодром – одн., кораблі – мн., зорі – мн., скафандр -, одн., комп’ютер – одн., супутники – мн.
Пояснення:
Іменник має число: Однину (якщо називає один предмет ракета, скафандр, комп’ютер) та Множину (якщо називає багато предметів – планети, кораблі, зорі).
278. Сади, гаї, трави, квітки. Пташки, метелики, бджілки.
279. ЗветЬСя цей місяцЬ лютим. Але сонечко вже пригріває. Синички голосніше виспівуютЬ. Горобці метушатЬСя. Голосно каркають ворони
Весняне сонечко пригріває, і з дахів капає вода. Уночі Холодна вода підмерзає й утворюються Великі бурульки. Вони подібні на Прозорі списи. Удень Тепле сонечко припече…
Синички (множина) – синичка (однина). Горобці (множина) – горобець (однина).
(хто?) Ворони; ворони (що роблять?) каркають; каркають (як?) голосно.
280. Іменники жіночого роду – трава, квітка, пташка, бджілка. Іменники чоловічого роду – сад, гай, метелик. Іменники середнього роду – літо, сонце, тепло.
281. Сніг[], сніг[ом], на сніг[у], сніг[у], сніг[].
282. Замінити слово зайчик можна словами він, звірок, звірятко, пухнастик тощо.
Біжить (хто?) зайчик[]; побачив (кого?) зайчик[а]; що робити (кому?) зайчик[ові]; зловить (кого?) зайчик[а]; нависла (над ким?) над зайчик[ом]; шубка (на кому?) на зайчик[у].,
283. Н. в. (хто? що?) білк[а], слив[а]. Р. в. (кого? чого?) білк[и], слив[и]. Д. в. (кому? чому?) білц[і], слив[і]. 3. в. (кого? що?) білк[у], слив[у]. О. в. (ким? чим?) білк[ою], слив[ою]. М. в. (на кому? на чому?) на білц[і], на слив[і].
Пояснення:
Для-зв’язку слів у реченні ми ставимо до іменників різні питання – змінюємо їх за відмінками:
– називний відмінок – хто? що? Наприклад: у Лесі Є (хто?) собака;
– родовий відмінок – кого? чого? Наприклад: у дівчинки немає (кого? ) кішки;
– давальний відмінок – кому? чому? Наприклад: вона дає їсти (кому?) песику;
– знахідний відмінок – кого? що? Наприклад: дівчинка Любить (кого?) його;
– орудний відмінок – ким? чим? Наприклад:, Леся гуляє (з. ким?) з собакою;
– місцевий відмінок – на кому? На чому? Наприклад: (на кому?) на ньому виблискують медалі.
– кличний відмінок – вживається при звертанні до особи. До нього не ставиться питання. Наприклад: Лесю, погуляй із собакою.
284. У Лесі є (Н. в. хто?) собака. Дівчинка дуже любить (3. в. кого?) його. Вона дає їсти і пити (Д. в. кому?) песику. Потім Леся гуляє (О. в. з ким?) з собакою. (М. в. на кому?) На ньому виблискують медалі. Він переможець змагань.
У тексті відсутні родовий та кличний відмінки.
285. Мій (Н. в. хто?) друг; немає (Р. в. кого?) друга; дарую (Д. в. кому?) другу (другові); знайшов (3. в. кого?) друга; іду (О. в. з ким?) з другом; відповідальність (М. в. на кому?) на другові.
Друже, спасибі тобі за допомогу!
286. Темніє (Н. в; що?).барвінок. Листочки (Р. в. у чого?) у барвінка. З’являться (М. в. на чому?) на барвінку. Прикрасить (3. в. що?) барвінок. Заквітчається (О. в. чим?) барвінком. Роса (М.. в. на чому?) на барвінкові.
(що?) Листочки – множина; (що?) квіточки – множина.
288. Родовий відмінок (чого?) – книжк[и], книжок[]; (кого?) – брат[а], брат[ів]. Давальний відмінок (чому?) – книжц[і], книжк[ам]; (кому?) – брат[у] (брат[ові]), брат[ам]. Знахідний відмінок (що?) – книжк[у], книжки; (кого?) – брат[а], брат[ів]. Орудний відмінок (чим?) – книжк[ою], книжк[ами]; (ким?) – брат[ом], брат[ами]. Місцевий відмінок (на чому?) – на книжц[і], на книжк[ах]; (на кому?) – на братві (брат[ові]), на брат[ах]. Кличний відмінок – книжк[о], книжк[и]; брате, брат[и].
Пояснення:
Діти часто відчувають утруднення у Визначенні відмінка іменника” до якого ставимо питання що?, бо на це питання Відповідають іменники як називного, так і знахідного відмінка. Необхідно пояснити, що якщо іменник виконує дію в реченні (тобто є підметом), то він стоїть у називному відмінку; якщо ж до іменника можна поставити питання від слова знайшов, то він стоїть у знахідному відмінку, Наприклад: (що?) Книжки (що робили?) Стояли на полиці – слово книжки у називному відмінку; Я знайшов (що?) книжки – слово книжки у знахідному відмінку. Схожі проблеми виникають із визначенням відмінка іменника, що відповідає на питання кого?, бо на це питання відповідають іменники як родового, так і знахідного відмінка. Слід звернути увагу дитини, що якщо до іменника можна поставити питання від слова родич, то він стоїть у родовому відмінку; якщо ж до іменника можемо поставити питання від слова знайшов, то це знахідний відмінок. Наприклад: Він родич (кого? ) брата – слово брата у родовому відмінку; Я знайшов (кого?) брата – слово брата у знахідному відмінку.
290. 1. Барвінок. 2. Що? 3. Іменник. 4. Загальна назва. 5. Назва неістоти. 6. Чоловічий рід. 7. Однина. 8. Називний відмінок. 9. Темніє. 10. Підмет.
291. На лузі (однина, М. в.), на узліссі (однина, М. в.), біля ставка (однина, Р. в.). Пейзажами (множина, О. в.). Пейзажів (множина, Р. в.), дівчат (множина, 3. в.), жінок (множина, З. в.), чоловіків (множина, 3. в.).
Тоді на картині З’являлися Гарбуз, Калина, Маківка, Глечик, Свічка, Писання.
292. У школ[і] (М, в., однина). Матус[і] (Д. в., однина), татк[ові] (Д. в., однина). Дзвон[и] (Н. В., множина). Орис[і] (Д. в., однина), писанк[у] (3. в., однина). На трав[у] (3. в., однина), з дівчатк[ами] (О. в., множина). До ліс[у] (Р. в., однина).
293. Навивний відмінок (що?) школ[а], школ[и]; (хто?) сов[а], сов[и]. Родовий відмінок (чого?) – школ[и], шкіл[]; (кого?) – сов[и], сов[]. Давальний відмінок (чому?) – школ[і], школ[ам]; (кому?) – сов[і], сов[ам]. Знахідний відмінок (що?) – школ[у], школ[и] (кого?) – сов[у] , сов[]. Орудний відмінок (чим?) – школ[ою], школ[ами]; (ким?) – сов[ою], сов[ами]. Місцевий відмінок (на чому?) – на школ[і], на школ[ах]; (на кому?) – на сов[і], на сов[ах]. Кличний відмінок – щкол[о], школ[и]; сов[и].
Школо, я вдячна тобі за щасливе дитинство! Сово, розкажи нам, що ти бачила вночі.
294. (що?) Ананас, (який?) соковитий, солодкий, чубатий; (що?) – груша,, (яка?) жовта, солодка, запашна; (що?) яблуко, (яке?) червоне, велике, кругле.
295. У лісовій гущавині, тоненька яблунька-кисличка. Маленькі зелені яблучка. Яблучка кислі й гіркі. Лісовим осам. Старенький дідусь. Солодких яблук.
296. Пишному, стрункому, золоті; Веселі, працьовиті, яскраві.
Пояснення:
Прикметник – частина мови, яка відповідає на запитання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? та називає ознаку предмета.
Прикметники в реченні пов’язаній іменниками і відповідають на питання, які ставляться від іменників. Наприклад, яблучка (які? ) золоті, пташки (які? ) веселі.
297. Сосни (які?) зелені. У снігу (якому?) пухнастому. Кожушки (які?) теплі. Берези (які?) білокорі. Снігурі (які?) червоногруді. Горобиною (якою?) сумною. Пил (який?) срібний.
298. Незвичайний зимовий пейзаж! Білі тони, Темні лінії, Блакитні відтінки. Чарівна природа! Зима хоче засліпити красу Зеленої весни, Жовтогарячого літа, Золотої осені. Зимова красаВиткана не з Буйного зеленого листу, не з Розмаїтих квітів, не з Золотого колосу, а із Звичайної води, що перетворилася на Чарівні сніжинки. Хіба це не диво?
299. Айстра (яка?) ніжна, рожева; автомобіль (який?) швидкий, новий; сонце (яке?) тепле, жовтогаряче.
У саду росла Ніжна рожева айстра. Вулицею проїхав Швидкий новий автомобіль. Улітку світять Тепле жовтогаряче сонце.
300. Мороз (який?) старий, сивий. Прикметники вжиті в переносному значенні.
301. Зимова Ніч. Товстих, старих Яблунь. Легкий сріблястий Іній. У темному високому Небі, яскраві зимові Зірки.
302. Прикметники, ужиті в прямому значенні: легкий вантаж, гострі ножиці, глибокі печери, тепле пальто. Прикметники, ужиті в переносному значенні: легкий шлях, гостре слово, глибокі думки, тепле слово.
Гостре слово ранить людське серце. Із книг ми можемо дізнатися про Глибокі думки письменників.
303. Трояндовий кущ. Пелюстки золоті. Дзвінким голосом.
Пояснення:
Прикметники можуть вживатися у прямому та переносному значенні (коли ознака предмета називається так само, як ознака іншого предмета, на основі їхньої схожості). Наприклад: золоті сережки – пряме значення (зроблені з золота); золоті пелюстки – переносне значення (схожі за кольором на золотий виріб).
304. Ранній – пізній, теплу – холодну. Ясні – похмурі, холодні – теплі.
Ранній [ран’:ій]: гол. [а і], пр. [р н’: й], пр. дзв. [р н’: й], пр. гл. – немає.
305. Веселий чарівник, великий кошик. Високі мальви, білої хатинки. Яскраві голівки. Сміливі чорнобривці. Працьовиті бджілки.
306. Правдивий – чесний, справедливий. Лагідний – ніжний, тихий. Культурний – увічливий, чемний. Коричневий – бурий, каштановий. Безмежний – неосяжний, безкраїй.
307. Правдивий ворог кращий за брехливого товариша. У моєї мами дуже Лагідний голос. Культурний хлопчик подякував бібліотекареві за цікаву книжку. Петро одягнув сьогодніКоричневий светр. Навколо мандрівників розкинувся Безмежний степ.
Пояснення:
Серед прикметників – багато синонімів (слів, схожих за значенням) та антонімів (слів, протилежних за значенням). Наприклад, синонімами є слова культурний, чемний, вихований, ввічливий, а антонімами до них – грубий, нахабний, безкультурний. Використання синонімів та антонімів збагачує мовлення, робить його більш виразним та образним.
309. Абрикос (який?) жовтий, смачнючий, м’ясистий, золотистий.
310. Від усього незнайомого Ярик так розгубився, що ледве не потрапив під колеса якогось страховиська, яке ревіло й летіло просто на нього. (Трактор) А тут щось замахало Великими кольоровими крилами та як заверещить – ку-ку-ріку! (Півень). А з іншого кінця двору біжить щось біле на двох Червоних лапах і – га-га-га! (Гусак).
СЕЛо. ВсЬОго, роЗГубився, страховисЬКа. КолЬОровими, завереЩИть.
311.
Сині зірочки Пухнасті виглядають з жита, мов Веселі оченята. Як їх не любити? (Волошки). Стоять у лузі сестрички Милі: Золотенькі очі, білі вії. (Ромашки). Має Гарні Жовті вічка й ФіолетовуСпідничку. Запах Ніжний і Духмяний наповняє ліс Весняний. (Фіалка).
Пояснення:
Оскільки прикметники називають ознаку предмета, то вони часто використовуються у загадках, де вживаються для опису прикмет певного предмета або істоти.
312. На галявині – буяння весняних квітів. Тендітні білі підсніжники вже вибилися з-під снігу. Прокинулися й Невеличкі сині проліски. Шафран підставив весняному сонцю Великі бузковіПелюстки. Сон-трава розгорнула Фіолетові широкі квіти. З’явився Дрібний рожевий ряст. Ніжно квітнуть Маленькі лілові фіалки. Гарно в весняному лісі!
313. Білосніжні підсніжники. Блакитноокі проліски, Стрункий фіолетовий шафран. Срібляста сон-трава, Ніжно-рожевого рясту. Темно-синіх, Білих, Голубих фіалок.
Варіанти заголовків – весна прийшла; весняний карнавал.
314. Кульбабка Рясна, фіалочка Ясна, квіти Весняні, Веселі, Кохані.
Зелена [зеилена]: гол. [еи е а], пр. [з л н], пр. дзв. [з л н], пр. гл. – немає. Листя [лист’а]: гол. [и а], пр. [л с т’], пр. дзв. [л], пр. гл. [с т’].
315. З вербовим котиком т – (що?) котик (ч. р.), (який?) вербовий (ч. р.). Легеньким дотиком – (що?) дотик (ч. р.), (який?) легенький (ч. р.). Радісну вістку – (що?) вістка (ж. р.), (яка?) радісна (ж, р.). День великий – (що?) день (ч. р.), (який?) великий (ч. р.).
316. Великої (ж. р.) шани (ж. р.). Цілющої (ж. р.) води (ж. р.). Зелена (ж. р.) верба (ж. р.), великих (ж. р.) і малих (ж, р.) річок (ж. р,), природних (с. р.) джерел (с. р.). Розкішною (ж. р.) вербою (ж. р.), здорова (ж. р.) вербиця (ж. р.), срібна (ж. р.) водиця (ж. р.)
Сім’ї – апостроф вживається перед ї в середині слова.
У моїй Сім’ї вихідні завжди проходять цікаво.
Пояснення:
У словосполученні Прикметник завжди-має такий самий рід, що – й іменник, до якого цін відноситься. Наприклад: гілочка (яка?) Зелена: гілочка – ж. р., зелена – ж. р.; колір (який?)Зелений: колір – ч. р., зелений – ч. р.; дерево (яке?) Зелене: дерево – с. р. зелене – с. р:
317. Вербну (ж. р.) неділю (ж. р.), Великодніми (с. р.) святами (с. р.). Зелену (ж. р.) гілочку (ж. р.). Освячену (ж. р.) вербову (ж. р.) гілочку (ж. р.).
318. У тінистому (ч. р.) парку (ч. р.), зеленому (ч. р.) сквері (ч. р.), у голубому (ч. р.), білому (ч. р.), фіолетовому (ч. р.) бузку (ч. р.). На автобусній (ж. р.) зупинці (ж. р.), дитячому (ч. р.) майданчику (ч. р.), у шкільному (ч. р.) квітнику (ч. р.), на високих (ж. р.) тополях (ж. р.).
Солов’ї [соловйі]: гол. [о о і], пр. [с л в й], пр. дзв. [л в й], пр. гл. [с]. Тьохкають [т’охкайут’]: гол. [о а у], пр. [т’ х к й т’], пр. дзв. [й], пр. гл. [т’ х к т’].
319. 1. Великий. 2. Світ. 3. Який? 4. Прикметник. 5. Однина. 6. Чоловічий рід. 7. Другорядний член речення.
320. Великий [веилйкией]: гол. [еии ие], пр. [в л к й], пр. дзв. [в л й], пр. гл. [к].
Свіжого (с. р.) листя (с. р.), різнобарвних (ж, р.) квітів (ж. р.), червоної (ж. р.) смородини (ж. р.), терпкого (ч. р.) кропу (ч, р.), гарячого (ч. р.) піску (ч. р.), гострої (ж. р.) осоки (ж. р.).
323. Яєчн[ий] (однина, ч. р.) жовток. Жовт[і] (множина) курчата. Бджілка жовт[а] (однина, ж. р.). До жовт[ого] (однина, ч. р.) вулика. Жовт[е] ( однина, є. р.) курчатко, крильця манюсіньк[і] (множина).
Жовт[е] (однина, с. р.) сонечко, жовт[ий] (однина, ч. р.) млинець. До жовт[ої] (однина, ж. р.) кульбабки, до жовт[ого] (однина, ч. р.) вулика. Жовт[ий] (однина, ч. р.) мед.
324. (що?) Вишня – жін. рід, однина; (яка?) червоненьк[а] – жін. рід, однина, (що?) Ягода – жін. рід, однина; (яка?) маленьк[а]- жін. рід, однина, (що?) Сніг – чол. рід, однина; (який?) біл[ий] – чол. рід, однина., (що?) Вода – жін.; рід, однина; (яка?) свіж[а] – жін. рід, однина, (що?) Сонце – сер, рід, однина; (яке?) веснян[е] – еер. рід, однина, (що?) Вікно – сер. рід, однина; (яке?) велик[е] – сер. рід, однина.
Пояснення:
Прикметники змінюються за родами (чоловічий, жіночий, середній) та числами (однина, множина). Рід прикметника залежить від роду іменника, до якого він відноситься в реченні. Наприклад, червоненька вишня: (що?) вишня – жін. рід, однина; (яка?) червоненька – жін. рід, однина. Прикметники мають закінчення: у чоловічому роді однини – – ий, – ій (біл[ий], син[ій]), у жіночому роді однини – – а, – я (свіж[а], ранн[я]); у середньому роді однини – – е, – є (веснян[е], останн[є]). У множині прикметники не змінюються за родами й, мають закінчення – і (біл[і], ранн[і]).
Соковите, Червоненьке, Круглобоке, Солоденьке. (Яблуко) Червоненька сукня, Біленьке серденько. (Вишня)
326. Цвіт черемхи принесе лелека, щоб весною пахла моя пісня. Навесні повітря сповнене пахощами квітучої Черемхи.
327. (що?) Небо (яке?) блакитне, (хто?) Діти (які?) радісні. (Що?) Повітря (яке?) чисте, (хто?) Пташки (які?) веселі, (що?) Весна (яка?) довгождана.
328. Маленьк[ий] (однина, ч. р.) Сергійко. Нові (Множина) стільці. Маленьк[ий] (однина, ч. р.), низеньк[ий], (однина, ч. р.) стільчик. Акуратну (множина) ніжки. Блакитн[і] (множина) бильця. Кругл[ий] (однина, ч. р.) стіл. Велик[і] (множина) стільці.
329. Сорока (яка?) білобока; сороки (які?) білобокі. Синичка (яка?) маленька; синички (які?) маленькі. Горобець (який?) прудкий; горобці (які?) прудкі. Грак (який?) чорний; граки (які?) чорні. Лелека (який?) довгоногий; лелеки (які?) довгоногі.
330. Лісова стежка. Справжня веселка. Смужка чорна, смужка жовта. Яскраві крильця.
Червон[е] (однина) сонечко. На Сух[Их] (множина) квітках. Маленьк[у] (однина) комашку. Червон[і] (множина) крильця.
331. Перш[ий] Листок – перші Листки. Зелен[і] Бруньки – зелен[а] Брунька. Весел[і] Співи – весел[ий] Спів. Ніжн[ий] Листочок – ніжн[і] Листочки. Зелен[а] Трава – зелен[і] Трави. Вербов[і] Котики – вербов[ий] Котик.
332. Прекрасна (однина), многоцвітна (однина), тепла (однина), ясна (однина).
333. Незвичайн[а] (однина) тонк[а] (однина) хмаринка, з ясн[ою] (однина) оторочкою. Синьоок[а] (однина) річко, густ[і] (множина) верболози, весел[ий] (однина) садочку, шелестлив[а](однина) берізко.
Звертання – небо, річко, верболози, садочку, берізко.
334. Тема тексту – розповідь про повсякденний етикет українського народу.
1. Веселий. 2. Садочку. 3. Який? 4. Прикметник. 5. Однина. 6. Чоловічий рід. 7. Другорядний член речення.
335. Спішу оповістити, який Чудовий (однина), який Незрівнянний (однина), Неповторний (однина) сьогодні день! Сьогодні дощик Золотий (однина), аж Рудий (однина), бо запорошився пилком із Розквітлих (множина) Пахучих (множина) сосен. Він порозписував листя Жовтими (множина) розводами, поналивав Золоті (множина) калюжі. Іде Веселий (однина) і Щедрий (однина) дощик, Гомінкий (однина) і Мерехтючий (однина)!..
Незрівнянний [неизр’івн’ан:ией]; гол. [еи і а ие], пр. [н з р’ в н’ н: й], пр. дзв. [н з р’ в н’ н: й], пр. гл. – немає. Щедро [шчедро]: гол. [е о], пр. [ш ч д р], пр. дзв. [д р], пр. гл. [ш ч].
336. (що?) Голки, голки (що роблять?) Стирчать; (що?) клубочок, клубочок (що робить?) Гуляє, Шукає.
Слова, які називають дію предметів і відповідають на питання що робити? Що зробити? – це Дієслова. Дієслово – це частина мови, їжачок [йіжачок].
Смач/нень/к[ий], Смач/не/ньк[ий].
337. (що зробив?) Вийшов, (що зробив?) поплив, (що зробив?) Здійнявся, (що зробив?) Потонув, (що робило?) Здавалося, (що робить?) пливе, (що робив?) Сидів, (що робив?) Дивився, (що робить?) Сниться.
338. (що робили?) Співали, (що зробила?) Привернула, (що зробили?) Підлетіли, (що зробив?) Подумав, (що зробив?) проковтнув. (що робив?) Дивився, (що робили?) Співали, (що робили?) танцювали, (що робили?) стрибали, (що зробили?) заслухалися, (що зробили?) забули.
Співали – (що робити?) співати. Підлетіли – (що зробити?) підлетіти. Танцювали – (що робити?) танцювати. Стрибали – (що робити?) стрибати.
339. Василько (що робить?) читає, читає (що?) книжку, читає (де?) у бібліотеці. Шахтарі (що роблять?) працюють, працюють (де?) у шахті, працюють (чим?) лопатами. Учні (що робили?) малювали, малювали (що?) листівку, малювали (кому?) мамам. Лікар (що зробив?) записав, записав (що?) адресу, записав (чим?) олівцем. Стрибати (куди?) у воду, стрибати (з чого?) з вишки, стрибати (із ким?) із другом.
У початковій формі стоїть дієслово (що робити?) стрибати.
Пояснення:
Дієслово – частина мови, яка відповідає на питання що робити? що зробити? що робив? що зробив? що робить? що роблять? що зробить? що буде робити? та називає дію, яку виконує предмет або особа.
Початкова форма дієслова відповідає на питання що робити? що зробити? (стрибати, читати, записати).
У реченні дієслова найчастіше пов’язані з іменником.
340. (хто?) Лікар – (що робить?) лікує; (що?) літак – (що робить?) літає; (хто?) хлібороб – (що робить?) обробляє; (хто?) бджола – (що робить?) збирає; (що?) автомобіль – (що робить?) перевозить; (хто?) дизайнер – (що робить?) оздоблює; (хто?) продавець – (що робить?) продає; (хто?) художник – (що робить?) змалює; (хто?) швець – (що робить?) шиє; (хто?) письменник – (що робить?) пише.
341. Прийшла Весна. Подув теплий поривчастий Вітер. Цей Вітер зганяє і розганяє завісу хмар. Тікаючи по небу від вітру, Хмари залишають вЕЛикі краплини дощу.
342. 
Паростки вилізли. Гілочки вкрилися. З’явилися зграї. Летять журавлі. Спішать гуси. Закумкали жабки.
344. (що зробити?) Заплющити очі – розплющити очі; (що робити?) Згрібати сніг – розгрібати сніг; (що зробили?) відцвіли квіти; (що зробити?) Заморозити фрукти – розморозити фрукти; (що зробити?) Запакувати книжки – розпакувати книжки; (що зробити?) Застелити ліжко – розстелити ліжко.
345. Веселилася – сумував, говорила – мовчав, журиться – веселиться, працювали – ледарювати, сміятися – плакати. Ледарювати – ледар, ледачий.
346. 1. Говорити, казати, балакати. 2. Кричати, галасувати, верещати. 3. Працювати, трудитися, робити (ледарювати – дієслово-антонім).
347. Гаснути – загоратися, утомлюватися – бадьоритися, дарувати – забирати; замерзати – розтавати, давати – забирати” будувати – руйнувати, запитувати – відповідати, вийти – зайти.
348. Розлучався – (що робив?) зустрічався. Снідав – (що робив?) вечеряв. Обідав – (що робив?) вечеряв. Вечеряв – (що робив?) снідав. Гуляв – (що робив?) спав. Спав – (що робив?) прокидався. Загубилося – (що зробило?) знайшлося. Сумував – (що робив?) радів. Шукали – (що робили?) губили. Здогадавсь – (що зробив?) розгубився. Зазирнути – (що зробити?) визирнути. Надійшла – (що зробила?) відійшла. Заховала – (що зробила?) дістала.
349. Передивлялася – розглядала, перевіряла. Відставляла – відкладала, відбирала. Знайшла – побачила, помітила.
1. Старої. 2. Курточки. 3. Якої? 4. Прикметник. 5. Однина. 6. Жіночий рід. 7. Другорядний член речення.
1. Маленького. 2. Ведмедика. 3. Якого? 4. Прикметник. 5. Однина. 6. Чоловічий рід. 7. Другорядний член речення.
350. Мешкала – жила, проживала.
Приїхала – поїхала. Великого – малого. Полюбили – зненавиділи. Здаля – зблизька.
351. На ганку своєї хатинки Сидів Польовичок. Він Попивав ранковий напій. Відвар Був з польових трав. Хатинка Польовичка Була маленька, але затишна. Долівка заслана килимком з молодої траві очерету.
352. Він трохи Посидів, Помружив очі від сонця.
Запитував – дізнавався; цікавився.
353. Бачив (що робив?) – мин. час. Стою (що роблю?) – теп. час. Співатиму (що робитиму?) – майб. час. Прославляю (що роблю?) – теп. час.
354. (що робила?) – Слухала, мин. час; (що роблю?) – слухаю, теп. час; (що буду робити?) – буду слухати (слухатиму), майб. час. (що робила?) – Говорила, мин. час; (Що робить?) – говорить, теп. час; (що буде робити?) – буде говорити (говоритиме), майб. час. (що робила?) Співала” мин. час; (що робить?) – співає, теп. час; (що буде робити?) – буде співати (співатиме), майб. час. (що робила?) – Шепотіла, мин. час; (що робить?) – шепоче, теп. час; (що буде робити?) – буде шепотіти (шепотітиме), майб. час.
355. Збудували, буде висиджувати, вилупилися, гріємо, годуємо, будуть шукати (шукатимуть), летітимуть, будуть співати (співатимуть).
Збудувати – збудували (мин. час), будують (теп. час), збудують (майб. час). Висиджувати – висиджували (мин. час), висиджують (теп. час), будуть висиджувати, висиджуватимуть (майб. час). Вилупитися – вилупилися (мин. час), вилуплюються (теп. час), вилупляться (майб. час).Гріти – гріли, (мин. час), гріємо (теп. час), будемо гріти, грітимемо (майб. час). Годувати – годували (мин. час), годуємо (теп. час), будемо годувати, годуватимемо (майб. час). Шукали – шукали (мин. час), шукаємо (теп. час), будемо шукати, шукатимемо (майб. час). Летіти – летіли (мин. нас), летять (теп. час), будуть летіти, летітимуть (майб. час). Співати – співали (мин. час), співають (теп. час), будемо співати, співатимемо (майб. Нас).
356. Бігаю (теп. час) – бігав (мин. час), буду бігати, бігатиму (майб. час). Співаю (теп. час) – співав (мин. час), буду співати, співатиму (майб. час).
Пояснення:
Дієслова можуть називати дію, яка вже завершилася на момент розповіді; дію, яка триває в момент розповіді; дію, яка відбудеться в майбутньому. Залежно від цього визначаємо час дієслів:минулий (що робив? що робила? що робило? що робили? що зробив? що зробила? що зробило? що зробили?), теперішній (що робить? що роблять?) та майбутній (що буде-робити? що робитиме? що будуть робити? що робитимуть? що зробить? що зроблять?).
Наприклад: Я бігаю цілий день – дія ще триває – теперішній час дієслова; Я бігав учора – дія вже завершилася на момент розповіді про неї – минулий час дієслова; Я бігатиму завтра – дія відбудеться в майбутньому – майбутній час дієслова.
Зверніть увагу дитини, що дієслова майбутнього часу можна утворювати як за допомогою слова буду, будеш, будуть + початкова форма дієслова (буду бігати), так і одним словом (бігатиму, бігатимуть).
Для дієслів у початковій формі (що робити? що зробити?) час не визначається.
357. В’ються (теп. час) – вилися (мин. час), будуть, витися, витимуться (майб. час). Заливаються (теп. час) – заливалися (мин. час), будуть заливатися, заливатимуться (майб. час). Сміються (теп. час) – сміялися (мин. час), будуть сміятися, сміятимуться (майб. час). Грають (теп. час) – грали (мин. час), будуть грати, гратимуть (майб. час). Дзвонять (теп. час) – дзвонили (мин, час), будуть дзвонити, дзвонитимуть (майб. час).
358. ЖИВе – жИТи, вЕСняному – вЕСни, зЕЛеному – зЕЛень, зЕМлі – зЕМлі.
Живе – теп. час, розлучається – теп. час, спить – теп. час. Роздоллі [роздол’:і]: гол. [ооі], пр. [р з д л’:], пр. дзв. [р з д л’:], пр. гл. – немає. Дзвенить 
гол. [еии], пр. 
пр. дзв. 
пр. гл. [т’].
У переносному значенні вжито слова чарівні, спадають, золотим, дощем.
359. Оберігає – буде оберігати, оберігатиме. Пробуджується – буде пробуджуватися, пробуджуватиметься. Дзвенить – буде дзвеніти, дзвенітиме. Лунає – буде лунати, лунатиме. Спадають – будуть спадати, спадатимуть,
361. Хмаронька (що робить?) – пливе, (що робила?) – пливла, (що буде робити?) – буде пливти, пливтиме. Хмаронька (що робить?) – розстилає, (що робила?) – розстилала, (що буде робити?) – буде розстилати, розстилатиме.
362. Заслав – мин. час. Покарав – мин. час. Любив – мин час. Сумував – мин. час.
ТАрас ШЕвченко – імена, прізвища та по батькові людей є власними Назвами, а отже, вони пишуться з великої літери.
363. Вийшла – мин. час. Була – мин. час. Побачила – мин. Час. Усміхався – мин. час. Захотіла – мин. час. Познайомитися – поч. ф. дієслова, час не визначаємо. Звали – мин. час. Подружилися – мин. час.
Пояснення:
Якщо дія відбувалася до того, як про неї розповіли, то дієслово стоїть у минулому часі. Для дієслів у початковій формі (що робити? що зробити?) час не визначається.
364. Місяць (що робить?) – трусить. Нічка (що зробить?) – спряде.
366. Був – незавершена дія. Побавився, почистив, переодягнувся, попросив, прочитати, встигла, прочитати, заснув – завершена дія.
367. Співав (незавершена дія) – ЗаСпівав (завершена дія). Читала (незавершена дія) – ПроЧитала (завершена дія), Копали – (незавершена дія) – ПереКопали (завершена дія). Зеленіло (незавершена дія) – ЗаЗеленіло (завершена дія). Червоніли (незавершена дія) – ПоЧервоніли (завершена дія).
Соловейко Заспівав гарну пісеньку. Учора я Прочитала дуже цікаву книжку. Робітники Перекопали дорогу та проклали новий водогін. Навесні все довкола Зазеленіло. Помідори швидкоПочервоніли під лагідним сонячним промінням.
Пояснення:
Дієслова можуть означати дію, яка завершена повністю, та дію, яка відбувалася в минулому, проте не була завершена.
Наприклад, у реченні Учора я читала цікаву книгу дієслово читала називає дію, яка відбувалася, але не закінчилася; а в реченні Учора я прочитала цікаву книгу дієслово прочитала допомагає нам зрозуміти, що дія завершена повністю.
Дієслова, що називають незавершену дію, відповідають на питання що робити? що робив? що робила? що робило? що робили? що робить? що роблять? що буде робити? що робитиме? що будуть робити? що робитимуть?
Дієслова, що називають завершену дію, відповідають на питання що зробити? що зробив? що зробила? що зробило? що зробили? що зробить? що зроблять?
Щоб утворити дієслово, яке позначає завершену дію, необхідно додати префікс до дієслова, що називає незавершену дію: (що робила?) читала – (Що зробила?) ПроЧитала: (що робив?) співав – (що зробив?) ЗаСпівав.
368. Маринка Замислилася. Вона дуже любила воду: любила Гуляти вздовж річки, плавати в озері, виловлювати трісочки й листочки, які несли рівчаки. Маринка знала, що без води В’янутьКвіти й не можуть жити ні тварини, ні люди…
369. (що зробила?) народилася – завершена дія; (що робив?) заглядав – незавершена дія; (що зробив?) вирішив – завершена дія; (що робила?) пахла – незавершена дія.
1. Маленькою. 2. Народилася. 3. Якою? 4. Прикметник. 5. Однина. 6. Жіночий рід. 7. Другорядний член речення.
Дівчинка була маленькою й гарною. Її шкіра пахла жасмином. Вона була розумною та кмітливою.
370. Агроном розповів селянам, коли краще сіяти огірки; Цього дня комбайн зібрав дві тонни зерна. Вранці комбайнер приїхав на поле. Для нашої ферми придбали корів, свиней та коней.
371. Розповідала, намалювала, довіряла, слухав.
(що зробила?) Підросла – мин. час; (що робила?) сідала – мин. час; (що робила?).розмовляла – мин. час; (що робила?) розповідала – мин. час; (що робить?) читає – теп. час; (що зробила?) намалювала – мин. час; (що робила?) довіряла – мин. час; (що робив?) умів – мин. час; (Що робити?) берегти – поч. ф. Дієслова, час не визначаємо; (що робив?) . слухав – мин. час; (що робив?) був – мин. час,
373. Не одведеш. Не намилуєшся. Не можеш. Не мовчать. Не сплять. Не спить.
Стоять у весняному вбранні Вишні, Сливи, Черешні, Груші.
Пояснення:
Не з дієсловами завжди пишеться окремо: не гавкає, не Щ бійся, не просить. Дієслово ненавидіти – це одне слово, у ньому не є префіксом і пишеться разом зі словом.
374. Не гавкає, Не кусає, а в дім Не пускає. Доброго Не бійся, і поганого Не роби. Ремесло на плечах Не висить і їсти Не просить.
Кусає [кусайе]: гол. [у а е], пр..[к с й], пр. дзв. [й], пр. гл. [к с].
375. Не позирай. Не бігає, Не лінуйся, не забувай, не верти, не пищи.
Комп’ютер – це така розумна машина, яка вміє писати, читати, малювати, показувати мультики, розповідати цікаві історії.
376. Не пишіть. Не забувайте. Не пишіть.
Вітання: доброго ранку, доброго дня, доброго вечора, добридень, здрастуйте, привіт. Прощання: добраніч, до побачення, прощавайте, бувай.
377. Не зімкнути очей – зовсім не спати. Не ловити гав – бути уважним. Не падати духом – не засмучуватися. Не задирати носа – не задаватися, не бундючитися.
Треба Не падати духом, якщо з першого разу не виходить розв’язати задачу.
379. Учора Юрчикові Виповнилося десять років. Бабуся Подарувала йому та його друзям – Наталочці та Сашкові – абонемент до розважального центру. Спочатку діти Відвідали різні атракціони. Потім друзі Покаталися на каруселі. Юрчик із Сашком Погойдалися у човниках, Помірялися силою.
(що зробило?) Виповнилося – завершена дія, мин. час; (що зробила?) подарувала – завершена дія, мин. час; (що зробили?) відвідали – завершена дія, мин. час; (що зробили?) покаталися завершена дія, мин. час; (що зробили?) погойдалися – завершена дія, мин. час; (що зробили?) помірялися – завершена дія, мин. час.
380. 1. Не приходити. 2. Не запрошувати. 3. Не ходити. 4. Не перебивати. 5. Не вступати.
381. Побігли – прибігли (завершена дія). Дозволила – заборонила (завершена дія). Відпочили -. втомилися (завершена дія). Пішли – прийшли (завершена дія).
382. Прикинувся. Завивав, стогнав. Стукав. Звила. Розгойдував.
384. Не бачили, не відлітає, не любить.
(що робили?) Бачили – мин. час, незавершена дія; (що робить?) відлітає – теп. час, незавершена дія; (що робить?) любить – теп. час, незавершена дія; (що робить?) гніздиться – теп. час, незавершена дія; (що зробите?) зустрінете – майб. час, завершена дія; (що робить?) співає – теп. час, незавершена дія.
385. (що зробив?) Підбіг – мин. час, завершена дія; (що зробив?) підставив – мин. час, завершена дія; (що робить?) розгойдує – теп. час, незавершена дія; (що робив?) пробігав – мин. час, незавершена дія; (що зробив?) стих – мин.- час, завершена дія; (що зробило?) впало – мин. час, завершена дія; (що зробила?) прилетіла – мин. час, завершена дія; (що зробило?) здалося – мин. час, завершена дія; (що зробила?) подивилася – мин. час, завершена дія.
386. Було – мин. час. Жовтіло – мин. час; зеленів – мин. час. Складали – мин. час. Ходив – мин. час. Лежав – мин. час. Протікав – мин. час. Росли – мин. час. Сиділа – мин. час. Висиджувала – мин. час.
387. 1. Сиділа. 2. Що робила? 3. Дієслово. 4 Мин. час. 5. Жін. рід. 6. Незавершена дія. 7. Качка. 8. Црисудок.
389. Повилазили — мин. час. Затріпотіло – мин. час; пропищало – мин. час.
1. Затріпотіло. 2. Що зробило? 3. Дієслово. 4. Мин. час. 5. Сер. рід. 6. Завершена дія. 7. Каченя. 8. Присудок.
390. 1. Не їдять, не їдять. 2. Не витече, не вибіжить. 3. Не утечеш, не доженеш.
1. Тінь [т’ін’]: гол. [і], пр. [т’ н’], пр. дзв. [н’], пр. гл. [т’].
2, 3. Сіль [с’іл’]: гол. [і], пр. [с’ л’], пр. дзв. [л’], пр. гл. [с’].
391. 
– пишемо подвоєну б на стику префікса об і кореня, що починається з букви б.
392. (що зробила?) Прокинулася – завершена дія; (що робили?) простягали – незавершена дія; (що робили?) співали – незавершена дія; (що робила?) дзюркотіла – незавершена дія;, (що робили?) протікали – незавершена дія; (що робили?) стікали – незавершена дія; (що зробила?) прийшла – завершена дія.
393. (що зробив?) Підбіг – мин. час; (що зробив?) обняв – мин. час; (що робила?) знала – мин. час; (що зробив?) скучив – мин. час; (що робить?) знає – теп. час; (що робить?) гладить – теп. час; (що робить?) чухає – теп. час; (що робить?) тупцяє – теп. час; (що робить?) крутиться – теп. час; (що робить?) здається – теп. час; (що зробить?) відірветься – майб. час.
Тупцяє [Тупц’айеи]: гол. [у а еи]; пр. [т п ц’ й]; пр. дзв. [й]; пр. гл. [т п ц’].
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...